Гірські ліси Альбертінського рифту (ідентифікатор WWF: AT0101) — афротропічний екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований в регіоні Африканських Великих озер на сході Центральної Африки. Він є центральною частиною Афромонтанського архіпелагу і вирізняється найвищим фауністичним різноманіттям в Африці.
Географія Екорегіон гірських лісів Альбертінського рифту охоплює гори Альбертінського рифту, західної частини Східно-Африканського рифту, розташованої на сході Демократичної Республіки Конго, в Уганді, Руанді, Бурунді та за заході Танзанії. Зокрема, екорегіон охоплює території , гір Рувензорі, Вірунґи, Ітомбве та .
Гори екорегіону сформувалися внаслідок тектонічних рухів, пов'язаних з розділенням Африканської та Сомалійської літосферних плит. Інтенсивні рухи земної кори та рифтогенез супроводжувалися вулканічною активністю та формуванням тектонічних озер — Альберта, Едуарда, Ківу та Танганьїки. З геологічної точки зору гори екорегіону сформовані піднятими докембрійськими породами фундаменту та молодими вулканічними породами.
На найвищих вершинах гір Рувензорі та Вірунґа, на висоті понад 3500 м над рівнем моря, екорегіон переходить у гірські вересові пустища Рувензорі та Вірунґи. Однак найвища вершина Бурунді, гора висотою 2684 м, розташована в цьому екорегіоні.
Клімат Складний рельєф Альбертінського рифту зумовив різноманіття типів клімату. Хоча рифт розташований у центрі тропічної Африки, високогір'я регіону мають переважно помірний клімат. Середньорічна кількість опадів коливається від 1200 до 2200 мм, хоча на західних схилах Рувензорі вона може досягати 3000 мм.
Флора і фауна Гірські ліси Альбертінського рифту є одним з найбагатших регіонів Африки з точки зору флористичного біорізноманіття, однак також одним з найменш досліджених. Основними лісовими угрупованнями екорегіону є вологі тропічні широколистяні ліси. Флора регіону переважно представлена рослинами з родин Молочайні (Euphorbiaceae), Маренові (Rubiaceae) та Мелієві (Meliaceae). За оцінками, в екорегіоні зустрічається 1000-1200 ендемічних видів рослин, що приблизно дорівнює кількості ендеміків, зареєстрованих в лісах Східної Дуги та лісах Камерунського нагір'я.
Багата фауна регіону вирізняється високим рівнем ендемізму. Характерними представниками фауни екорегіону є ендемічні гірські горили (Gorilla beringei beringei), які перебувають під загрозою зникнення. За оцінками 2018 року популяція цих приматів нараховувала близько 1000 особин. Серед інших поширених в регіоні мавп слід відзначити совоголових мавп (Cercopithecus hamlyni), гірських мартишок (Allochrocebus lhoesti) та (Pan troglodytes schweinfurthii). Близько 25 видів ссавців є ендеміками регіону, зокрема 10 видів землерийок та 12 видів гризунів. Ще близько 11 видів є майже ендемічними. Серед ендемічних ссавців регіону слід відзначити (Micropotamogale ruwenzorii).
Близько 30 видів птахів є ендеміками екорегіону, і близько 16 видів є майже ендемічними. Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити тектоніків (Graueria vittata), лендуйських мухоловок (Muscicapa lendu), рувензорських золотокосів (Cossypha archeri), королівських марік (Cinnyris regius), гребінчастих турако (Ruwenzorornis johnstoni) та рифтових сичиків-горобців (Glaucidium albertinum).
Близько 32 видів амфібій є ендеміками регіону, і ще близько 7 видів є майже ендемічними. Серед ендеміків регіону слід відзначити (Xenopus lenduensis). У порівнянні з іншими групами хребетних, кількість ендемічних плазунів є невеликою і становить 11 видів, зокрема 4 види хамелеонів та 4 види сцинків з роду Leptosiaphos. Однак, враховуючи дуже високі показники ендемізму в інших групах хребетних, низька кількість ендемічних плазунів може відображати недостатню дослідженість екорегіону. Відомо, що в екорегіоні зустрічається 117 ендемічних видів метеликів.
Збереження На більшій частині екорегіону, особливо в Руанді та Бурунді, густота сільського населення є однією з найвищих в Африці, і подекуди становить 1000 осіб/км². Найбільшою загрозою для екорегіону є вирубка та фрагментація лісів з метою ведення сільського господарства. Полювання на диких тварин, особливо на буйволів, дуїкерів і свиней, також є значною загрозою. Іншими загрозами є заготівля дрів, виробництво деревного вугілля, інтродукція екзотичних видів та спричинені людьми пожежі.
Оцінка 2017 року показала, що 18 823 км², або 13 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: , Бурунді , Уганда , Руанда Національний парк Кагузі-Бієґа, Демократична Республіка Конго Природний заповідник Казінга, Уганда Національний парк Кібале, Уганда Національний парк Кібіра, Бурунді Природний заповідник приматів Кісімба-Ікобо, Демократична Республіка Конго Природний заповідник К'ямбура, Уганда Національний парк гір Махале, Танзанія Національний парк горил Мгахінга, Уганда Природний заповідник лісу Монге, Бурунді Національний парк Ньюнгве, Руанда Національний парк Русізі, Бурунді Національний парк гір Рувензорі, Уганда Національний парк королеви Єлизавети, Уганда Національний парк Семулікі, Уганда Природний заповідник Тайна, Демократична Республіка Конго Семліцький заповідник, Уганда Національний парк Вірунґа, Демократична Республіка Конго Національний парк Бірунга, Руанда
Примітки
Посилання «Albertine Rift montane forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Albertine Rift Montane Forests» — One Earth.