Трипільське поселення Урочище «Вапельня»
Трипільське поселення урочище «Вапельня» — пам’ятка археології місцевого значення, розташована поблизу села Шевченкове Іллінецького району Вінницької області. Поселення датується першою половиною III тис. до н. е. і належить до пізнього С етапу Трипільської культури. Охоронний номер пам’ятки — №297.
Територія поселення перебуває під охороною відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Історія відкриття
Пам’ятку відкрив у 1955 році український археолог П. І. Хавлюк під час проведення археологічних розвідок на території Південного Побужжя. Відомості про поселення зберігаються у Науковому архіві Інституту археології АН УРСР (зараз — НАН України).
Розташування
Поселення розташоване на пологому мисі, утвореному двома струмками які є притоками річки Семирічки, у межах урочища «Вапельня». Поверхня мису зберегла сліди давніх жител у вигляді глиняної обмазки. Товщина культурного шару становить приблизно 20 см
Археологічні знахідки
Під час досліджень було виявлено:
- червоноглиняний посуд з монохромним орнаментом;
- фрагменти кераміки з борозенковим і ямковим орнаментом;
- сіру кераміку з розписом;
- крем’яні вироби — ножі, круглі скребки,ножевидні пластинки, трикутні наконечники стріл.
Знахідки з урочища «Вапельня» зберігаються у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї.
Походження назви
Назва урочища «Вапельня» походить від місцевого роду Вапельників, які здавна мешкали та мешкають у цій місцевості. Їхнє прізвище пов’язане зі словом «вапно», адже колись тут видобували вапняк і випалювали вапно.
Важливість збереження трипільських пам’яток
Пам’ятки Трипільської культури є важливими для розуміння походження українського народу та розвитку європейської цивілізації.
Під час археологічних досліджень навіть просіюють землю, щоб виявити найдрібніші фрагменти посуду чи зерен
. Такі землі є безцінними носіями історичної інформації й не можуть бути передані під забудову чи сільськогосподарське використання.
Опис Трипільської культури
Трипільська культура — одна з найдавніших і найрозвиненіших культур Європи, що існувала на території сучасної України понад 6–7 тисяч років тому (IV–III тис. до н. е.). Вона передувала цивілізаціям Шумеру та Стародавнього Єгипту, адже трипільці створювали великі поселення, які за плануванням нагадували міста.
Трипільці займалися землеробством і тваринництвом, вирощували пшеницю, ячмінь, просо, утримували свійських тварин. Їхні поселення розташовувалися вздовж річок у лісостеповій зоні.
Високого розвитку досягло гончарство — трипільські горни вважаються одними з найдавніших у Європі. Посуд мав багатий розпис і символіку, зокрема знаки, схожі на пізніші філософські символи інь-ян.
За сучасними дослідженнями, близько 55% українців мають генетичний зв’язок із трипільцями, що підтверджує спадкоємність культури й народу.
Джерела
П. І. Хавлюк. Звіт про археологічні розвідки на території Південного Побужжя в 1955 р.
Науковий архів Інституту археології АН УРСР, 1955 р.
Паспорт на Трипільське поселення урочище «Вапельня», Вінницька область.
Матеріали Вінницького обласного краєзнавчого музею (фото знахідок, архівні документи).
Підтвердження з Вінницької обласної військової адміністрації про наявність пам’ятки.
Публікації у місцевих ЗМІ