Йожеф Дебрецені (13 жовтня 1905 — 26 квітня 1978) — письменник, перекладач, мемуарист, який пережив Голокост в Угорщині, автор книги «Холодний крематорій: репортаж з Освенцима», вперше опублікованої в 1950 році.
Дебрецені — це псевдонім Йожефа Брунера. Він народився в Будапешті в 1905 році, а після Другої світової війни переїхав до Белграда. В Будапешті був журналістом і редактором газети, але був звільнений з посади під час війни через своє єврейське походження. У 1944 році його було депортовано до концентраційного табору Освенцим. Дебрецені проходив примусові роботи у трьох концентраційних таборах — А. Л. Фалькенберг (він же Ейле, у Совіні), А. Л. Фюрстенштайн (замок Ксьонж, у Валбжиху та А. Л. Дернхау (у Кольцях) — усі три були частиною підтаборів проєкт Різе концентраційного табору Гросс-Розен. Після переїзду до Белграду у 1945 році він публікувався в газетах і журналах, а також перекладав літературу з кількох країн. Кілька п'єс Дебрецені були поставлені, він був автором віршів і книг. Він помер у Белграді в 1978 році.
Дебрецені отримав угорську літературну премію Híd Prize за свої мемуари про Голокост у 1975 році. Спочатку опубліковані в 1950 році, вони були перекладені англійською мовою Паулем Ольхварі та опубліковані у 2023 році під назвою «Холодний крематорій: репортаж із землі Аушвіц».
«Холодний крематорій», який отримав дуже схвальні відгуки після перевидання у 2023 році, був перевиданий двічі в Сербії після своєї першої публікації там, але не був опублікований в Угорщині до 2024 року, попри сильний інтерес до Голокосту, який був табуйований у роки комуністичного правління. Александр Брунер, син брата Дебрецені, Мірка Брунера, пише у післямові до книги, що Мірко «зробив численні спроби зацікавити американських видавців перекладом та публікацією книги англійською мовою», коли він був у Вашингтоні як югославський дипломат у 1950-х роках, але що він «отримував відмову на кожному кроці». В огляді New York Times повідомлялося, що «Книга залишалася маловідомою протягом десятиліть, стиснута політикою холодної війни — занадто радянофільською для Заходу, занадто єврейоцентричною для Сходу».
«Літературний діамант — гострий та кришталево чистий. Моторошна хроніка рідкісної, тривожної сили… Мемуари про Голокост, гідні Прімо Леві.» пише The Times.
Американська бібліотечна асоціація у 2025 році нагородила Холодний крематорій премією Софі Броді, зазначивши, що він «є одним із найвидатніших свідчень Голокосту».
Посилання