Єгор Сергійович Созонов (Сазонов) (; Гірський Зерентуй, Іркутське) — російський революціонер, есер, терорист, член бойової організації, вбивця В. К. Плеве.
Біографія
Єгор Созонов народився у селі Петрівське Уржумського повіту (нині — в , Кіровської області) у старообрядницькій родині багатого лісопромисловця.
Навчався в Уфимській чоловічій гімназії, потім вступив на медичний факультет Московського університету . Мета життя він визначив так: стати земським лікарем та лікувати хворих.
Але звістка про те, що 183 київські революційно налаштовані студенти віддано в солдати, викликала в душі юнака протест, і він закликав своїх товаришів по університету виступити проти такого рішення царського уряду. Демонстрація була розгромлена.
У квітні 1901 року Єгора Созонова було виключено з університету і по етапу відправлено до Уфи. На засланні займався вивченням літератури з суспільних та революційних питань. У травні 1901 року знову заарештований за зберігання нелегальної літератури і етапований до Москви. За клопотанням батька, звільнено. Приєднався до «Уральського союзу соціал-демократів та соціалістів-революціонерів», але в березні 1902 арештований і після півторамісячного ув'язнення висланий на п'ять років до Східного Сибіру.
в квартиру до Созонова на Великій Успенській вулиці, дім 99Ныне Коммунистическая улица, 105 «б», увірвалась поліція, почався обшук. Єгор непомітно вирвав із записника кілька аркушів і почав їх енергійно жувати… Але виявилося, що поквапившись, він вирвав не те, що було важливо: в руках поліцейських виявилися адреси та явки. Єгора Созонова ув'знили до Уфімської тюрми, де поводилися з ним жорстко. Він об'явив голодування. Потім було етапування до Самари, а згодом — Якутське заслання.
У липні 1903 року на шляху до Східного Сибіру Созонов утік і, перейшовши на нелегальне становище, поїхав до Швейцарії. За кордоном остаточно приєднався до партії соціал-революціонерів і вступив до бойової організації .
З підробленим паспортом на чуже ім'я Єгор Созонов повернувся до Росії. 15 (28) липня 1904 разом із товаришами з бойової організації в Петербурзі скоїв вбивство міністра внутрішніх справ В. К. Плеве. Першим йшов із бомбою Боришанський, який мав пропустити карету Плеве повз себе. За ним слідував Єгор Созонов — основний метальник. За ним слідували Каляєв і Сікорський, які мали здійснити вбивство у разі промаху Созонова. А якщо карета поверне назад, справу мав довершити Давид Боришанський («Абрам»). Побачивши карету, Созонов зійшов з тротуару і кинув у неї бомбу. Плеве було вбито. Сам Созонов був тяжко поранений і побитий поліцейськими та охоронцями, заарештований, привезений до Олександрівської лікарні для чорноробів та прооперований.
Созонова позбавили всіх прав, засадили спочатку в уклали в Шліссельбурзьку фортецю, суд відправив на безстрокове утримання в каторжній в'язниці. Потім була Бутирська в'язниця, звідки Созонова відправили на Нерчинські копальні.
Амністія 1905Николай II подписал Манифест о даровании либеральных свобод. обмежила перебування Созонова на каторзі відомим терміном.
Зерентуйська трагедія
Наприкінці 1907 року його перевели до Зерентуйської каторжної в'язниці, де режим утримання засланців був вільнішим.
Урядом було вжито заходів до того, щоб не випустити Созонова «зі своїх рук». З центру було надіслано нового начальника в'язниці І. Висоцького, який «зрівняв політв'язнів із кримінальними» та ввів для перших тілесні покарання. Причепившись до нікчемного приводу, наказав відшмагати політичних в'язнів. Почастішали самогубства.
Щоб запобігти їм і залучити до долі в'язнів громадську думку, Созонов випив отруту.
Звістка про самогубство Созонова справила сильне враження на російське суспільство і стало одним із приводів студентських заворушень (1910—1911) .
Поховання Спочатку його поховали в Гірському ЗерентуїНыне Нерчинско-Заводский район Читинской области, Забайкальский край. . 25 травня 1917 року прах Созонова був привезений до Уфи. Потім відбулося перепоховання на Сергіївських могилках в Уфі.
На могилі 1917 року було встановлено пам'ятник. Він являв собою чотиригранний обеліск (3 м х 1,3м). Складений з цегли, зацементований і відштукатурений. У центрі обеліску, в ніші, в цегляну кладку вмуровано мармурову плиту сірого кольору з написом:
На іншому боці обеліска, теж у ніші, було вмуровано мармурову плиту з текстом:
Верхня частина пам'ятника була увінчана чотирисхилим металевим покривом із листового заліза. Тепер на місці зруйнованого пам'ятника встановлено сірий обеліск.
Пам'ять
в Уфе в честь Егора Созонова в Кировском районе названа улица — Улица Егора Сазонова, бывшая Будановская. улица в Челябинске. У Воронежі є вулиця Петра Сазонова. Раніше на цьому місці перетиналися вулиці Петра Алексєєва та Єгора Сазонова. У 1970-х роках вулиці були забудовані, а проїжджа ділянка, що залишилася, отримала «об'єднану» назву. Вулиця Єгора Сазонова є в Єкатеринбурзі .
Родина
Батько : Сергій Лазаревич Созонов — селянин -старообрядець, що став потім лісопромисловцем. Мати : Акіліна Логінівна. В молодості хотіла піти у черниці, але відмовив її Сергій Лазаревич. Брат : Зот Сазонов — революціонер, учасник бойової організації . Наречена : Марина (Марія) Олексіївна Прокоф'єва, есерка, членкиня Бойової організації, в 1907 разом з Б. Н. Нікітенко та Б. С. Синявським засуджено у справі про замах на Миколу II Співмешканка : Паллада Стринкевич (Богданова-Бєльська), була коханкою Сазонова в юності, народила від нього двох дітей
Примітки
Джерела
Созонов Егор Сергеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.
А. Залесов. Две прогулки по Уфе, или Хаос вопреки Порядку Ю. Узиков. Краеведческий калейдоскоп Закиров Р. С. Эсеры в Уфе Архивная копия от 26 апреля 2014 на Wayback Machine
Посилання
Брошура есерів «Пам'яті 15 липня 1904 р.»