Равенна – Местре – Трієст – газопровід на півночі Італії.
Станом на другу половину 1950-х район Венеції та розташованої поряд з нею потужної індустріальної зони Порто-Маргера міг отримувати природний газ з двох джерел – трубопроводу Кремона – Местре та розташованого дещо північніше від Феррари родовища Полезіне (перший відтинок газопроводу від нього до Падуї почали будувати ще в 1942 році за наполяганням німців). При цьому газ з Полезіне доволі швидко втратив значення (що було пришвидшене обмеженнями на видобуток через просідання землі), проте вже з кінця 1950-х південніше від Феррари стартувала розробка значного газового родовища Мінербіо.
Тим часом почали видобуток природного газу в районі Равенни — спершу на родовищі Равенна-Терра, а в першій половині 1960-х до нього доєднались офшорні родовища, продукція яких надходила на береговий термінал (установку підготовки) Равенна-Маре. Відкриття нових запасів дозволило прийняти рішення про спорудження серії трубопроводів від Равенни, що прямували на північ, захід (Равенна – Мінербіо) та південь (Равенна – Васто). У випадку з північним напрямом проклали газопровід Равенна – Местре – Трієст, будівництво якого почалось не пізніше 1968 року (при цьому того ж року поблизу Равенни виявили найбільше газове родовище в історії Італії – Агостіно-Порто-Гарібальді, продукцію якого на початку 1970-х подали на береговий термінал Касалборсетті). В 1969-му завершили відтинок Равенна – Местре довжиною 109 (за іншими даними – 118) кілометрів та діаметром 550 мм, і того ж року наближалось до завершення будівництво ділянки Местре – Трієст довжиною 142 кілометра, для якої обрали діаметр труб 550 мм та 400 мм. Варто відзначити, що в Порто-Маргера газ, зокрема, був потрібен як технологічна сировина для продукування ацетилену, синильної кислоти та випуску добрив.
Ще на етапі будівництва планувалось, що західна частина газопроводу може бути реверсована для подачі на південь імпортованого природного газу радянського походження, що дійсно почав надходти до Італії в 1974-му із транспортуванням по газопроводу Тарвізіо – Серньяно. Можливість подачі цього ресурсу до Равенна – Местре – Трієст забезпечили споруджені в 1978 та 1981 роках перемички Істрана – Міра (діаметр 750 мм) та Флайбано – Гонарс (діаметр 650 мм), що приєднувались в районах на захід та схід від Порто-Маргера.
В першій половині 2020-х почалась реконструкція газопроводу, що мала за мету винести його трасу за межі густозаселеного району. В межах цього проекту узялись за будівництво нової ділянки від Ронкаде (на півднічний схід від Венеції) до Гонарс довжиною 82 кілометра з діаметром труб 400 мм.Elenco dei metanodotti facenti parte della Rete Nazionale dei gasdotti al 1° gennaio 2019, ai sensi del comma 1, art.2 del DM 22/12/2000CARATTERISTICHE TECNICHE DELLA RETE SNAM RETE GAS Rete Regionale Gasdotti SRG (Aggiornata al 30/06/2004)SNAM RETE GAS Schede di intervento
В 2025-му в районі Равенни з'явилось нове джерело ресурсу – термінал для імпорту зірдженого природного газу.
Також варто відзначити, що в першій половині 1990-х у індустріальній зоні Порто-Маргера з'явилисть такі великі споживачі природного газу як ТЕС Маргера-Леванте та ТЕС Маргера-Азотаті, з 2001-го в Трієсті діє розрахована на споживання природного газу ТЕС Сервола, а у 2006 році поблизу Гонарс ввели в дію ТЕС Торвіскоза. Реверсована західна частина газопроводу може подавати ресурс до району Равенни, де місцеві родовища або вже виведені з експлуатації, або знаходяться на останньому етапі розробки, при цьому в першій половині 2000-х розташовані тут ТЕС Равенна та ТЕС Порто-Корсіні пройшли модернізацію зі збільшенням потужності та були повністю переведені на газ.
Примітки