Войцех Анджей Домбський із Любранця гербу Ґодзємба ( 1676 — 14 травня 1725, Варшава) — військовий і державний діяч Королівства Польського та Речі Посполитої, граф, маршалок надвірний коронний (1702—1725); староста сохачевський (1697), іновроцлавський (1702), дибовський (1704) і млодзєшинський (1724—1725).

Життєпис Народився Войцех Анджей 1676 року в сім'ї, на той час, підкоморія іновроцлавського та його дружини Ядвіґи з Ґурських гербу Лодзя. Мав 2 братів і 2 сестер.

З 1697 року став старостою сохачевськимAdam Boniecki, Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich,T. 4: Czetwertyńscy — Dowiakowscy, Warszawa, Skład główny Gebethner i Wolff, 1901, s. 160.. Був обраний послом на сейм 1699 року.

Під час нападу Карла XII на Річ Посполиту 1701 року був ротмістром посполитого рушення Іновроцлавського повіту. Цього рокуSeweryn Uruski, Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. T.3: «Czel-Eyw», Warszawa, 1906, s. 101., або з середини 1702 рокуUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. VI: Kujawy i Ziemia Dobrzyńska, Zeszyt 2: Urzędnicy kujawscy i dobrzyński XVI—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego, oprac. Krzysztof Mikulski i Wojciech Stanek przy współudziale Zbigniewa Górskiego i Ryszarda Kabacińskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 109. став старостою іновроцлавським. У вересні 1702 року був обраний маршалком конфедерації великопольської шляхти, вірної Августові II. 22 грудня цього ж року був призначений на посаду маршалка надвірного коронногоUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 88..

Після смерті батька 1704 року отримав староство дибовське ( знаходиться на території сучасного міста Торунь)Adam Boniecki, Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich,T. 4: Czetwertyńscy — Dowiakowscy, Warszawa, Skład główny Gebethner i Wolff, 1901, s. 161.. Того ж року долучився до Сандомирської конфедерації. 1705 року втік з Польщі до Вроцлава.

Після зречення Августа II 1706 року на користь Станіслава Лещинського, останній вирішив усунути Войцеха Домбського з посади надвірного маршалкаUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 10.. Номінацію на цей уряд від Лещинського отримав Станіслав Францішек Тарло 24 січня 1707 рокуUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 89.. Домбського Лещинський номінував на посаду воєводи іновроцлавськогоPrzy boku króla Stanisława Leszczyńskiego (1706—1709). T. I Wyprawy do Saksonii i Litwy w latach 1706—1708 Listy królewskich sekretarzy Samuela Kazimierza Szwykowskiego i Jozafata Michała Karpia oraz fragmenty z gazet pisanych i diariuszy / wydał Jerzy Dygdała, Warszawa, Instytut Historii im. Tadeusza Manteuffla Polskiej Akademii Nauk, 2018, s. 72., проте той уряду не обіймав. Повернувшись до Польщі, Войцех Анджей розпочав у Куявії партизанську діяльність проти прихильників Лещинського, але після повернення короля Августа II з-за кордону 1709 року потрапив у немилість. Був учасником Варшавської Вальної ради (сейму) 1710 рокуVolumina Legum, t. VI, Petersburg 1860, s. 99.. Утримував власним коштом 3 хоругви — гусарську, драгунську та лучниківSeweryn Uruski, Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. T.3: «Czel-Eyw», Warszawa, 1906, s. 102., а 1710 року йому підпорядковувався драгунський полк.

1712 року отримав титул саксонського графа на ЛюбранцюJarosław Dumanowski, Hrabiowie na Lubrańcu. Dzieje fortuny magnackiej, Poznań, Adam Marszałek, 2000, s. 17, 120.Adam Amilkar Kosiński, Przewodnik Heraldyczny, Kraków, 1877, s. 211.. 1713 року відзначений Орденом Білого орла. Був активним противником Тарногородської конфедерації 1715 року, зокрема, виступав проти конфедератів на сеймі 1718 року.

Брав також участь у сеймі 1720 року, під час якого марно сподівався на отримання посади маршалка великого коронного.

1724 року разом із дружиною отримав королівський дозвіл на викуп староства млодзєшинського.

Помер у Варшаві 14 травня 1725 року.

Сім'я 17 червня 1701 року Войцех Анджей Домбський одружився з Аделаїдою Цецилією Терезою з Радзивілів, донькою колишнього канцлера великого литовського Домініка Міколая Радзивіла. Подружжя мало 4 дітей: (1706—1771) — воєводу бжесць-куявського, старосту іновроцлавського, дибовського та нехворощанського; Ядвіґу ( 1767) — дружину воєводи сєрадзького ; Зиґмунта Іґнація — старосту бжесць-куявського та дибовського; Терезу ( 1759) — дружину обозного коронного .

Маєтності Войцех Анджей Домбський успадкував від батька маєтності Любранець та Ілув. Від дружини як посаг отримав Вєжхов'є (Верхов'є) у Литві. 1722 року придбав у Дуніних права на Чермно. Отримав 1712 року від Нагорецьких Пшисек, Ґурськ, Пендзев й інші. Його маєтки складалися з близько 60 сіл у Куявії, Великопольщі та Сєрадзькому воєводствіPrzy boku króla Stanisława Leszczyńskiego (1706—1709). T. I Wyprawy do Saksonii i Litwy w latach 1706—1708 Listy królewskich sekretarzy Samuela Kazimierza Szwykowskiego i Jozafata Michała Karpia oraz fragmenty z gazet pisanych i diariuszy / wydał Jerzy Dygdała, Warszawa, Instytut Historii im. Tadeusza Manteuffla Polskiej Akademii Nauk, 2018, s. 143..

Примітки

Джерела Kazimierz Piwarski, DąmbskiWojciech Andrzej (1676-1725), w: Polski Słownik Biograficzny, T. V: Dąbrowski Jan Henryk - Dunin Piotr Stanisław, Kraków, Polska Akademia Umiejętności, 1939—1946, s. 38-39.