Завод азотних добрив у Бхаручі – підприємство індійської хімічної промисловості, майданчик якого знаходиться на південному сході штату Гуджарат в районі міста Бхаруч.

Хімічним комплексом у Бхаручі володіє Gujarat Narmada Valley Fertilizers & Chemicals Limited (GNFC), власниками якої є уряд Гуджарату та належна тому ж штату компанія Gujarat State Fertilizers & Chemicals Limited (GSFC, має великий майданчик з виробництва добрив та нафтохімічних продуктів у Вадодарі).

У 1982 році на майданчику ввели в дію виробництво аміаку потужністю 446 тисяч тон на рік. Первісно воно базувалось на риформінгу важких фракцій нафти, втім, у 2010-му замовили модернізацію з метою продукувати чотири п’ятих аміаку на основі природного газу (в обох випадках отримують багатий на моноксид вуглецю та водень синтез-газ).

В подальшому аміак використовують для виробництва сечовини (результат реакції аміаку з діоксидом вуглецю), нітратної кислоти, аміачної селітри (отримують реакцією нітратної кислоти з аміаком) та нітроамофосу (через процесс ODDA, що передбачає розкладення фосфоритів нітратною кислотою з отриманням як супутній продукт ще одного азотного добрива – кальцієвої селітри). Річна потужність майданчику становить 637 тисяч тон сечовини, 464 тисяч тон нітратної кислоти (більша частина споживається у власних виробничих процесах, проте 140 тисяч тон призначені для продажу), 170 тисяч тонн аміачної селітри та 143 тисячі тонн нітроамофосу.

Крім того, майданчик доповнили кількома нафтохімічними виробництвами, вибір яких міг пояснюватись інтеграцією зі вже існуючими потужностями:

- виробництвом метанолу, сировиною для якого є природний газ (воно існувало вже на початку 1990-х, а в 1999 – 2000 роках запустили другу чергу). Потужність заводу по цьому продукту становить 269 тисяч тон на рік, з яких 185 тисяч тон відносяться до товарної продукції, а інші споживаються в межах майданчику для виробництва оцтової кислоти (100 тисяч тон на рік, далі частково йде на виробництво 50 тисяч тон етилацетату) та мурашиної кислоти (20 тисяч тон на рік);

- виробництвом аніліну потужністю 35 тисяч тон на рік (на першому етапі процесу необхідна нітратна кислота, а на другому – водень);

- лінією толуендиізоціанату річною потужністю 14 тисяч тон (перша та друга стадії процесу також потребують нітратної кислоти та водню). Побічним продуктом при цьому є соляна кислота.

Природний газ надходить через трубопроводи Гандхар – Бхаруч, Анклешвар – Вадодара та перемичку Дханор – Бхаруч.

Завод має власне енергетичне господарство, яке може виробляти 58 МВт електроенергії та 60 тон пари на годину.

Примітки