Луї-Іпполіт Менар dit Ла Фонтен, 1-й баронет (; , Бушервіль, Нижня Канада — , Монреаль, Канада) — канадський політик. Прем'єр провінції Канада разом із Робертом Болдвіном двічі в 1842—1843 та 1848—1851 роках. Удруге разом з ним очолював перший відповідальний уряд Канади.
Життєпис Народився у Бушервілі в Нижній Канаді 1807 року. Справжнє прізвище — Менар (Ménard); Луї-Іпполіт був сином Антуана Менара. Працював юристом.
Лафонтен був обраний до Законодавчих зборів Нижньої Канади 1830 року. Був одним із прихильників Папіно та членом Канадської партії (пізніше Партії патріотів).
Після повстань 1837—1838 років Верхня та Нижня Канади були об'єднані та реорганізовані. Верхньоканадський політик Роберт Болдвін тиснув на генерал-губернатора Чарльза Пулетта Томсона, щоб той, окрім нього, включив до Виконавчої ради Лафонтена. Проте перш ніж Лафонтен зайняв своє місце, Томсон помер, і його замінив Чарльз Багот. Він розпочав формування нової ради; у ході цього процесу Лафонтен відмовився бути членом ради без Болдвіна. Таким чином, вони обоє увійшли до ради, а в 1842—1843 роках їхній тандем очолював уряд Канади.
Очолюючи уряд, Болдвін займався реформуванням Західної Канади, а Лафонтен — скасуванням поміщицької системи та амністією для учасників повстань 1837—1838 років, що втекли за кордон.
За реформою 1848 року відповідальний уряд фактично був запроваджений, оскільки тоді контроль над формуванням уряду передали від генерал-губернатора до обраних Законодавчих зборів. Тоді ж Лафонтен із Болдвіном знову очолювали уряд до 1851 року.
1851 року Лафонтен відлучився від політичного життя, хоча 1853 року був призначений головним суддею Східної Канади; цю посаду обіймав до кінця життя.
1854 року королева Вікторія надала Лафонтену титул баронета.
Помер у Монреалі 26 лютого 1864 року. Похований на цвинтарі Нотр-Дам-де-Неж.
Нагороди
Орден Святого Михайла і Святого Георгія () Орден Святого Сильвестра (, 1855)
Родина
Уперше Лафонтен одружився 9 липня 1831 року з Адель Бертело (1813—1859). У шлюбі дітей не було. Удруге одружився 30 січня 1861 з удовою Елізабет Женев'єв Моррісон — дочкою політика Чарльза Моррісона. У родині народилося двоє синів: Луї-Іпполіт ( ) та Шарль Франсуа Іпполіт ( ). Обоє померли в дитинстві: молодший — 1865 року, а старший, що мав успадкувати баронетство, — 1867 року. Родина проживала на Сен-Дені-стріт у Монреалі.
Коментарі
Примітки
Джерела
Українською
Англійською Abbott Nish, M. E. Double majority: Concept, Practice and Negotiations, 1840—1848, Master Thesis, McGill University, Montréal, 1966
Heritage Montreal, «Louis-Hippolyte LaFontaine Mansion», Montreal, https://web.archive.org/web/20110203084745/http://www.heritagemontreal.org/en/louis-hippolyte-lafontaine-mansion/.
Saul, John Ralston. Louis-Hippolyte LaFontaine and Robert Baldwin (2010) online Французькою Aubin, Georges (2002–05). Louis-Hippolyte La Fontaine. Correspondance générale Tome 1: Les ficelles du pouvoir: correspondance entre Louis-Hippolyte La Fontaine et Robert Baldwin, 1840—1854 Tome 2: Au nom de la loi: lettres de Louis-Hippolyte La Fontaine à divers correspondants, 1829—1847 Tome 3: Mon cher Amable: lettres de Louis-Hippolyte La Fontaine à divers correspondants, 1848—1864 Aubin, Georges (1999). Louis-Hippolyte La Fontaine. Journal de voyage en Europe, 1837—1838, Sillery: Septentrion, 153 p. Bertrand, Réal (1993). Louis-Hippolyte LaFontaine, Montréal: Lidec, 60 p. Auclair, Elie-Joseph (1933). Figures canadiennes, Montréal, vol. 2, pp. 9–19 (online) DeCelles, Alfred Duclos, LaFontaine et son temps, Montréal: Librairie Beauchemin,192g.(online) Laurent-Olivier David (1872). Sir Ls.-H. Lafontaine, Montréal: Typographie Geo. E. Desbarats, 45 p. Fauteaux, M Aegidius. Hommages à LaFontaine. Montreal" le Comité Du Monument LaFontaine, 1931. A Propos. «Historique».Hôpital Louis-Hippolye LaFontaine, Montreal: (accessed Feb 2011)