Граф Ервайн Зігмунд фон Тун унд Гогенштайн (; 4 квітня 1896, Відень — 12 лютого 1946, Шопрон) — австро-угорський і німецький офіцер, оберлейтенант австро-угорської армії, майор резерву вермахту. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія Представник давнього австрійського роду, відомого з XII століття. Син графа Флеікса Леопольда фон Тун унд Гогенштайн (1859–1941). Після закінчення кадетського училища в Меріш-Вайсскірхені в 1914 році вступив добровольцем в 2-й уланський полк. Учасник Першої світової війни і Каппського заколоту, після чого в 1920 році переїхав в Аргентину і став фермером.

В 1939 році переїхав в Німеччину. Наступного року прийнятий в абвер завдяки лінгвістичним талантам (володів багатьма мовами, включаючи словацьку, чеську, польську, англійську і, майже досконало, російську) і призначений у 800-й навчальний полк особливого призначення, який займався диверсіями в тилу і боротьбою з партизанами. В кінці 1940 року брав участь у підготовці плану «Фелікс», проте той був скасований. Після початку Німецько-радянської війни в середині 1941 року отримав наказ вербувати добровольців з радянських військовополонених. Тун сформував з них ударні та диверсійні загони. Потім призначений командиром роти легіону «Нахтіґаль». З вересня 1942 року — командир 207-го танкового підрозділу 203-го розвідувального командування, який займався диверсіями в тилу радянських військ. Потім до 25 липня 1943 року командував 204-м підрозділом абверу. В 1943 році очолив відділ абверу в Римі. Після переходу Італію на бік союзників влітку 1944 року переведений в Мілан. В листопаді 1944 року сформував 218-ту групу абверу «Едельвейс», яка займалась боротьбою з партизанами і шпигунами в Словаччині. Тун використовував псевдонім «Бенеш» через свою зовнішню схожість з Едвардом Бенешем. В травні 1945 року взятий в полон радянськими військами. 18 січня 1946 року засуджений радянським військовим трибуналом до розстрілу. Вбитий пострілом в потилицю.

Нагороди

Медаль «За хоробрість» (Австро-Угорщина) з мечами Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з мечами Орден Залізної Корони 3-го класу з військовою відзнакою і мечами Військовий хрест Карла Почесний хрест ветерана війни з мечами Залізний хрест 2-го і 1-го класу Штурмовий піхотний знак в сріблі Відзнака для східних народів 2-го і 1-го класу в сріблі Савойський військовий орден, великий офіцерський хрест (Королівство Італія) Нагрудний знак «За поранення» в сріблі (1943) Німецький хрест в золоті (15 вересня 1943) Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ (1945)

Література

Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X Scheibert, Horst. Die Träger der Ehrenblattspange des Heeres und der Waffen-SS/ Die Träger der Ehrentaffelspange der Kriegsmarine/ Die Inhaber des Ehrenpokals für Besondere Leistung im Lukftkrieg. Friedberg, Ger.: Podzun-Pallas Verlag, 1986, ISBN 3-7909-0283-7 Werner Brockdorff: Geheimkommandos des Zweiten Weltkrieges, Wels 1967. ISBN 3-88102-059-4. Dietrich F. Witzel: Kommandoverbände der Abwehr im Zweiten Weltkrieg, in: Militärgeschichtliche Beiträge, Bd. IV, Herford/ Bonn 1990. Genealogisches Handbuch des Adels. Gräfliche Häuser Band X (Gesamtreihe Band 77). Limburg 1981, S. 443. Klaus-Dieter Müller, Thomas Schaarschmidt, Mike Schmeitzner, Andreas Weigelt: Todesurteile sowjetischer Militärtribunale gegen Deutsche (1944–1947). Eine historisch-biographische Studie. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 2015, ISBN 978-3-525-36968-5.

Примітки