Нещеретове

Нещеретове — село в Україні, у Білокуракинській селищній громаді Сватівського району Луганської області.

Площа села 623 га.Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси / Упорядник В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9. Розташоване в нижній течії річки Білої, притоки Айдару.

Походження назви Оселившись на березі річки Білій селяни-втікачі будували свої житла біля густих заростей очерету. Нерідко стріхи хат ледь виднілися з-за цих заростей, звідси, за однією з легенд, і пішла назва селаЖизнь и творчество крестьян Харьковской губернии. Очерки этнографии края. — т. 1. — С. 120. . Іншою є версія походження назви від прізвища її засновників — родини Нещеретів.

Історія Давні часи Найдавніші сліди перебування людини на території села відносяться до епохи бронзи (III — початок I тисячоліття до н. е.). Досліджено також сарматські курганні поховання (III століття), могильник салтівської культури (VIII — X століття) та кочівницькі кургани (XI — XIII століття)Інститут археології Академії наук УРСР, науковий архів ВУАК, № 202/38а. — С. 2; № 548. — С. 1-8..

Заснування села Село засноване на початку XVIII століття, писемна згадка відноситься до 1711 року, як слобода українських і російських селян, переселенців з Правобережної України та центральної Росії, які втікали від кріпацької неволі. За легендою, першими поселенцями були брати Нещерети: Клим, Іван і Гордій, що заснували вулиці Іванівку, Климівку, Гордіївку. Влітку 1707 на вимогу як поміщиків, власників утікачів так і нових власників цих земель, князів Куракіних Петро I відправив на Дон каральну експедицію під командуванням князя Юрія Долгорукова. Вона повинна була зловити і доставити власникам всіх селян-втікачів. Мешканці Нещеретового, як і інших сіл Айдаром брали участь у повстанні під керівництвом Кіндрата Булавіна (1707–1709). Під час жорстокого придушення цього повстання селище було спаленоТруды Историко-археологического института Академии наук СССР, т. 12. Булавинское восстание (1707—1708 гг.). — М., 1935. — С. 34, 113.

Друге народження села відноситься до початку 30-х років XVIII століття, коли влітку 1732 року в ці місця переселилася частина козаків Острогозького полкуСлюсарській А. Г. Слобідська Україна. X., 1954, стор 48.. Одночасно з Правобережної України і сусідніх російських районів прибували селяни-втікачі, що сприяли зростанню чисельності населення. У 1793 році в слободі проживало 655 ревізьких душ. Основним заняттям населення було землеробство. Крім цього, окремі родини займалися городництвом, садівництвом і бортництвом. У 1866 році селяни Нещеретового були визнані селянами-власниками, хоча і продовжували платити оброчну подать. За законом 1886 вони переводилися на обов'язковий викуп земельних наділів (по 6 десятин на ревізьку душу)Земельные наделы крестьян Харьковской губернии. — С. 88.. На початок 70-х років XIX століття в село входило в Олексіївську волость Старобільського повіту.

Після реформи 1861 року У пореформений період відбувалося інтенсивне розшарування селянства. Різко виділилися три основні групи: бідняки, середняки і заможні кулаки. 1866 року селяни викупили власні землі в поміщиків. Через брак кваліфікованої медичної допомоги в селі майже щороку спалахували епідемії дифтерії, тифу тощо. Низьким був рівень освіти — із 1027 чоловіків грамотними були лише 272, аз 1015 жінок — лише 28.

За даними перепису 1905 року, 24 % селянських дворів взагалі не мали посівів, 64 % господарств обробляли від 5 до 7 десятин кожне. Збіднілі селяни, не маючи робочої худоби (таких господарств було 23 %), віддавали землю в оренду, а самі наймалися. Інші об'єднувались в супряги. У 1905 році за допомогою супряги землю обробляли понад 100 господарствМатериалы для оценки земель Харьковской губернии. Старобельский уезд, вып. 12. — С. 170—197. . Примітивна обробка ґрунту, відсутність добрив і сівозмін були причиною низьких урожаїв. У 1905 році в Нещеретовому селяни збирали з десятини в середньому по 2,5 центнера жита і по 5,5 центнера ярої пшениці. Не маючи змоги прогодувати сім'ю, селяни, що розорилися, подавались на заробітки в Область Війська Донського. Якщо в 1872 році 43 людини отримали 3-місячні паспорта, то в 1892 році — 73 особиОчерк экономической жизни крестьянского населения Старобельского уезда и причины его задолженности. — С. 139, 140. . За даними 1905 року, у Нещеретовому налічувалося 24 родини які займались ремісництвом і кустарними промислами — колісники, бондарі, ковалі, кравці, шевці. У селі працювали п'ять млинів і невеликий цегляний завод.

У період столипінської аграрної реформи активна частина села отримала широку можливість виділятися на відруби, скуповувати землю у бідноти. Для малоземельних селян Нещеретового вихід з громади означав остаточне розорення, тому що позбавляв їх можливості користуватися громадським вигоном та іншими угіддями, тому біднота опиралася складанню договорів на вихід з громади.

Революція 1905 року Важке економічне становище переважної більшості селян призводило до загострення класової боротьби на селі. У 1905—1907 роках в селі діяла підпільна соціал-демократична група під проводом місцевого селянина Михайла Крамаря. Члени групи розповсюджували серед населення листівки революційного змісту, збиралися на таємні сходки в Черемховому яру й Кленовому лісі. Літературу для агітаційної роботи доставляли члени Старобільської соціал-демократичної групи — студенти Харківського університету М. В. Ліхобабій і Н. Д. ЛеляковГазета «Колгоспна правда» Старобільськ, 12 листопада 1936.. У 1906 році селяни захопили поміщицькі пасовища на хуторах Африка і ПокровськеЖиволуп Є. К. Селянський рух в Харківській губернії у 1905—1907 роках. — X., 1956. — С. 120..

Нещеретівська підпільна група проіснувала до травня 1907 року. Під час маївки у Черемховому яру їх вистежила поліція. Я. М. Діденко, М. П. і В. П. Царевські, були заарештовані і відправлені до Старобільського. Повітовий суд засудив їх до декількох місяців примусових робітВорошиловградський облпартархів, ф. 143, оп. 2, д. 248, л. 9..

Національно-визвольні змагання Після Лютневої та Жовтневої революцій у листопаді 1917 року в селі було створено Раду селянських депутатів, головою якої став селянин з голоти П. Т. ХоменкоВорошиловградський облпартархів, ф. 143, оп. 2, д. 251, л. 1., що служив в армії під час російсько-японської війни, наймитував. Рада конфіскувала землі поміщиків Зубіліних і Царевських, націоналізувала спиртовий завод Ковтуна на сусідньому хуторі Африка. Навесні 1918 року Рада розподілила між селянськими родинами 2385 десятин землі згідно з кількістю душ.Итоги сплошной подворной переписи Донецкой губернии. — т. 5. — С. 332—341.

У березні 1918 року утворена Половецька земля, адміністративна одиниця УНР з центром в Бахмуті. Організація влади не була завершена. У квітні 1918 року австро-німецькі війська для підтримки влади Української Держави Павла Скоропадського окупували весь Старобільський повіт. До Німеччини почали вивозили худобу, зерно, продукти. У листопаді 1918 року, після закінчення Першої світової війни німці залишили село. У той же час село захопили козацькі частини, які у грудні того ж року вигнали частини Червоної армії. Голова сільського революційного комітету П. Т. Хоменко провів велику роботу з мобілізації молодих бійців до лав більшовицьких загонів.

У червні 1919 року село захопила Добровольча армія Денікіна. Але вже на початку грудня того ж року в село знов вступила Червона АрміяЦГАОР УССР, ф. 2, оп. 1, д. 613, л. 52. .

Радянська влада Навесні 1920 року в селі відбулися вибори до Ради. У квітні того ж року представники Нещеретовської ради брали участь в роботі III повітового з'їзду РадРеволюційне минуле Старобільщини. — С. 31.. Значна частина населення не сприйняла нової влади й організовувала банди, остання була ліквідована влітку 1920 року.

У 1928 році 28 бідняцьких господарств об'єдналися в перше товариство спільного обробітку землі — ТОЗ «Перемога». Головою обрали селянина-активіста І. Д. Іщенко. Партійний осередок ВКП(б) створений у 1929 році. Очолив його З. Я. КривенкоВорошиловградський облпартархів, ф. 143, оп. 2, д. 257, л. 1.. У кінці 1929 — на початку 1930 років в селі організувалося п'ять невеликих сільськогосподарських артілей, які об'єдналися у кінці 1931 року в один колгосп «Зоря Сходу». Земельний фонд артілі становив більше 6 тис. га. У господарстві було 300 коней, 150 пар волів, 2 трактори, 2 молотарки, 3 нафтових двигуна. Колгосп мав 3 тваринницькі ферми — молочнотоварну, свинарську і вівчарську. Для підготовки механізаторів правління колгоспу направило групу молоді на курси до Білокуракинської МТС.

Під час Голодомору 1932—1933 років за архівними даними в селі загинуло 83 особи.

Восени 1933 року в Нещеретове прибула тракторна бригада під проводом 17-річного комсомольця із сусідньої Паньківки І. Т. Острогляда. У 1934 році молоді механізатори вирішили підвищити продуктивність праці в чотири рази й узяти на кожного не менш 800 га, одержати врожай зернових не менше 18 центнерів з гектара, заощадити 5 % пального. Бригада Острогляда зайняла перше місце в районі. У грудні 1934 року на нараді передовиків у Донецьку бригад уклала договір про соціалістичне змагання з жіночою тракторною бригадою Паші Ангеліної під девізом: «П'ятирічку — за чотири роки!». За досягнення високих показників в соціалістичному змаганні І. Т. Острогляд і його товаришів послали 1936 року до Москви. Передових механізаторів прийняв нарком землеробства.

У 1934 році механізовану артіль перетворили в п'ять самостійних господарств. Поряд з рільництвом, кожна артіль розвивала тваринництво. У 1938 році Нещеретове стало центром сільської Ради Білокуракинського району Ворошиловградської області.

Друга світова війна У роки Німецько-радянської війни більше 600 жителів Нещеретового пішли на фронт. Односелець Червенко І. Д. брав участь у параді на Красній Площі в Москві 7 листопада 1941 року. 13 липня 1942 року село було окуповане німецькими військами. Зі станції Чумбур ешелонами вивозився хліб, худоба, до Німеччини на роботи відправлено 45 юнаків та дівчат. У період окупації молодь І. Ф. та І. М. Царевська, М. М. Стрельцов, Г. А. Світличний проводили саботаж: порушували телефонний зв'язок, заважали просуванню ворожих ешелонів, відбивали худобу, яку нацисти намагалися вивезти під час відступуВорошиловградський облпартархів, ф. 179, оп. 3-ОВ, д. 83, арк. 37, 38.. Під час Острогозько-Россошанської наступальної операції частинам Південно-Західного фронту Червоної армії була поставлена задача вийти 18 січня 1943 року на лінію Шахове — Нагольна — Дем'янівка — Грицаївка — Гайдуківка. 24 січня 1943 року бійці 267 стрілецької дивізії вийшли на рубіж Шапарівка — Олексіївка — Нещеретове (Нещеретівка). 26 січня 1943 року частини 172-ї стрілецької дивізії визволили НещеретовеФилоненко С. И., Филоненко А. С. Острогожско-россошанская операция — «Сталинград на Верхнем Дону». .

Повоєнні роки Після війни бригадиром тракторної бригади став колишній фронтовий шофер А. В. Федченко. Високих показників досягла бригада овочівників Авдюхи С. Ф. Головою сільради був обраний інвалід війни А. Р. Гончаров. Ветеран О. Ф. Кравцов очолив економічну службу колгоспу. Високих показників в перші післявоєнні роки досягла бригада овочівників, очолювана колишнім фронтовиком С. Ф. Авдюхою. У 1949 році за одержання високих врожаїв пшениці звання Героя Соціалістичної Праці була удостоєна ланкова колгоспу імені Мічуріна К. П. Світлична.