Вулиця Медова () — вулиця в середмісті Варшави.

Історія Початки вулиці Медової, як дороги, що з'єднує два важливі шляхи — вулицю Сенаторську та вулицю Довгу, сягають XV століття. Спочатку вона мала назву Поперечна (Przeczna).

У XVI столітті тут оселилися пекарі з Торуня, що відображено в сучасній назві вулиціKwiryna Handke. Dzieje Warszawy nazwami pisane. — Warszawa: Muzeum Historyczne m.st. Warszawy, 2011. — S. 164.. Її також називали Медівна, Медівнича і Медівниковська, а за часів Варшавського князівства — вулиця Наполеона. Остаточно оформилася в XVII столітті як вулиця палаців аристократії .

3 листопада 1771 року на вулиці Медовій біля вулиці Козячої група барських конфедератів викрала короля Станіслава Августа ПонятовськогоMaria Bogucka, Maria Kwiatkowska, Marek Kwiatkowski, Władysław Tomkiewicz, Andrzej Zahorski. Warszawa w latach 1526—1795. — Państwowe Wydawnictwo Naukowe. — S. 255..

У 1829 році тротуари вулиці вперше заасфальтувалиKrzysztof Dumała. «Podłoga» warszawskich ulic (do 1914 roku) // Wnętrze warszawskiej ulicy. — Warszawa: Biblioteka Towarzystwa Opieki nad Zabytkami, 2002. — S. 79.. Асфальт власним коштом уклав Едвард КлопманMarian Gajewski. Urządzenia komunalne Warszawy. Zarys historyczny. — Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1979. — S. 253.. Однак це була невдала спроба.

Спочатку вул. Медова не була пов'язана з Краківським ПередмістямTomasz Grygiel. Pałac Małachowskich i dom Roeslera. — Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1982. — S. 42.. З'єднання цих двох вулиць (відкриття для руху транспорту) відбулося у 1888 роціTomasz Grygiel. Pałac Małachowskich i dom Roeslera. — Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1982. — S. 62., після знесення чотирьох будинків у 1886—1887 роках (включно з Двором під Зіркою)Tomasz Grygiel. Pałac Małachowskich i dom Roeslera. — Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1982. — S. 57–58.. Нову ділянку вулиці назвали вул. Ново-Мьодова. У 1908 році вулицею вперше проїхали електричні трамваїWarszawskie tramwaje elektryczne 1908−1998. Tom I. — Warszawa: Wydawnictwa Komunikacji i Łączności, 1998. — S. 6..

15 серпня 1944 року під час Варшавського повстання був збитий німцями і впав на вулиці біля будинку № 22 літак Liberator KG-836 31-го дивізіону South African Air ForceWładysław Bartoszewski. 1859 dni Warszawy. — Kraków: Wydawnictwo Znak, 2008. — S. 742.Stanisław Ciepłowski. Wpisane w kamień i spiż. Inskrypcje pamiątkowe w Warszawie XVII—XX w. — Warszawa: Argraf, 2004. — S. 179—180., який перевозив допомогу повстанцям. Усі канадські члени екіпажу загинули. Про цю подію нагадує пам'ятна дошка, відкрита у 1994 році на фасаді будинку.

Під фрагментом південної ділянки вулиці прокладено тунель траси W-YHenryk Janczewski. Całe życie z Warszawą. — Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1986. — S. 171..

У 1965 році вулиця Медова як міська забудова була повністю внесена до реєстру пам'яток Zestawienia zabytków nieruchomych. Wykaz zabytków nieruchomych wpisanych do rejestru zabytków — stan na 30 września 2018 r. Woj. mazowieckie (Warszawa) // Narodowy Instytut Dziedzictwa. — S. 37..

У 2018 році вулицю відбудували, між іншим на тротуари поклали гранітні плити, асфальтове покриття замінили на гранітні блоки, а ліхтарні стовпи замінили копіями варшавських «пасторалів» 1904 року.

Пам'ятки

Кам'яниця Реслера та Гуртіга (вул. Краківське передмістя, 79) Палац Малаховських (вул. Сенаторська, 11) Палац примаса (№ 13/15) Палац Краківських єпископів (№ 5) Палац Браницьких (№ 6) Палац Шанявських (№ 8) Палац Млодзейовського (№ 10) Церква Преображення Господнього і монастир отців капуцинів (№ 13) Палац Ходкевичів (№ 14) Палац Паців-Радзивіллів (№ 15) Церква і монастир Успіння Пресвятої Богородиці отців василіян (№ 16) Палац Борхів (Будинок варшавських архієпископів) (№ 17/19) Будинок лютеранського центру (№ 21) Театральна академія імені Александра Зельверовича і театр «Колеґіум Нобіліум» (№ 22/24) Костел Матері Божої Королеви Корони Польської та монастир отців піярів (№ 26)

Примітки