5-та винищувальна ескадра «Айсмеер» () — винищувальна ескадра Люфтваффе, що існувала у складі повітряних сил вермахту за роки Другої світової війни. Авіаційне формування створювалося у три етапи, у січні, березні та липні 1942 року шляхом реорганізації винищувальних підрозділів Люфтваффе, що базувалися в Норвегії та Фінляндії. Нова 5-та винищувальна ескадра «Айсмеер» (JG 5), пізніше ця ескадра було названо «Арктична морська ескадра» (). Основним призначенням JG 5 було винищувальне прикриття окупованих північних територій Норвегії, Фінляндії, а також винищувальну підтримку наземних частин німецької армії, які вели бойові дії на Арктичному фронті в районі Мурманська.
Історія частини
Формування У 1942 році командування Люфтваффе провело реорганізацію своїх винищувальних підрозділів, що базувалися в Норвегії та Фінляндії. У цьому контексті була створена нова 5-та винищувальна ескадра «Айсмеер» (JG 5), пізніше цей підрозділ отримав назву «Арктична морська ескадра» (). Створення JG 5 відбулося в три етапи, у січні, березні та липні 1942 року. 10 січня штаб винищувальної групи «Норвегія» було відокремлено та утворило штаб нової 5-ї ескадри (). Майор Готтардт Гендрік став першим командиром 5-ї ескадри винищувачів.
3 січня 1942 року 1-ша група JG 77, яка вже була дислокована в Норвегії, була перейменована на I групу нової ескадри і приписана до JG 5. Нею командував майор Йоахім Зегерт. 1-ша ескадрилья JG 77 була перейменована на 1-й «штаффель» JG 5, 2./JG 77 — на 2./JG 5 і 3./JG 77 на 3./JG 5.
У 1941 році 5-й повітряний флот створив винищувальну групу особливого призначення (), спеціальну бойову групу винищувачів під командуванням майора Геннінга Штрумпелля. 3 січня 1942 року JGr z.b.V. стала ядром II. групи JG 5. 13-та ескадрилья JG 77 була перейменована на 4./JG 5. 5-та ескадрилья була офіційно створена з 15-ї ескадрильї JG 77, ескадрильї, яка була щойно створена. Створення 6-ї ескадрильї було відкладено до середини березня 1942 року. 21 березня 1./JG 5 була перейменована і стало 6./JG 5. Невдовзі з 10-ї ескадрильї JG 1 була створена нова 1./JG 5.
У січні 1942 року різноманітні додаткові винищувальні групи з кількох винищувальних крил (), були консолідовані у Ванні, Франція, і сформовані у IV групу JG 1 з трьома ескадрильями під назвою 10-та, 11-та та 12-та ескадрильї. Першим великим завданням цієї авіагрупи стала операція «Доннеркіль», операція із завоювання переваги в повітрі в контексті підтримки операції «Цербер», яку проводили Крігсмаріне Німеччини. Метою цього завдання було забезпечити винищувальне прикриття німецьких лінійних кораблів «Шарнгорст» і «Гнейзенау» та важкого крейсера «Принц Ойген» під час їхнього прориву з Бреста до Німеччини. Наприкінці лютого — початку березня 1942 року IV група почала передислокацію на північ до Тронгейма. 21 березня IV./JG 1 була перейменована на III. Групу JG 5 і передана під командування гауптмана Гюнтера Шольца.
7-ма ескадрилья JG 5 була створена з Ergänzungsjagdgruppe 3 JG 3. 31 грудня 1941 року цей підрозділ вивели зі штату JG 3 і підпорядкували як окрему ескадрилью до винищувального командування Норвегія (). 24 квітня 1942 року 7-ма ескадрилья прибула до Петсамо, де її підпорядкували III. групі. 8-ма ескадрилья веде свою історію від окремої мисливської авіагрупи JG 26 (), яка була створена 22 червня 1941 року. 27 січня 1941 року цей «штаффель» став 11./JG 1 і 6 березня був переведений у Тронгейм-Ладе. Там його було перейменовано на 8./JG 5.
Інші підрозділи надійшли з JG 1 у травні.
1942 На нову сформовану ескадру поклали завдання забезпечення винищувального прикриття окупованих північних територій, а також винищувальну підтримку наземних частин німецької армії, які вели бойові дії на Арктичному фронті в районі Мурманська.
На початку полярного літа 1942 року 5-й повітряний флот був посилений і до липня 1942 року мав у своєму складі загалом 250 справних літаків. Завдяки перевазі в повітрі, здобутій II. і III./JG 5 на початку року 5-й повітряний флот мав чисельну та значну якісну перевагу, а противник — радянські військово-повітряні сили — нараховували лише 170 справних бойових літаків. Командування також скористалося мережею радіолокаторів раннього попередження .
Протягом літа радянські ВПС передислокували на цей театр воєнних дій нові авіаційні формування, включно з 20-м винищувальним авіаційним полком, оснащеними новими Як-1, ефективним засобом протидії німецькому Bf 109F. 5-й флот зафіксував 26 бойових втрат у липні 1942 року, тоді як радянські ВПС втратили 32 власних літака, збитими або зниклими безвісти, головним чином унаслідок дій JG 5. 21 серпня 6./JG 5 заявив про 14 збитих радянських винищувачів. За радянськими даними, над Ваєнгою було збито 2 ЛаГГ-3 і 2 І-16, а два літаки здійснили вимушену посадку. JG 5 втратив два Bf 109, один був визнаний зниклим безвісти. JG 5 здобув близько 72 перемог у серпні, але радянські записи свідчать про втрату 24 радянських літаків, ще 7 пошкоджених і 13 зниклих безвісти, ще 4 були збиті вогнем з землі. Решту 1942 року підрозділи німецької ескадри дислокувалися в Тронгеймі та Кіркенесі, звідки атакували союзні арктичні конвої.
1943 До січня 1943 року підрозділи ескадри, оснащені літаками Focke-Wulf Fw 190, дислокувалися в південній Норвегії та Фінляндії. У середині 1943 року JG 5 досягла максимальної потужності, до її складу входило 14 ескадрилей; 12 «штаффелів» звичайних одномоторних винищувачів, оснащених Bf 109 і Fw 190, один — важкий «штаффель» (), оснащений важкими винищувачами Bf 110, і Jabo — 14.(J)/JG 5 з Fw 190A. 1943 рік також був останнім роком, коли чотири групи JG 5 діяли як єдине ціле. Наприкінці 1943 року I і II. групи перевели з Норвегії та Фінляндії й до кінця війни ці дві авіагрупи билися окремо від головних сил винищувальної ескадри.
У середині 1943 року половина з 70-80 винищувачів JG 5, які перебували в I групі, базувались за Полярним колом, захищаючи постачання та перевезення.
1 вересня 1943 року майор Ґюнтер Шольц змінив оберстлейтенанта Готтардта Гендріка на посаді командира ескадри JG 5.
У листопаді 1943 року I./JG 5 перевели до Румунії для захисту нафтопереробних заводів у Плоєшті. Авіагрупу передали під командування 1-го повітряного флоту, а потім перейменували на III./JG 6; заміна ескадрі не надійшла. IV./JG 5 дислокувалася на Арктичному фронті, а потім у Південній Норвегії. До кінця війни цей підрозділ був кістяком протиповітряної оборони від нальотів союзників на бази підводних човнів у норвезьких Тронгеймі та Бергені.
1944 1 серпня 1944 року Генріх Ерлер був призначений командиром JG 5, замінивши оберстлейтенанта Шольца, який отримав посаду командира винищувального командування «Норвегія» ().
12 листопада 1944 року 29 бомбардувальників «Ланкастер» 9-ї та 617-ї ескадрилій Королівських ВПС атакували «Тірпіц» у фіорді Тромсе. Ерлер, командир JG 5, піднявся на перехоплення, але німецькі винищувачі запізнилися. «Тірпіц» був потоплений, при цьому загинуло тисячу моряків, членів його екіпажу. Ерлер був відданий під військовий трибунал; засуджений на три роки і позбавлений командування. Пізніше Ерлера було відновлено на посаді; він загинув 4 квітня 1945 року під час бойового вильоту у складі JG 7. Карл Деніц був рушійною силою засудження. Лише послужний список Ерлера як льотчика-винищувача врятував його від страти.
1945 На початку січня 1945 року і після засудження Ерлера розгляду справи військовим судом Рейху () оберстлейтенант Шольц, на додаток до своїх обов'язків командира командування «Норвегія» в Ставангер-Форусі, знову прийняв командування JG 5.
4 травня 1945 року у Люнебурзькій пустощі була підписана капітуляція військ вермахту. Усі німецькі збройні сили в Нідерландах, на північному заході Німеччини, включаючи Фризькі острови та Гельголанд і всі інші острови, а також сили в Шлезвіг-Гольштейні та в Данії, мали скласти свою зброю і беззастережно здатися. Ця капітуляція обумовлювала також останні німецькі формування у Норвегії, зокрема JG 5.
Загалом пілоти JG 5 здобули приблизно 3200 повітряних перемог під час Другої світової війни. Наприкінці воєнних дій втрати ескадри становили 435 осіб, убитих у бою або взятих у полон.
Командування
Командири JG 5 оберст Карл-Альфред Шумахер (10 січня — березень 1942); оберстлейтенант Готтардт Гендрік (березень 1942 — 31 серпня 1943); оберстлейтенант Гюнтер Шольц (1 вересня 1943 — 26 липня 1944); майор Генріх Ерлер (1 серпня — грудень 1945); оберстлейтенант Гюнтер Шольц (січень — 8 травня 1944).
Командири I./JG 5 Майор Йоахім Зігерт () (20 січня — 20 березня 1942); Гауптман Йоахім фон Верен () (20 березня 1942 — лютий 1943); Гауптман Герхард Венгель () (лютий 1943 — 10 січня 1944); Оберлейтенант Роберт Мюллер () (10 — 25 січня 1944, ТВО); Майор Еріх Герліц () (25 січня — 16 березня 1944); Майор Горст Карганіко (26 березня — 27 травня 1944); Гауптман Теодор Вайссенбергер (4 червня — 14 жовтня 1944).
Командири II./JG 5 Майор Геннінґ Штрюмпель () (січень — квітень 1942); Гауптман Горст Карганіко (квітень 1942 — 26 березня 1944); Гауптман Теодор Вайссенбергер (26 березня — 3 червня 1944); Оберлейтенант Ганс Тецнер () (4 червня — 19 липня 1944); Оберстлейтенант Франц Віенгузен () (1 вересня — жовтень 1944); Гауптман Герберт Треппе () (лютий — травень 1945).
Командири III./JG 5 Гауптман Гюнтер Шольц (березень 1942 — червень 1943); майор Генріх Ерлер (червень 1943 — травень 1944); Гауптман Франц Дерр (травень 1944 — травень 1945); Оберлейтенант Рудольф Глекнер () (травень 1945, ТВО).
Командири IV./JG 5 Гауптман Ганс Крігель () (26 червня 1942 — квітень 1944); Оберлейтенант Рудольф Людер () (жовтень 1943, ТВО); Гауптман Фріц Штендель () (15 травня 1944 — травень 1945).
Командири 13. (Z)/JG 5 Оберлейтенант Фелікс Маріа Брендіс () (25 січня — 2 лютого 1942); Оберлейтенант Макс Франціскет () (лютий — березень 1942, ТВО); Оберлейтенант Карл-Фріц Шлоссштайн () (березень 1942 — червень 1943); Оберлейтенант Ганс Кірхмаєр () (червень — вересень 1943, ТВО); Гауптман Герберт Треппе () (червень 1943 — липень 1944).
Командири 14. (Jabo)/JG 5 Гауптман Фрідріх-Вільгельм Штракелайн () (лютий 1943 — лютий 1944).
Основні райони базування 5-ї винищувальної ескадри
Основні райони базування штабу 5-ї винищувальної ескадри Час Місто Основний літак травень 1942 — лютий 1944 Петсамо Bf 109E/F/G, Fw 190A лютий — 10 травня 1944 Алакуртті Bf 109G 10 травня — грудень 1944 Ставангер-Фокус Bf 109G грудень 1944 — березень 1945 Тронгейм-Ладе Bf 109G, Fw 190A березень — травень 1945 Ставангер-Фокус Bf 109G
Основні райони базування I./JG 5 Час Місто Основний літак 20 січня 1942 — 1 серпня 1943 Ставангер Bf 109F/G, Fw 190A 1 серпня — 15 листопада 1943 ФредеріксгавнBf 109G 15 листопада 1943 — 9 січня 1944 Таргсорул-Ной 9 січня — лютий 1944 Софія-Враждебна лютий — 25 лютого 1944 Обертраублінг 25 лютого — 7 червня 1944 Герцогенаурах 7 — 14 червня 1944 Мондідьє 14 червня — 2 липня 1944 Перонн 2 липня — 5 серпня 1944 Фрієр-Фаюель 5 — 15 серпня 1944 Арпажон 15 серпня — жовтень 1944 Вунсторф жовтень — 14 жовтня 1944 Шверін-Горріс
Основні райони базування II./JG 5 Час Місто Основний літак 25 січня — квітень 1942 Петсамо Bf 109E квітень — травень 1942 Порі Bf 109E/F травень — жовтень 1942 Петсамо Bf 109F жовтень 1942 — 3 листопада 1943 Алакуртті Bf 109F/G 3 листопада 1943 — березень 1944 Псков-Південий Bf 109G березень — квітень 1944 Алакуртті квітень — 31 травня 1944 Якобстштадт 31 травня — 15 червня 1944 Гарделеген 15 червня — 1 липня 1944 Евре 1 липня — 16 жовтня 1944 Зальцведель 16 жовтня — жовтень 1944 Фінстервальде лютий — травень 1945 Гердла Fw 190A, Bf 109G
Основні райони базування III./JG 5 Час Місто Основний літак березень — квітень 1942 Тронгейм Bf 109E квітень 1942 — жовтень 1944 Петсамо Bf 109E/F/G жовтень — 31 жовтня 1944 КіркенесBf 109G 31 жовтня — 8 листопада 1944 Кааманен 8 листопада — 1 грудня 1944 Бардуфосс/АлтаBf 109G, Fw 190A 1 грудня 1944 — 8 травня 1945 Госса
Основні райони базування IV./JG 5