Міннібаєво – Іжевськ – газопровід, який забезпечив живлення ряду індустріальних центрів Татарстану та Удмуртії.
У 1964 та 1966 роках стали до ладу третя та четверта черги Міннібаєвського газопереробного заводу, які збільшили його потужність в кілька раз. Це дозволило подати блакитне паливо до нових регіонів, для чого спорудили трубопровід Міннібаєво – Іжевськ. В 1965 (за іншими даними – ще в 1962) році стала до ладу ділянка до міста Заїнськ, де зводили потужну Заїнську ТЕС, а вся система була завершена не пізніше 1976 року. Довжина трубопроводу 249 км, він виконаний в діаметрі 530 мм та розрахований на робочий тиск у 5,5 МПа.
Через відгалуження також отримали газ потужні промислові центри Нижньокамськ (споруджені для забезпечення нафтохімічного, а потім і нафтопереробного виробництва Нижньокамська ТЕЦ-1 та Нижньокамська ТЕЦ-2), Набережні Челни (автозавод Камаз, Набережночелнинська ТЕЦ), Єлабуга, Мєндєлєєвськ. Можливо також відзначити, що в 1980-х роках до нижньокамського промислового вузла подали додатковий ресурс по більш потужному трубопроводу Соковка – Нижньокамськ, а до розташованих на північ від Ками районів проклали трубопровід Можга – Єлабуга.
В 1970-х виникла можливість отримання ресурсу з газопроводу Перм – Нижній Новгород, що перетнув трасу Міннібаєво – Іжевськ.
В кінцевому пункті маршруту великими споживачами блакитного палива є Іжевська ТЕЦ-1 та Іжевська ТЕЦ-2.
Примітки