Ганс Максиміліан Густав фон Гефтен (; 13 червня 1870, маєток Фюрстенберг, Ксантен — 9 червня 1937, Гота) — німецький офіцер і архіваріус, генерал-майор рейхсверу.
Біографія
Представник знатного німецько-нідерландського роду. Син прусського державного архіваріуса Августа фон Гефтена (1832–1871) і його дружини Елізабет, уродженої фон Гохвехтер (1840–1916).
Після закінчення середньої школи 26 березня 1889 вступив в 2-й піший гвардійський полк Прусської армії. 22 березня 1897 року переведений в гвардійський гренадерський полк №5. В 1899/1901 роках навчався у Військовій академії. З березня 1904 року служив в Генштабі, з 1906 року — в штабі 2-го армійського корпусу. З 1 жовтня 1907 року — командир роти 89-го великокняжого Мекленбурзького гренадерського полку. 2 травня 1910 року повернувся на штабну службу в 38-му дивізією, потім — знову в Генштаб.
Під час Першої світової війни майор фон Гефтен спочатку служив 1-м офіцером Гештабу гвардійського резервного корпусу, потім — особистим ад'ютантом начальника Генштабу Мольтке-молодшого та керівник «Східного управління військової розвідки» в Позені. Тут він уперше вступив у контакт з Паулем фон Гінденбургом та Еріхом Людендорфом. Після розмови з імператрицею з питання верховного командування на Сході в січні 1915 року його було переведено як покарання. Колишній опонент Гефтена Еріх фон Фалькенгайн в липні 1916 року привіз його в Берлін як голову військового відомства міністерства закордонних справ. Там він зіграв ключову роль у основі Управління зображень та кіно (BUFA). З літа 1918 року — начальником іноземного відділу Головнокомандування сухопутних військ. Наприкінці 1918 року Гефтен був офіцером зв'язку начальника Генштабу з канцлером принцом Максиміліаном Баденським.
Після війни у 1919 році Гефтен був членом Комісії сухопутних військ з миру. В 1920 році залишив військову службу, працював директором Відділу військової історії Генштабу. В 1931/35 року — президент Імперського архівуhttps://invenio.bundesarchiv.de/invenio/direktlink/86350ec8-f5a3-4575-bcf3-1fce0efc4c4d/. З 1933 року — дійсний член Прусської академії наук.
Сім'я 21 березня 1903 року одружився з Агнес фон Браухіч, дочкою генерала кінноти Бернгарда фон Браухіча і сестрою майбутнього генерал-фельдмаршала Вальтера фон Браухіча. В пари народились 3 дітей: Елізабет (1903–1980), Ганс Бернд (1905–1944) і Вернер (1908–1944).
Нагороди
Столітня медаль Залізний хрест 2-го і 1-го класу Почесний доктор філософського факультету Лейпцизького університету (1925) Почесний хрест ветерана війни з мечами
Бібліографія
Eine deutsche Kolonialarmee, 1905 Kämpfe der deutschen Truppen in Deutsch-Südwestafrika, 1906/07
Література
Freiherr von Bock: Stammliste des Offizierkorps des 2. Garde-Regiments zu Fuß 19.6.1813–15.5.1913. Verlag R. Eisenschmidt, Berlin 1913, S. 234. Hans von Haeften †. In: Wissen und Wehr. Monatshefte (1937), Heft 7, S. 419–421. Heinz Kraft: Haeften, Hans Maximilian Gustav von. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 7, Duncker & Humblot, Berlin 1966, ISBN 3-428-00188-5, S. 430 f. (Digitalisat). Genealogisches Handbuch des Adels. Adelige Häuser A. Band XVI. (= Band 76 der Gesamtreihe). C. A. Starke Verlag, Limburg (Lahn) 1981, S. 194. Markus Pöhlmann: Republik und Reichsarchiv. Hermann Ritter Mertz von Quirnheim, Hans von Haften und die amtliche Militärgeschichtsschreibung nach 1918. In: Hans Ehlert (Hrsg.): Deutsche Militärhistoriker von Hans Delbrück bis Andreas Hillgruber. Militärgeschichtliches Forschungsamt, Potsdam 2010, ISBN 978-3-941571-06-8, S. 21–31.
Посилання
Akten der Reichskanzlei Stammbaum, Nr. 129 Nachlass Bundesarchiv N 35
Примітки