«Дорога йде вдалину» — радянський фільм 1959 року режисера Анатолія Вехотка.
Сюжет Молодий лікар Олена Шатрова після закінчення інституту направлена до сільської лікарні на цілину. На першому ж чергуванні отримує виклик до хворого хлопчика та вирушає у далекий високогірний аул. Потрібно терміново їхати, а дороги розмиті дощами, і машину головний лікар заборонив брати. Олена діставатиметься хворого де пішки, де на возі, де на попутній машині. Шлях машині перегороджує річка, що розлилася. Пором через річку зірвало, а іншої переправи немає. Завдяки сміливості шофера, який на вутлому човнику насилу перепливає на інший берег і викликає на допомогу місцевих жителів, лікар вчасно добирається до хворого хлопчика.
В ролях
Юлія Цоглін — Олена Шатрова Юрій Соловйов — Андрій
Михайло Трояновський Георгій Осипенко Євген Попов Яків Родос Любов Майзель Микола Харитонов Намсалма Цибжитова Рудольф Русанович Віра Ліпсток Степан Крилов Борис Муравйов Ануарбек Молдабеков Ольга Аверичева Жанна Сухопільська Валентина Романова
Знімальна група Режисер — Анатолій Вехотко Сценарист — Олексій Леонтьєв Оператор — Олег Куховаренко Композитор — Дмитро Толстой Художник-постановник — Іван Іванов
Зйомки Фільм знімався натурі в Алма-Атинській області, зокрема, сцена переправи через річку знімалася на річці Ілі, при цьому актор Юрій Соловйов сам виконав цю сцену в три дублі.Тихо идет семка! / А. Е. Власов. — М.: Искусство, 1960. — 184 с. — стр. 59
Примітки
Література Бабочкіна Н. — Заземлення почуттів (Про художній фільм «Дорога йде вдалину». Режисер А. Вехотко) // Мистецтво кіно, № 9, 1960. — с. 72-74. Дорога йде в далечінь // Радянські художні фільми: 1958—1963 / ВДФК, Москва. — М.: Мистецтво, 1968. — стор 140 Дорога йде в далечінь // Домашня синематека: вітчизняне кіно 1918—1996. — М.: Дубль-Д, 1996. — 520 с. — Стор. 131