Розалія Іда Блун (), у шлюбі Штраус (;  — ) — дружина співвласника універмагу Macy's Ісидора Штрауса, яка героїчно загинула разом з ним під час аварії Титаніка у квітні 1912 року. Одна із чотирьох пасажирок першого класу, яким не вдалося врятуватися.

Життєпис Розалія Іда Блун народилася в німецькому місті Вормс у лютому 1849 року. Вона була п'ятою із семи дітей у єврейській родині Натана Блун та Вільгельміни Фройденберг, її сестри та брати — Аманда (1839—1907), Еліас Натан (1842—1878), Луїс (1843—1927), Августа Кароліна (1845—1905), Моріц (1850—1858) та Абрахам Блун (1853—1881). Іда разом із сім'єю батьків переїхала до США, де у 1871 році одружилася з підприємцем Ісидором Штраусом. Вона стала матір'ю сімох дітей, один із яких помер у дитинстві.

Подружжя кохало одне одного, і коли чоловіку доводилося залишати будинок для виконання своїх обов'язків у Палаті представників США або займатися справами універмагу «Macy's», вони щодня обмінювалися листами.

На початку 1912 року Іда з чоловіком та онукою Беатріс здійснювали подорож до Європи. Залишивши онуку в Німеччині, вони вирушили знову до США, але перетнути океан вирішили не на німецькому кораблі, як завжди робили раніше, а новому британському лайнері «Титанік».

Ця подорож виявилася фатальною для них, у ніч на 15 квітня 1912 року «Титанік» налетів на айсберг. Один із офіцерів запропонував, враховуючи їхній вік і становище, удвох сісти в шлюпку, але чоловік Іди категорично відмовився, вирішивши залишитися разом з іншими чоловіками на тонучому кораблі. Він спробував посадити Іду в шлюпку, але вона заявила: «Я не залишу чоловіка. Ми завжди були разом, разом і помремо». Замість себе Штрауси посадили в шлюпку власну покоївку Еллен Берд. Востаннє їх бачили, коли вони сиділи на шезлонгах на одній з палуб лайнера, що тоне.

Коли ті, що залишилися живими після катастрофи, прибули до Нью-Йорка, багато з них, зокрема й Еллен Берд, розповідали журналістам про неймовірний героїзм Іди та її відданість чоловікові. Історію Іди Штраус після цього довгий час переказували журналісти в багатьох газетах, а рабини багатьох єврейських громад на своїх проповідях звеличували перед парафіянами її відвагу.

Тіло Іди Штраус, на відміну її чоловіка, не було знайдено.Encyclopedia Titanica article on Isidor Straus. На могилі Ісидора Штрауса в Бронксі на згадку про неї встановлено кенотаф.

Персонажі Іди та Ісидора Штраус були зображені в багатьох фільмах про загибель лайнера, серед яких американська драма «Титанік» 1953 року, британський фільм «Загибель Титаніка» (1958), «Врятуйте „Титанік“» (1979), телефільм «Титанік» (1996). Подружжя Штраусів зображено у сценах загибелі лайнера у фільмі «Загибель Титаніка» 1958 року. У картині Джеймса Кемерона «Титанік» 1997 року Штраусів показали разом у каюті, яка поступово заповнюється водою, у момент загибелі лайнера. Сцену, коли чоловік намагається переконати Іду сісти у шлюпку, в підсумковій версії фільму видалили. Попри те, що пара була євреями, вони фігурували в нацистському пропагандистському фільмі «Титанік» 1943 року випуску, виведені як безіменні німецькі пасажири.

Правнучка Іди й Ісидора Штраусів Венді Вейл була одружена із засновником компанії, яка організовувала подорожі до місця краху «Титаніка», який загинув 18 червня 2023 року внаслідок зникнення батискафа «Титан».

Пам'ять На згадку про Штраусів в Нью-Йорку встановлено чотири меморіали:

Меморіальна дошка висить на першому поверсі універмагу Macy's на Мангеттені. Пам'ятник Ісідору та Іді встановлений у Штраус-парку на Мангеттені, що знаходиться на перетині Бродвею та Вест-Енд авеню. Парк був розбитий у тому ж кварталі, де колись проживало подружжя. Нью-Йоркську громадську школу № 198 названо на честь Штраусів. На могилі Ісидора Штрауса на цвинтарі в Бронксі встановлено кенотаф для Іди.

Примітки

Посилання

Сайт спільноти сім'ї Штраусів Іда Штраус на Encyclopedia Titanica