Білоруська служба Радіо Вільна Європа — це білоруськомовне відділення Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода (RFE/RL), засноване у травні 1954 року в Мюнхені (Баварія, Німеччина) під назвою Білоруська служба Радіо Свобода.

З 1995 року він веде мовлення з Праги (Чеська Республіка). Висвітлює події в Білорусі та за кордоном. Публікує стріми, подкасти, тексти, книги, фотографії та відео. У ньому є спеціальний розділ, присвячений білоруській мові. Найбільше білоруське ЗМІ, яке послідовно використовує білоруську класичну орфографію. Фінансується як приватна організація за рахунок гранту від Конгресу Сполучених Штатів через Агентство США з глобальних медіа . У 2020 році 13,7 мільйона відвідувачів здійснили 59 мільйонів переглядів веб-сторінок білоруської служби Радіо Свобода. Вони також згенерували 81,8 мільйона переглядів відео на YouTube-каналі білоруського сервісу, 77 мільйонів в Instagram (з яких 36,7 мільйона — перегляди на телебаченні) та 36 мільйонів у Facebook (з яких 9,2 мільйона — лайки). Станом на березень 2021 року в Instagram було 325 000 підписників, на YouTube — 277 600, а у Facebook — 155 000.

Передачі та блоги У 2018 році білоруська служба Радіо Свобода випустила в ефір 8 програм: «Гвардія» (ведучий Ян Максимюк), «Інтерв'ю тижня» (ведучий ), «За здоров'я» (ведучий ), «По-білоруськи» (ведучий Вінцук Вячорка), «Празький акцент» (ведучий ), «Савка і Гришка» (ведучий Лявон Вольський), «Тільки жінки» (ведуча ) та «Експертиза» (ведучий Юрій Дракахруст). Дванадцять журналістів вели свої блоги: Сергій Абламейко, Володимир Орлов, Дмитро Гурневич, Юрій Дракахруст, , Анастасія Захаревич, , , Ян Максимюк, Сергій Навумчик, та Віталій Циганков. Загалом у білоруській службі працювало 20 журналістів.

Історія Білоруська служба державної радіостанції США «Радіо Свобода» розпочала мовлення 20 травня 1954 року. До першої білоруської редакції входили: Вінцент Жук-Гришкевич (голова), (заступник), , і . Спочатку це були 15-хвилинні програми 24 рази на день.

З 19 березня 1956 року програми були збільшені до 20 хвилин і транслювалися 18 разів на день. Кожна білоруська програма починалася словами: «Тут Радыё „Вызваленьне“. Вы слухаеце голас сваіх суродзічаў-Беларусаў з вольнага сьвету… Наш голас ёсьць вашым голасам, бо мы зьяўляемся часткай вас, часткай усіх Беларусаў». У програмах обговорювалося минуле білоруського народу, його політичне, соціальне та національне життя в контексті насильницької політики русифікації, яку проводила влада СРСР. У 1959 році вона отримала свою сучасну назву — Радіо Свобода.

У 1994 році в Мінську було відкрито представництво, першою головою якого була . 10 грудня 1998 року веб-сайт запрацював в режимі реального часу, і розпочалися трансляції через Інтернет. Книги публікуються з 2002 року.

У 2006 році вона отримала головний приз за найкраще висвітлення гарячих новин серед 20 редакцій Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода, а у 2007 році — за досягнення в мультимедійній конвергенції — успіхи та інновації в поширенні інформації через різні платформи — радіо, Інтернет (тексти, фото, аудіо, відео), мобільний зв'язок, та за активне використання «народної журналістики» у своїй роботі — листи, дзвінки, SMS-повідомлення, фотографії. У 2008 році вона посіла перше місце за чисельністю населення відповідної країни серед інших служб Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода.

У 2016 році випустив 9 програм: «Вільна студія», «Зона», «Нова Атлантида», «Подорожі», «Поштова скринька 111», «Празький акцент», «Потрійний удар», «У в'язницях» та «Експертиза». 24 червня 2016 року воно припинило мовлення на коротких хвилях, а 30 квітня 2019 року — на інших радіохвилях, щоб зосередитися на своїй роботі в Інтернеті.

У серпні 2020 року підконтрольне Лукашенку Міністерство інформації Білорусі наказало обмежити доступ до вебсайту «Радіо Свобода» в країні через висвітлення ним протестів проти фальсифікацій виборів, насильства та беззаконня. 16 липня 2021 року сили безпеки режиму Лукашенка провели обшук у мінському офісі білоруської служби Радіо Свобода, під час якого було конфісковано обладнання. На початку грудня 2021 року Центральний районний суд Мінська, контрольованого режимом Лукашенка, визнав інформаційну продукцію Telegram-каналу «Радіо Свобода-Білорусь» та аналогів у соціальних мережах і YouTube «екстремістськими матеріалами», а 23 грудня МВС визнало групу громадян, які об'єдналися за допомогою інтернет-ресурсів білоруської служби Радіо Свобода, «екстремістським формуванням». Таке систематичне використання білоруського антиекстремістського законодавства має на меті надати Олександру Лукашенку формальну підставу для позбавлення своїх опонентів свободи та оголошення їх злочинцями.

17 березня 2022 року голова «Радіо Вільна Європа» та «Радіо Свобода» оголосив про відкриття новинного бюро у Вільнюсі (Литва) для журналістів білоруської служби «Радіо Свобода». Водночас Джеймі Флай зазначив, що з початку російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року до 16 березня кількість переглядів відео «Радіо Свобода» на YouTube з Білорусі зросла в 4 рази до 22,4 мільйона.

Трансляції

Онлайн: на сайті svaboda.org з 0:00 до 24:00. Супутник Hot Bird 13: орбітальне положення — 13° східної довготи, поляризація — вертикальна, частота — 12,226 гігагерц, код виправлення помилок — 3/4, нових — 27,5 мегасимволів/сек, ідентифікатор відеопакета та опорний такт передачі — HB1-8:4260 та HB9-28:4360,  — 192 кілобіт/сек, кодування — MPEG2.

Керівники

Вінцент Жук-Гришкевич (1953—1956) (1956—1962) Володимир Твірко (1962—1968) (1968—1983) Юрій Сеньковський (1983—1991) (1991—1998) (1999 — жовтень 2007) Ян Максимюк (жовтень 2007—2008) Олександр Лукашук (з 2008 року)

Співробітники Серед колишніх і нинішніх співробітників білоруської редакції Радіо Свобода — Станіслав Станкевич, , Наталля Арсеннєва, Володимир Катковський, Юрій Дракахруст, Сергій Навумчик, Данчик, , Тетяна Поклад, Франак Вячорка, , , Валентина Аксак, Вінцук Вячорка, , , , Дмитро Гурневич, , , , та ін.

Примітки

Література

Посилання

Стрымы і аўдыё: ужывую (наўпроставая спасылка) Падкасты, кнігі, відэа і фота RSS-патокі На хвалі Свабоды: год 1955, год 1957 Канал у «Тэлеграме» Відэаканал на «Ютубе»