Казімєж Людвік Бєлінський гербу Юноша (? — 24 березня 1713, Варшава) — державний діяч Речі Посполитої, дипломат; підкоморій надвірний коронний (1689—1702), маршалок надвірний (1702) і великий коронний (1702—1713), Маршалок Сейму Речі Посполитої (1697); староста тухольский (1687—1702), млавський (1674—1693), черський (1693), макувський (до 1704), мальборкський (1681—1696), осєцький (1682) і ґарволінський (1706). Кавалер Ордену Білого Орла.
Життєпис Казімєж Людовік народився після 1660 року в сім'ї на той час підчашого плоцького та Анни Зофії з Акерстофів (фон Акерстоф чи Акерсдорф). Мав також сестру Терезу. Вперше згадується в документах 1674 року як староста млавський, який підписав елекцію Яна III Собеського від Плоцького воєводстваZbigniew Hundert, Działalność publiczna podkomorzego koronnego Kazimierza Ludwika Bielińskiego w świetle jego listów do Jana III z lat 1692—1695 [w:] Kwartalnik Historyczny, 25 kwiecień 2022, T. 129, nr 1, s. 144..
Протягом 1678—1682 років навчався у Парижі. 15 грудня 1681 року став старостою мальборкським, 1682 року батько передав йому в цесію староство осєцьке в землі черськійZbigniew Hundert, Działalność publiczna podkomorzego koronnego Kazimierza Ludwika Bielińskiego w świetle jego listów do Jana III z lat 1692—1695 [w:] Kwartalnik Historyczny, 25 kwiecień 2022, T. 129, nr 1, s. 145.. Завдяки шлюбу 1682 року з донькою підскарбія великого коронного Яна Анджея Морштина, приєднався до профранцузької партії.
1683 року Бєлінський очолив створену батьком хоругву зі 103 кіннотників і 9 листопада приєднався до королівської армії, що діяла у Верхній Угорщині. У травні 1685 року, після смерті батька, він очолив гусарську хоругву та керував нею фактично до кінця свого життяZbigniew Hundert, Działalność publiczna podkomorzego koronnego Kazimierza Ludwika Bielińskiego w świetle jego listów do Jana III z lat 1692—1695 [w:] Kwartalnik Historyczny, 25 kwiecień 2022, T. 129, nr 1, s. 147..
Був послом від закрочимського сеймику на Сейми 1683, 1688, 1688/1689, 1690, 1692/1693 років, посол від сеймику черського на Сейми 1693, 1695 роківRobert Kołodziej, Ostatni wolności naszej klejnot. Sejm Rzeczypospolitej za panowania Jana III Sobieskiego, Poznań 2014, s. 587..
У березні 1687 року перебував послом у БерлініZbigniew Hundert, Działalność publiczna podkomorzego koronnego Kazimierza Ludwika Bielińskiego w świetle jego listów do Jana III z lat 1692—1695 [w:] Kwartalnik Historyczny, 25 kwiecień 2022, T. 129, nr 1, s. 148.. У травні 1687 року отримав тенуту Каски та староство тухольське в Пруссії. У квітні 1688 року знову відбував посольство до Берліну, де підписав трактат про відправлення бранденбурзького військового підкріплення до Польщі, яка воювала з ТуреччиноюZbigniew Hundert, Działalność publiczna podkomorzego koronnego Kazimierza Ludwika Bielińskiego w świetle jego listów do Jana III z lat 1692—1695 [w:] Kwartalnik Historyczny, 25 kwiecień 2022, T. 129, nr 1, s. 150.. 3 серпня цього ж року отримав посаду підкоморія надвірного коронногоUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 118..
1693 року отримав староство черськеZbigniew Hundert, Działalność publiczna podkomorzego koronnego Kazimierza Ludwika Bielińskiego w świetle jego listów do Jana III z lat 1692—1695 [w:] Kwartalnik Historyczny, 25 kwiecień 2022, T. 129, nr 1, s. 158.. Був послом від сеймику землі варшавської на Сейм конвокаційний 1696 рокуEwa Gąsior, Sejm konwokacyjny po śmierci Jana III Sobieskiego, Warszawa 2017, s. 104.. Після зірвання цього сейму приєднався 28 вересня до генеральної конфедераціїKonfederacya Generalna Ordinvm Regni & Magni Dvcatus Lithvaniæ Po niedoszłey Konwokacyey głowney Warszawskiey umowiona Roku Pańskiego 1696. dnia 29 Miesiąca Sierpnia, , [b.n.s.]. Під час безкоролів'я був маршалком елекційного сейму 1697 року, підтримуючи на польський престол кандидатуру принца де Конті. 1699 року видав Августові II диплом про його елекцію (обрання) королем Речі Посполитої.
Був послом на Сейми 1701 та 1701—1702 роківDiariusz Sejmu Walnego Warszawskiego 1701—1702, Warszawa 1962, s. 355.. 26 лютого 1702 року був призначений маршалком надвірним короннимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 88., а вже 20 грудня цього ж року — маршалком великим короннимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 81.. 1703 року отримав доживотно староство макувськеKrzysztof Chłapowski, Starostowie niegrodowi w Koronie 1565—1795. Materiały źródłowe, Warszawa, Bellerive-sur-Allier 2017, s. 281..
Володів розкішним палацом у Отвоцьку-Великому, збудованому наприкінці 1680-х років за проєктом, який приписують відомому архітектору Тильману Ґамерському (його авторами також вважаються та Юзеф Фонтана)Tadeusz S. Jaroszewski, Pałace w Polsce (Przewodnik), Warszawa, 2000, s. 204—207.. У цьому палаці часто гостювали королі Ян III та Август II. Останній врешті-решт став коханцем доньки Бєлінського .
Під час Північної війни, протягом 1704—1712 років перебував у Ґданську, не підтримуючи формально жодну зі сторін конфлікту. Був членом Сандомирської конфедерації 1704 рокуActum In Castro Sandomiriensi Sabbatho Ante Festvm Sanctorum Viti et Modesti martyrum proximo, Anno Domini millesimo sptingentesimo quarto, [b.n.s.].. Був відзначений Орденом Білого ОрлаKawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008, 2008, s. 139.. Брав участь у Варшавській Генеральній Раді 1710 рокуVolumina Legum, t. VI, Petersburg 1860, s. 99..
Помер 24 березня 1713 року в Варшаві, похований у місцевому Соборі Івана ХрестителяAdam Boniecki, Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich, T. 1: Aaron — Boniccy, Warszawa, Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1899, s. 229..
Сім'я 1682 року одружився з Людвікою Марією Морштин (?—1730), донькою підскарбія великого коронного Яна Анджея Морштина та Катажини Гордон. Мали 7 дітей:
Ян — канонік краківський; Францішек (1683—1766) — чашник великий коронний (1713), підскарбій Прусської землі (1714), воєвода хелмінський (1725), маршалок надвірний коронний (1732—1742), маршалок великий коронний (1742—1766); ( 1746) — чашник великий коронний (1725), підскарбій Прусської землі (1737), воєвода хелмінський (1738—1746); Катажина — дружина старости чигиринського Якуба Потоцького ( 1715), з 1716 року дружина французького дипломата, барона ; Урсула — дружина старости сандомирського та каштеляна малоґоського ; Тереза — дружина каштеляна сандомирського ; (бл. 1685—1730) — коханка короля Августа Сильного; з 1703 року дружина підкоморія великого литовського Богуслава Ернеста Денгофа, а з 1719 року — писаря польного коронного, князя .
Примітки
Джерела Kazimierz Piwarski, Bieliński Kazimierz Ludwik [W:] Polski Słownik Biograficzny, T. 2: Beyzym Jan — Brownsford Marja, Kraków, Polska Akademia Umiejętności — Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936, s. 53–55. Reprint: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Kraków 1989, ISBN 83-04-03291-0.
Посилання Генеалогія Бєлінських