Заїнська ТЕС — теплова електростанція у Татарстані.
У 1963—1972 роках на майданчику станції стали до ладу дванадцять однотипних енергоблоків потужністю по 200 МВт, кожен з яких мав паровий котел Подольського котельного заводу типу ПК-47 продуктивністю по 640 тонн пари на годину, парову турбіну Ленінградського металічного заводу К-200-130 та генератор харківського заводу «Електроважмаш» типу ТГВ-200.
1 січня 1979-го сталась аварія генератора блоку № 3, яка призвела до вибуху, пожежі та руйнації ротора генератора. Втім, після ремонту блок повернули до роботи.
У 2009-му блок № 1 вивели з експлуатації.
У першій половині 2020-х узялись за проєкт спорудження на станції парогазового блоку комбінованого циклу потужністю 850 МВт, в якому одна газова турбіна потужністю 571 МВт мала живити через котел-утилізатор одну парову турбіну з показником 279 МВт. Втім, цей проєкт забуксував унаслідок російського вторгнення в Україну, оскільки через запроваджені санкції компанія General Electric відмовилась постачати газову турбіну. Як наслідок, власник станції компанія «Татэнерго» звернулась до регуляторного органу з проханням подовжити термін експлуатації чотирьох старих блоків, які мали вивести з експлуатації з 1 січня 2024-го.
Станція споруджена з розрахунку на використання природного газу, який спершу надійшов до Заїнська по трубопроводу Міннібаєво – Іжевськ. У першій половині 1970-х ввели в дію газопровід Оренбург – Заїнськ.
Для видалення продуктів згоряння спорудили чотири труби — по одній висотою 120 та 150 метрів і дві заввишки 250 метрів. У першій половині 2020-х провели демонтаж труби № 1 висотою 120 метрів.
Воду для технологічних потреб отримують із Заїнського водосховища на річці Зай.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 500 кВ, 220 кВ та 110 кВ.
Примітки