Святосла́в Микола́йович Алексапольський (30 жовтня 1989, Саки, Кримська область, Українська РСР, СРСР — 29 серпня 2022, між селищами Новогригорівка та Любомирівка, Миколаївська область, Україна) — український спортсмен і військовик. Молодший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2023, посмертно).

Життєпис

Ранні роки Народився 30 жовтня 1989 року в місті Саки Кримської області Української РСР. Походив із родини кримських греків по батьківській лінії та українців по материнській. Навчався в загальноосвітній школі міста Саки та Кримській республіканській школі-інтернаті для обдарованих дітей в селі Танкове Бахчисарайського району. Протягом 1999—2001 років навчався гри в шахи в Сімферопольському шаховому клубі. Крім того, займався паркуром, боксом, греко-римською боротьбою, карате, кікбоксингом, тайським боксом, панкратіоном та бразильським джіу-джитсу.

З 2005 року брав участь у фанатському русі сімферопольського футбольного клубу «Таврія». З 2008 по 2012 рік був учасником колективу DSS (Сімферополь). Згодом — постійний учасник тренувань молодого колективу «Young boys». Під час навчання в закладі вищої освіти влітку 2008 року навчався та працював за програмою Work & Travel USA у штаті Монтана.

У жовтні 2009 року вирішив піти на строкову службу, тому перейшов на заочне навчання. Військову службу ніс у складі військової частини 3027 «Барс» у селищі Нові Петрівці. У 2010 році проходив військову службу за контрактом як розвідник роти розвідки спеціального призначення батальйону спеціального призначення військової частини 3009 внутрішніх військ МВС України міста Сімферополь. У 2011 році під час служби пройшов курс «Техніка професійного втручання» від французької жандармерії міста Сент-Астьє ().

У 2012 році завершив навчання на Кримському факультеті Київського національного університету культури і мистецтв за спеціальністю «Туризмознавство», мав посвідчення «гід-екскурсовод зі знанням англійської мови». У 2013 році отримав паспорт моряка: побував у багатьох містах України, а також Америки, Угорщини, Австрії, Італії, Чорногорії та Хорватії. З 2012 року був одним із лідерів сімферопольського фанатського руху та представників «Tavrida Boys».

Російсько-українська війна Активний учасник кримського Євромайдану, брав участь в усіх проукраїнських акціях на півострові. Після анексії Криму і початку переслідування з боку окупаційної влади переїхав до Львова і у 2014 році (за іншими даними — у 2015) приєднався до батальйону «Азов», перебував у складі 2-ї роти 4-го батальйону. У 2015 році, після відведення «Азову» з передової, звільнився зі служби.

Після повернення до Львова з цивільним корпусом «Азов» долучався до громадського руху на захист тварин, брав участь у рейдах по пересувних звіринцях та цирках. Рятував тварин і в зонах бойових дій на сході та півдні України.

Восени 2016 року приєднався до команди «Ze Radiola Team Lviv», виступав у чемпіонатах України з бразильського джіу-джитсу. Навчався ковальської та зварювальної справи, працюючи у львівській кузні.

Влітку 2017 року Святослав Алексапольський підписав контракт з 25-ю окремою повітрянодесантною бригадою. Пізніше перевівся до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади та переїхав у Київ до нареченої. Мав півтора десятка стрибків із парашутом. У 2019 році пройшов курс від канадських інструкторів «Фахова підготовка бойового медика взводу».

У 2020 році із закінченням контракту звільнився в запас та вступив до кафедри військової підготовки Національного університету оборони України. Закінчив курс ведення підприємницької діяльності — в майбутньому планував відкрити центри для навчання цивільних тактичної медицини.

З червня 2021 року працював у компанії Solvd Inc., обіймав посаду QA engineer на проєкті Under Armour.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну З перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну, маючи великий бойовий досвід, повернувся до військової служби. Не першому етапі активно проводив професійну підготовку членів добровольчих формувань, спільно з якими брав безпосередню участь у обороні Києва та визволенні Київської області, зокрема Ірпеня, Бучі і Ворзеля. Після завершення боїв на Київщині, з групою кримчан вирушив до Миколаєва, де увійшов до складу добровольчого підрозділу «Бузький Гард» та очолив розвідувальний взвод 220-го батальйону 126-ї окремої бригади територіальної оборони.

Святослав Алексапольський обіймав посаду командира розвідувального взводу. Влітку 2022 року закінчив військову кафедру за військово-обліковою спеціальністю «Організація морально-психологічного забезпечення» зі званням молодший лейтенант запасу (офіцер-психолог).

У складі добровольців працював на ділянках південного фронту в населених пунктах Первомайське, Партизанське, займався розвідкою на ділянках в районах населених пунктів Нова Зоря та Таврійське. Під час однієї з розвідувальних операцій надав допомогу командирові батальйонної тактичної групи, пораненому внаслідок влучання ворожого танка під автівку групи Алексапольського в районі населеного пункту Біла Криниця.

У червні в районі населеного пункту Андріївка Миколаївської області, під час бою, під шквальним вогнем, зумів витягти з-під обстрілу тяжко пораненого командира розвідувально-тактичної групи «Хантер». Здійснивши його евакуацію та надавши медичну допомогу, взяв командування на себе.

Загибель Загинув у бою 29 серпня 2022 року між селищами Новогригорівка та Любомирівка Миколаївської області. Під час контрнаступу на півдні України, здійснюючи вогневу підтримку штурмової групи в складі снайперської пари, знищив п'ять осіб живої сили противника. Побачивши, що частина особового складу бойової групи підрозділу перебуває під масовим обстрілом і вагається, не досягнувши 50 метрів до ворожих окопів, внаслідок важкого поранення свого командира, Святослав вирішив вийти на допомогу побратимам. Власним прикладом підняв підрозділ для прориву на заключному етапі штурму противника. У цьому бою зазнав несумісних з життям осколкових поранень від касетного снаряда під час порятунку побратима.

Святослава Алексапольського кремовано в Одесі. Частину праху поховано на Байковому кладовищі, іншу рідні планують розвіяти у Греції та у визволеному українському Криму.

19 січня 2024 року під час церемонії у Маріїнському палаці президент України Володимир Зеленський вручив 30 сертифікатів на отримання квартир військовослужбовцям Сил оборони, яким присвоєно звання Героя України, та родинам полеглих Героїв; один із сертифікатів було вручено родині Святослава Алексапольського.

22 січня 2024 року наказом Міністра оборони України № 94 Святославу Алексапольському посмертно присвоєно звання молодшого лейтенанта.

Нагороди Звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

Увічнення пам'яті

15 березня 2024 року у Львові проведено І Міжнародний благодійний шаховий турнір пам'яті Героїв російсько-української війни — «Меморіал воїнів-шахістів». Метою турніру є вшанування пам'яті воїнів-шахістів, які загинули на російсько-українській війні, зокрема й Святослава Алексапольського. 26 липня 2024 року розпорядженням голови Миколаївської обласної державної адміністрації Віталія Кіма, відповідно до Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», вулицю Дмитрієва перейменовано на вулицю Святослава Алексапольського. У лютому 2025 року на Дарницькому мості в Києві з'явилося пам'ятне графіті, присвячене Святославу Алексапольському і Олександрові Клепікову — уродженцям Сімферополя, що боронили столицю й відзначилися під час оборони Миколаєва. 23 квітня 2026 року у Дніпровському районі міста Києва сквер, розташований на вулиці Юрія Шумського між будинками № 1-Б і № 3, назвали на честь Героя України Святослава Алексапольського. 25 травня 2026 року на вершині гори Говерла встановлено прапор на честь Святослава Алексапольського. На прапорі присутнє гасло «Acta non verba» (), якого Святослав притримувався за життя. Ініціатором вшанування став житель Миколаєва, який раніше вже встановлював прапор на честь Алексапольського на горі Хом'як.

Примітки

Джерела