Ла́спі () — поселення у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, не має статусу окремого населеного пункту. До 7 вересня 2023 року — віддалена частина міста Севастополя, в Балаклавському районі. Знаходиться в улоговині Ласпінської бухти, у невеликій долині схилу Байдарської яйли.
Історія Згадка про перші грецькі поселення тут датується VIII століттям.
У XIII-XIV століттях селище входило до складу князівства Феодоро.
Після завоювання Османської князівства імперією в 1475 році, село було включено в Мангупський кадилик Кефінського санджаку. Поселення вперше в історичних документах зустрічається в османських податкових відомостях 1634, згідно з якими в селищі було 8 дворів немусульман.
Після здобуття Кримським ханством незалежності в 1774 році, селище було включено до складу Бакчі-сарайського каймаканства Мангупського кадилика ханства. Майже в той же час, в 1778 році християнське населення Криму було насильно виселене росією в Приазов'я: з Ласпі виїхало 128 урумів і поселення припинило своє існування на тривалий час.
Згідно з «Відомістю про виведених із Криму в Приазов'я християн» О. В. Суворова, з Ласпі виїхало 128 урумів (63 чоловіки та 65 жінок), які разом із вихідцями з села Алсу заснували поселення з такою ж назвою — Ласпі. У відомості, складеній кримськотатарською мовою при Шахін Ґераї хані і перекладеній у 1785 році, про село Ласпі міститься список лише 19 мешканців із перерахуванням їхніх садів, тоді як про будинки зазначено, що їх був 31, але «всі розорені». Землі жителів описувалися як «на 25 плугів малих, луги ж суміжні з полями», з докладним переліком урочищ-орієнтирів: від Чобан-таши до морського берега Беюк-Ял, Бадна-каяси, Кош-кая і полів Фороза.
У Камеральному Описі Криму від 17 грудня 1783 року, вже після виселення, у Ласпі значилося 30 розвалених будинків, і село, очевидно, спорожніло, оскільки в тому ж Описі воно не фігурує серед житлових поселень Мангупського кадилику, як і у відомостях 1805 року. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року село позначене, але без зазначення кількості дворів. Знову назва, як дача Ляспи, вже у складі Байдарської волості Ялтинського повіту, з'являється на карті 1842 року. У путівнику Сосногорової 1871 року згадуються руїни кількох церков і старовинне кладовище вище колишнього села, а також тераси з тисячами старих сливових дерев. У 1860-х роках, після земської реформи, Ласпі значиться як власницька російська економія з 1 двором, 1 жителем та кордоном прикордонної варти при бухті Ласпі. На триверстовій карті Шуберта 1865–1876 років на місці села позначено дачу Ласпі, збудовану генералом Потьє, яка тоді належала братам Вассаль. У статистичному довіднику 1915 року у Байдарській волості Ялтинського повіту значиться маєток Ляспі Євгенія Романовича Вассаля з 1 двором.
У січні 1915 року на всеросійському з'їзді була озвучена ідея створення міста-саду Ласпі, для розробки проєкту якого залучили академіка архітектури Івана Фоміна. Він створив детальний генеральний план майбутнього курорту на площі приблизно 750 гектарів, розрахований на чотири з половиною тисячі осіб: зі вільним плануванням, дугоподібною вуличною мережею, залізничною лінією та фунікулерами, одноповерховою садибною забудовою, чотирма готельними районами, великим готелем, стадіоном, театром та церквою, а також господарською зоною «Економія Ласпі» (цегельний, рибний заводи, школа садівництва).
Після встановлення радянської окупації, за постановою Кримревкому від 8 січня 1921 року, село підпорядкували Ялтинському району. Згідно з Всесоюзним переписом 1926 року, на хуторі Ласпі Мухалатської сільради Ялтинського району, числилося 5 дворів, населення становило 13 осіб (5 кримських татар, 4 росіян, 1 українець, 1 вірменин).
На карті Генштабу Червоної армії 1941 року позначено радгосп Ласпі. У післявоєнний період Ласпі вже не вважається населеним пунктом і 14 листопада 1951 року рішенням Балаклавського райвиконкому територія була передана до складу Севастопольської міськради.
На узбережжі Ласпі було збудовано цілорічний дитячий оздоровчий центр, кілька пансіонатів, баз відпочинку та дитячих таборів, які належали промисловим підприємствам Севастополя, Криму, Української РСР, а також Чорноморському флоту СРСР.
Завдяки тому, що до 1970-х років дістатися до бухти Ласпі було можливо тільки пішим ходом, тут добре збереглася дика природа.
На офіційному сайті Балаклавського району у 2013 році селище значилося як дачне (садові ділянки), без постійного населення, площею 21,4 гектара.
2014 року після окупації Криму РФ окупаційна адміністрація почала вважати населений пункт як село.
З 7 вересня 2023 року передане до Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, однак, вона досі не має статусу окремого населеного пункту.
Примітки