Смерть комівояжера () — п'єса американського письменника Артура Міллера, написана в 1949 році. Вважається найзнаковішим твором автора , удостоєна Пулітцерівської премії, кількох премій Тоні та Драма Деск за театральну постановку. Дебютувала на Бродвеї у лютому 1949 року; з того часу було дано 742 спектаклі та чотири відроджені постановки.

Це двоактна трагедія, яка розгортається в Брукліні кінця 1940-х років і розповідає за допомогою монтажу спогадів, мрій і суперечок про головного героя Віллі Ломана, комівояжера, який зневірився своїм життям і, здається, скочується до старості. У виставі розглядаються різні теми, такі як американська мрія, анатомія правди та невірність.

Сюжет Сюжет розповідає про невдачливого комівояжера Віллі Ломана. Він отримує досить скромну платню і, як і інші американські обивателі, все життя змушений виплачувати багато кредитів.

Оскільки Віллі з дитинства жив без батька, він почувається в житті кимось «на зразок тимчасового постояльця». Єдиний його авторитет, старший брат Бен, який також рано залишив сім'ю. Віллі прищеплює своїм дітям відверто сумнівні цінності і навіть вчить їх красти. Коли його старший син, Біф, перспективний спортсмен, закінчував школу, він застав батька з коханкою. Ця подія назавжди зіпсувала стосунки між Віллі та сином, а також підірвала прагнення Біфа хоч чогось досягти. Біф пішов із дому, перебивався тимчасовими заробітками, іноді крав. Докори совісті, що і без того мучили Віллі, тільки посилилися, а згодом погіршився і його психічний стан.

Через десять років Біф повертається додому і застає батька у відчайдушному становищі: його справи на роботі йдуть все гірше, він все частіше розмовляє сам із собою, і він навіть робить кілька спроб самогубства. Порожнє марнославство пригнічує почуття провини, і Віллі, хоч у душі розуміє, що так і не зміг нічого досягти і «земля його абсолютно безплідна», заперечує своє становище і поганий вплив на сина.

Біф хоче почати все спочатку, але його надії, засновані багато в чому на ілюзіях і самонавіянні, розбиваються на порох. Віллі звільняють із роботи. Біф усвідомлює свою нікчемність, але не вважає її пороком. Він закликає батька перестати жити у брехні, але той, як завжди, захищається звинуваченнями. Знесилений Біф плаче у батька на грудях. Віллі, який не витримав емоційної напруги, вирішує «нагородити» сина двадцятьма тисячами доларів (виплатою за страховим полісом), він сідає за кермо і розбивається на автомобілі.

На похороні Біф, що заспокоївся, підсумовує життя батька: «Він так і не зрозумів, що він собою являє». Біф вирішує поїхати і жити простим життям. Його брат Геппі не цурається навіяних батьком домагань і залишається, щоб «вирвати успіх».

Театральні постановки Вперше п'єса була поставлена на Бродвеї в 1949 році, відкрившись у театрі Morosco Theatre 10 лютого, і того ж року отримала п'ять номінацій на премію Тоні. 18 листопада 1950 року, після 742 вистав, постановка була закрита. Вистава була відроджена чотири рази: у 1975 році (71 спектакль), у 1984 році з Дастіном Гоффманом у ролі Віллі, який пізніше повторив роль у кіноадаптації 1985 року (97 спектаклів та п'ять номінацій на премію Драма Деск). 1999 року з Браяном Деннегі в ролі Віллі (272 спектаклі, п'ять номінацій на Тоні та сім номінацій на Драма Деск), і в 2012 році з Філіпом Сеймуром Гоффманом у ролі Віллі та Ендрю Гарфілдом у ролі БіфаGans, Andrew.«Starry Revival of Arthur Miller's 'Death of a Salesman' Opens on Broadway» playbill.com, March 15, 2012.

Крістофер Ллойд виконав роль Віллі у постановці у Вестоні, Вермонт.

Кіноадаптації

Смерть комівояжера (1951, США) режисер Ласло Бенедек — п'ятиразовий номінант на премію Оскар, номінант і лауреат Венеціанського кінофестивалю, чотириразовий лауреат премії Золотий глобус. Міст перейти не можна (1960, СРСР), режисери Теодор Вульфович, Микита Куріхін. Смерть комівояжера () (1961, Швеція), режисер Ганс Абрамсон. Смерть комівояжера (1966, США), режисер Алекс Сігал. Смерть комівояжера () (1968, Німеччина), режисер Герхард Клінгенберг. Смерть комівояжера (1985, США), режисер Фолькер Шлендорф — лауреат премій Еммі та «Золотий глобус». Смерть комівояжера (2000, США), режисер Керк Браунінг — дворазовий номінант на премію "Еммі.

Примітки

Література

Посилання