Залі́зна заві́са () — політичне кліше, введене в активний ужиток Вінстоном Черчиллем 5 березня 1946 року у його Фултонській промові, що стало одним з ознаменувань Холодної війни. Означало інформаційний, політичний та прикордонний бар'єр, що ізолював СРСР та інші країни Варшавського договору від країн Заходу.
Термін «залізна завіса» використали в пропагандистському значенні до Черчилля Жорж Клемансо (23 грудня 1919)История Второй мировой войны. Т. 1. — С. 13. та Йозеф Ґеббельс (25 лютого 1945). За однією з версій, перше зафіксоване застосування терміну «залізна завіса» до СРСР відбулося в полеміці Василя Розанова 1918 року «Апокаліпсис нашого часу»: Черчилль мав змогу прочитати його після публікації англійського перекладу книги в 1920 році. Уривок звучить так: «З брязкотом, скрипом, виском опускається над Російською Історією залізна завіса. — Вистава закінчилася. Публіка встала. — Час одягати шуби і повертатися додому. Озирнулися. Але ні шуб, ні будинків не стало»1918. Розанов В. В. Собрание сочинений. Апокалипсис нашего времени. М., «Республика», 2000..
Історія В 1929 році ЦВК СРСР прийняв Постанову «Об объявлении вне закона должностных лиц — граждан СССР за границей, перебежавших в лагерь врагов рабочего класса и крестьянства и отказывающихся вернуться в Союз ССР». 21 листопада 1929 положення цієї постанови стали статтею в Карному законодавстві СРСР (Закон «Об объявлении вне закона должностных лиц — граждан Союза ССР за границей, перебежавших в лагерь врагов рабочего класса и крестьянства и отказывающихся вернуться в Союз ССР» або так званий «Закон про неповерненців»)Постанова Президіуму ЦВК СРСР 21 листопад 1929 р. // СЗ СРСР. 1929. № 76. ст. 732. Особи, які це зробили, або тільки спробували це зробити, звинувачувались у державній зраді.
8 червня 1934 року ВЦВК СРСР прийняв закон (наказ) про суворе покарання, аж до смертної кари, за спробу втечі з країни. Була встановлена також відповідальність членів сім'ї втікача. Цей закон постановою Раднаркому РРФСР від 20 липня 1934 року був закріплений у Карному Кодексі РРФСР, в Статті 58-1а. Втеча за кордон прирівнювалась до «державної зради».
Для перешкоди можливих переходів кордону з боку населення СРСР в березні 1918 було створено Головне управління прикордонної охорони при Наркоматі фінансів РРФСР. 1920 року відповідальність за охорону кордону РРФСР була передана у відання ВНК. А у вересні 1922 року було сформовано Окремий прикордонний корпус військ ОДПУ. З цього часу охорона державного кордону СРСР перебувала під контролем органів держбезпеки всесоюзного підпорядкування, а в останній період існування СРСР — входила до структури КДБ у ранзі одного з Головних управлінь. Виноски
Джерела та посилання Черчілль Вінстон. Залізна завіса // Невичерпність демократії. — К.:: Український письменник, 1994. — С. 98-104. Збігнєв Бжезинський. «Холодна війна» та її наслідки // Політика і час. — 1993. — № 1. — С. 48-55. В. Ю. Крушинський. Залізна завіса // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X В. Крушинський. Залізна завіса // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.265 ISBN 978-966-611-818-2 Камеристий-Брайтенбюхер Ростислав. Так опускалась Залізна завіса. Як більшовики заборонили громадянам виїжджати за кордон, а за побіг стали розстрілювати // NV.UA, 29.04.2024