Сергі́й Вале́рійович Рако́вський ( , Херсонська область — , селище Оленівка, Донецької області) — український військовослужбовець, сержант Окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов»Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який відзначився під час відбиття російського вторгнення в Україну і загинув у полоні внаслідок терористичного акту, вчиненого в ніч проти 29 липня 2022 року російськими окупаційними військами на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120. Кавалер ордена «За мужність» ІІ та ІІІ ступеня (2022 р.).

Життєпис Народився 17 липня 1986 року на Херсонщині.

Після закінчення 11 класів середньої школи Сергій поїхав у Каховку, де в училищі навчався на кухаря-кондитера. Спочатку працював за спеціальністю, потім — на автозаправках. 2006 року влаштувався на підприємство «Херсон-авіа», де випускали легкомоторні літаки, але внаслідок роботи зі смолою, якою вкривали крила літаків, у нього почалася екзема (запальне захворювання шкіри) і за рекомандацією лікарів звільнився.

У березні 2013 року Сергій пішов служити до 16-го окремого батальйону внутрішніх військ МВС України (в/ч 3056), дислокованого у Херсоні.

Від 2014 року, з початком російської окупації Донецької та Луганської областей постійно їздив у відрядження до районів проведення АТО, місяцями його не було вдома. Під час однієї з ротацій у селі Виноградному, на околиці Маріуполя, познайомився з хлопцями з «Азову» і, за словами матері, був вражений порядком у цьому підрозділі, устроєм та духом побратимства, і незабаром подав рапорт про переведення.

Після проходження «Курсу молодого бійця» вже у квітні 2018 року був зарахований до ОЗСП «Азов». Згодом вступив на заочну форму навчання до Херсонського державного аграрно-економічного університету (за спеціальністю «Агроном»).

На посаді навідника від початку до кінця пройшов кампанію на Світлодарській дузі, діставши контузію під час артдуелі від вибуху снаряду гаубиці Д-30, «прокапався» і знову став в стрій. «Ясон» швидко розвивався в артилерійській справі, був перспективним військовим, кандидатом на посаду головного сержанта взводу. Займався спортом, щоранку бігав по 5 кілометрів.

У лютому 2022 року обіймав посаду командира міномета 2-ї обслуги міномета 2-го мінометного взводу мінометної батареї 1-го батальйону оперативного призначення ОЗСП «Азов».

Загибель Після боїв за Маріуполь і героїчної оборони «Азовсталі» 20 травня 2022 року за наказом вищого військового керівництва заради збереження життя людей Сергій вийшов з побратимами з «Азовсталі» та потрапив у так званий «полон за домовленістю». Утримувався на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120, в окупованому селищі Оленівка Кальміуського району Донецької області, де окупанти утворили фільтраційну в’язницю.

У ніч на 29 липня 2022 року загинув у полоні у колонії в Оленівці внаслідок масового вбивства військовополонених, влаштованого окупантами«Азов» відреагував на опублікований список загиблих у Оленівці.

Похований з військовими почестями 21 червня 2023 року на Берковецькому кладовищі в Києві.

Родина Розведений, залишився син Ілля (на момент серпня 2024 року — 15-річний), а також мама та старший брат.

Нагороди орден «За мужність» ІІІ ступеня (28 липня 2022 року)  — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. орден «За мужність» ІІ ступеня (3 листопада 2023 року, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові. Почесна відзнака — медаль «За оборону Маріуполя»

Див. також Масове вбивство полонених в Оленівці Катування та вбивства військовополонених під час війни на сході України Бої за Азовсталь Втрати «Азова»

Примітки