Ніна Олександрівна Лейпунська (9 травня 1930, Харків — 22 грудня 2008, Київ) — українська науковиця-археолог, кандидат історичних наук (1975).

Протягом 55 років — учасниця Ольвійської археологічної експедиції та керівниця декількох ділянок розкопок (1953—2008). Майже 35 років — наукова співробітниця Інституту археології НАН України (1969—2003), одна з фундаторок сучасного стану Археологічного музею Інституту. Авторка близько 120 наукових робіт, зокрема, декількох монографій, багаторазово публікувалася за кордоном. Учениця археолога Лазаря СлавінаСвітлої пам'яті Ніни Олександрівни Лейпунської.

Життєпис Народилась 9 травня 1930-го року в Харкові.

У 1954-му році закінчила Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Археологія». З 1956-го по 1960-й рік навчалася в аспірантурі Московського державного історичного музею за спеціальністю «Антична археологія». Учениця археолога Лазаря СлавінаЛейпунська Ніна Олександрівна.

Ще зі студентської лави почала брати участь в Ольвійській археологічній експедиції, у складі якої працювала до своєї смерті в 2008-му році. Протягом майже 35-ти років (1972—2006) керувала розкопками декількох ділянок Верхнього та Нижнього міста Ольвії, житлових кварталів. Результати цієї роботи відображалися в фундаментальних наукових працях Ніни Лейпунської, надрукованих в Данії, Франції та інших країнах світу. Всього під авторством Лейпунської вийшло близько 120-ти наукових робіт.

З 1969-го року — наукова співробітниця Інституту археології НАН України, брала провідну участь у створенні експозицій Археологічного музею Інституту у сфері скіфоантичної археології. У 1975-му році здобула науковий ступінь кандидата історичних наук, захистивши дисертацію на тему «Амфоры из Ольвии VI—IV вв. до н.э.».

Деякий час працювала на посаді вченого секретаря Археологічного музею. Член Фондово-експертної комісії Міністерства культури України. Лектор та організатор багатьох міжнародних археологічних конференцій, зокрема, в Грузії, Греції, Польщі, Румунії тощо.

Серед учнів Ніни Лейпунської — велика кількість докторів історичних наук, професорів, зокрема, Валентина Крапівіна, Алла Буйських, Олег Журавльов тощо.

З Інституту археології звільнилась в 2003-му році, зосередивши свою наукову увагу на Ольвії. До останніх місяців життя працювала над монографією за матеріалами розкопок на Ольвійській ділянці НГС, яка була опублікована посмертно в Данії.

Померла від нетривалої хвороби 22 грудня 2008 року. Похована на Байковому кладовищі разом із родиною (ділянка № 31).

Родина Донька визначних науковців-фізиків. Батько — Олександр Лейпунський (1903—1972), директор Інституту фізики АН УРСР, дослідник атомної та ядерної фізики. Мати — Антоніна Прихотько (1906—1995), директор Інституту фізики АН УРСР, дослідниця фізики неметалевих кристалів.

Перший чоловік — Олександр Рєзніков (1931—1980), історик, сходознавець. Від цього шлюбу народився син Юрій Рєзніков (1953—2016) — фізик, доктор фізико-математичних наук.

Другий чоловік — археолог Сергій Крижицький (1932—2018), колега Ніни Лейпунської по дослідженням Ольвії, професор.

Науковий доробок (частковий)

1964 — «Культ Аполлона в Ольвии» (стаття) 1970 — «Про культ Ахілла у Північному Причорномор'ї» (стаття) 1971 — «Археологія Української РСР» (колективна монографія) 1972 — «Досвід розробки методики класифікації грецьких амфор» (стаття) 1973 — «Класифікація амфор архаїчного часу з Ольвії» (стаття) 1975 — «Амфоры из Ольвии VI—IV вв. до н.э.» (дисертація) 1978 — «Раскопки центрального квартала в Ольвии» (стаття) 1981 — «Керамическая тара из Ольвии (опыт изучения амфор 6–4 вв. до н. э.)» (монографія) 1982 — «Ольвия — память тысячелетий» (у співавторстві з Сергієм Крижицьким) 1984 — «Заметки о некоторых группах амфор из Ольвии» (стаття) 1986 — «Керамическое производство и керамика» (стаття) 1988 — «Комплекс западных ворот в Ольвии» (у співавторстві з Сергієм Крижицьким) 1994 — «Цен­тральний житловий квартал Оль­вії» (стаття) 1994 — «On Some Problems in Research of Amphoras Complex from Olbia Pontique VI—I B.C.» (Стамбул) 1997 — «Ольвия. Раскопки, история, культура» (у співавторстві з Сергієм Крижицьким) 1998 — «Давня історія України» (колективна монографія) 1999 — «Ольвия. Античное государство в Се­верном Причерноморье» (колективна монографія) 2004 — «Принципи моделювання еконо­мічного базису північнопричор­номорської античної держави на прикладі Ольвії» (у співавторстві) 2006 — «Hellenistic amphoras from Olbia Pontic» (Батумі) 2007 — «Артеміда Ольвійська» (стаття) 2007 — «Olbian­-Scythian Trade: Exchange Issues in the Sixth to Fourth Centuries BC» (Оксфордський університет) 2010 — «Опыт классификации керамики из ар­хаических комплексов (по матери­алам Центрального квартала Оль­вии)» (стаття; посмертно) 2010 — «The Lower City of Olbia (Sector NGS) in the 6th century BC to the 4th century AD.» (Орхуський університет; посмертно) 2011 — «Olbia. Fouilles, histoire, culture. Un État antique sur le littoral septentrional de la Mer Noire» (Франція)

Примітки