Пі Столової Гори (лат. Pi Mansae або π Men, також відома як HD 39091) — це зоря у сузір'ї Столої Гори. Знаходиться на відстані близько 60 світлових років від Сонця. Має видиму зоряну величину +5,65m, тобто зірку ледве можна побачити неозброєним оком. Має, щонайменше, двох кандидатів у екзопланети.
Характеристики Зірка Пі Столової Гори являє собою жовтий карлик головної послідовності, за масою та розмірами схожий на Сонце. Маса трохи більша, ніж у Сонця, радіус у 2 рази перевищує сонячний. Світність зірки оцінюється в 4,7 сонячних, температура на поверхні — близько 5888 К. За загальноприйнятою моделлю, вік зірки приблизно 4 мільярди років. Віддаляється від Землі зі швидкістю 9,4 км/с.
Планетна система 15 жовтня 2001 року навколо цієї зорі було виявлено екзопланету. Пі Столової Гори b є однією з наймасивніших відомих планет і має дуже ексцентриситетну орбіту, повний оберт якої триває приблизно 2151 день (5,89 року). Через високу ексцентриситетність та значну масу — фактично на межі з коричневий карлик — вона під час свого руху проходить через зону, придатну для життя. Така орбіта могла б порушити рух будь-яких землеподібних планет, потенційно викинувши їх у зорю або навіть у міжзоряне середовище.
Уточнені дані місії Гіппаркос, показали, що маса цього компаньйона може лежати в межах від 10,27 до 29,9 мас Юпітера, що підтверджує його субзоряну природу; верхня межа маси фактично переводить об'єкт у діапазон коричневих карликів. У 2020 році істинну масу Pi Mensae b було визначено за допомогою астрометрії — . Оскільки це більше ніж 13 мас Юпітера, об'єкт можна вважати коричневим карликом, хоча новіші астрометричні результати вказують на дещо меншу масу. Pi Mensae входила до переліку зі 100 найперспективніших цільових зір для планованої, але згодом скасованої місії Terrestrial Planet Finder, покликаної шукати землеподібні планети.
16 вересня 2018 року на arXiv з'явився препринт, у якому було повідомлено про відкриття надземлі нз орбітальним періодом 6,27 дня навколо цієї зорі — першої екзопланети, виявленої космічним телескопом Transiting Exoplanet Survey Satellite (TESS) і поданої до публікації. Через два дні відкриття було підтверджено, при цьому зазначалося, що система є перспективною для майбутніх досліджень атмосфер екзопланет.
У 2020 році аналіз даних Gaia DR2 та астрометрії Гіппаркос показав, що орбіти планет b та c нахилені одна до одної під кутом 49°–131° (у межах 1σ). Така конфігурація призводить до того, що планета c у більшості випадків не проходить транзитом перед диском зорі та може мати значні розузгодження зі віссю обертання своєї материнської зорі.
Планета c, ймовірно, сформувалася на широкій орбіті, а потім мігрувала всередину під гравітаційним впливом планети або коричневого карлика b. Існує висока ймовірність, що вона зберегла частину первинної, багатої на леткі речовини атмосфери.
У 2022 році було оголошено про відкриття третьої планети — Pi Mensae d — методом вимірювання променевих швидкостей; її орбітальний період становить 125 днів. Інше дослідження того ж року не підтвердило існування цієї планети, проте у 2023 році її все ж було виявлено.
Примітки