3-я бригада Армії Людової імені генерала Юзефа Бема () — польське партизанське з'єднання Армії Людової, яке діяло протягом 1944 року на окупованій нацистською Німеччиною території Польщі.

Історія

Партизанський загін У січні 1942 року Польська робітнича партія ухвалила рішення про перехід до збройної боротьби з німецькими окупантами.

У травні 1942 року почалося створення партизанських загонів Гвардії ЛюдовоїФ. Г. Зуев. Польский народ в борьбе против фашизма. М., «Наука», 1967. стр.71Армии стран Варшавского договора. (справочник) / А. Д. Вербицкий и др. М., Воениздат, 1985. стр.102-105.

Одним із загонів, створених у 1942 році, був партизанський загін імені Юзефа Бема (пол. oddział Gwardii Ludowej im. Józefa Bema), командиром якого став підпоручик Владислав "Юзек" Матушевський.

Оскільки військове командування Гвардії Людової поділило територію окупованої Польщі на шість округів, загін ім. Бема (як і інші партизанські загони, що діяли на території Келецького воєводства) увійшов до складу 3-го округу Гвардії Людової (Obwód III Radomsko-Kielecki Gwardii Ludowej).

У 1942—1943 роках загін провів ряд великих операцій, а також займався диверсійною діяльністю та саботажем.

6-8 грудня 1942 — партизани польського загону ім. Бема та радянського загону " Федора " () вели бої в Парчевських лісах, 80 партизанів відбили атаки карального загону і з боєм прорвалися з оточенняВ. И. Клоков. Плечом к плечу (советские люди в партизанском движении европейских стран) // Советские партизаны: из истории партизанского движения в годы Великой Отечественной войны / ред.-сост. В. Е. Быстров, ред. З. Н. Политов. М., Госполитиздат, 1961. стр.764—830. Втрати гітлерівців склали 13 осіб убитими та 10 пораненимиПольское рабочее движение в годы войны и гитлеровской оккупации (сентябрь 1939 — январь 1945) / М. Малиновский, Е. Павлович, В. Потеранский, А. Пшегонский, М. Вилюш. М., Политиздат, 1968. стр.212 17 грудня 1942 року загін ім. Бема зайняв і деякий час утримував містечко Острів Любельський. У ході операції партизанами були вбиті секретар волосного управління та один поліцейський, тяжко поранений комендант поліції 18 грудня 1942 року загін ім. Бема розгромив волосне управління у Тищленіці

Весною 1943 року до загону приєдналася група радянських військовополонених, які втекли з концентраційного табору Шталаг 367 "Ченстохова" (нім. Stalag 367 Schenstochau)Владислав Гура. Сотрудничество польских и советских партизан на польских землях в годы второй мировой войны // Советские военнопленные и движение Сопротивления на польских землях в годы Второй мировой войны. / сб. статей, отв. ред. Ю. С. Новопашин. М.: ИСМ, 1991. стр.140—162.

11 жовтня 1943 року загін АК «Wichra» (командир Вітольд Кухарський) та загін Гвардії Людової імені Бема провели спільну бойову операцію, в результаті якої партизани зайняли Клементінув у Піотрківському повітіWaldemar Tuszyński. Ruch oporu w Polsce 1939—1943. Warszawa, Krajowa Agencja Wydawn. RSW Prasa — Ksia̜żka — Ruch, 1985. str.59.

У жовтні 1943 року загін ім. Бема розгромив німецький загін у Піотрківських лісах (гітлерівці втратили 30 солдатів убитими та 10 пораненими); надалі, 24—25 жовтня 1943 року, загін чисельністю менше 90 осіб був оточений на Дияволовій горі в Опочинському повіті, але відбив три атаки гітлерівців і витримав бомбардування. Вночі 29 жовтня 1943, розділившись на групи, загін вийшов з оточенняЯнуш Пшимановский, Ханна Прокопчук, Роман Мурани. Память. (в 2-х частях). Часть I. Варшава. «Интерпресс», 1987. стр.22.

Наприкінці грудня 1943 року в Ченстохові потрапив у засідку на вулиці Огродової та загинув у перестрілці зі співробітниками гестапо та жандармерією командир загону ім. БемаЯнуш Пшимановский, Ханна Прокопчук, Роман Мурани. Память. (в 2-х частях). Часть I. Варшава. «Интерпресс», 1987. стр.20 поручик Юзеф Ковальчик (" Юзек ", він же " Матушевський ")Р. Назаревич. Варшавское восстание. 1944 год. Политические аспекты. М., «Прогресс», 1989. ст..135.

Партизанська бригада 1 січня 1944 Крайова Рада Народова ухвалила рішення про розформування Гвардії Людової, яка увійшла до складу Армії ЛюдовоїГвардия Людова // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. Т.6. М., «Советская энциклопедия», 1971. стр.153.

24 лютого 1944 р. група партизанів з загону ім. Бема під командуванням ст. лейтенанта РСЧА Якова Сальникова розгромила залізничну станцію Теклінів (Teklinów)Архив отдела истории ПОРП, д. IIIF II/3-57. В результаті операції рух по залізничній лінії було зупинено на кілька годинJakub Salnikow — «Jasza» // Zgineli w walce: sylwetki bojownikow AL i GL / red. I. Nowakowska (przedmova W. Machejka). Warszawa, Ksiaska i Wiedza, 1957. str.205-214.

У ніч з 11 на 12 березня 1944 року в результаті диверсії на залізниці зійшов з рейок залізничний ешелон.

28—29 червня 1944 р. партизани вели бої з німецько-поліцейськими силами у волості Ойжень. У ході бойових дій гітлерівці втратили 16 людей убитими та кілька десятків пораненими, партизани — шість осіб убитими.

3 серпня 1944 року під Кнеєю солдати батальйону ім. Бема атакували із засідки німецьку автоколонну, було знищено шість вантажівок, втрати гітлерівців склали 38 вбитих і кілька десятків пораненихГравюры на дереве К. Сопочко // журнал «Польша», № 5 (297), май 1979. стр.23.

У серпні 1944 року командування AL вирішило провести реорганізацію партизанського батальйону ім. Юзефа Бема, який діяв у районі Ченстохов — Радомсько і перетворити його на партизанську бригаду. Перед початком реорганізації чисельність батальйону ім. Юзефа Бема складала 600 людей. Реорганізацію проводили Маріан Яніц та Олександр БурськийБеседа с полковником Марианом Яницем (подпольная кличка Мариан) // В. Наметкевич, Б. Ростропович. Люди, факты, размышления. М., Воениздат, 1963. стр.111—125. В результаті на основі батальйону в Парчевських лісах було створено 3-ю бригаду Армії Людової імені генерала Юзефа Бема, яка діяла в районі Ченстохова. Командиром бригади став капітан Болеслав Борута " Гонич ".

У зв'язку з наростанням протиріч між військово-політичним керівництвом Армії Крайової та активістами " Батальйонів хлопських ", особовий склад загонів БХ почав переходити до складу Армії Людової. 1944 року в Радомщчанському повіті до складу 3-ї бригади AL ім. генерала Бема увійшов великий загін військової організації ППС (70 осіб)Зенон Клишко. Варшавское восстание. Статьи, речи, воспоминания, документы. М., Политиздат, 1969. стр.39—40.

Загалом у складі бригади було 20 офіцерів та 511 рядових бійцівПольское рабочее движение в годы войны и гитлеровской оккупации (сентябрь 1939 — январь 1945) / М. Малиновский, Е. Павлович, В. Потеранский, А. Пшегонский, М. Вилюш. М., Политиздат, 1968. стр.439.

У ніч із 4 на 5 серпня 1944 року диверсійна група бригади ім. Бема підірвала залізничний міст біля Бугай (2 км від міста Піотрків).

27 серпня 1944 року бригада отримала військову допомогу від СРСР — скинуту з літаків партію зброї (145 автоматів, 140 гвинтівок, один ручний кулемет, боєприпаси та вибухівка)Боевое содружество советских и польских партизан. / ред. П. П. Вершигора. М., Соцэкгиз, 1959. стр.65.

Станом на 31 серпня 1944, 40 партизанів бригади були членами ПРПВ. С. Пардасанова. Идейно-политическая работа Польской рабочей партии в Гвардии Людовой и Армии Людовой // Боевое содружество советского и польского народов. / редколл., гл. ред. П. А. Жилин. М., «Мысль», 1973. стр.171—186.

12—13 вересня 1944 року бригада вела оборонні бої під Евіною проти наступаючих німецьких військ і частин ССПольское рабочее движение в годы войны и гитлеровской оккупации (сентябрь 1939 — январь 1945) / М. Малиновский, Е. Павлович, В. Потеранский, А. Пшегонский, М. Вилюш. М., Политиздат, 1968. стр.442.

Крім того, протягом вересня 1944 року бригада вела диверсійну діяльність на залізницях (переважно на залізничній лінії Варшава — Катовіце), підірвала один міст та організувала аварію 14 ешелонів. В результаті дій бригади рух атакованими залізничними лініями було зупинено на 238 годинИстория Польши (в 3-х тт.) / редколл., Ф. Г. Зуев, А. Я. Манусевич, А. И. Хренов. Дополнительный том. М., изд-во АН СССР, 1965. стр.27.

15 жовтня 1944 р. партизани 2-го батальйону 3-ї бригади AL зустріли і забезпечили безпеку скинутої до Петрківського лісу групи парашутистів Польського партизанського штабу (всі 12 парашутистів і три з чотирьох тюків з вантажем були знайдені та доставлені в розташування бригади). Доставлені десантниками зброю, боєприпаси та вибухівка підвищили боєздатність бригадиТадеуш Петшак. Подпольный фронт. М., Политиздат, 1966. стр.99—108.

У листопаді 1944 року бригада налічувала 500 партизанів і у своїй діяльності спиралася на організовані резерви (зв'язкових, розвідників, господарів конспіративних квартир та інших неозброєних помічників), загальна чисельність яких становила 4040 осіб (150 з них належали до складу Польської армії людової, 2200 — до складу Батальйонів хлопських).

Загалом, за весь період діяльності, 3-тя бригада AL розгромила і вивела з ладу дві залізничні станції, зруйнувала 12 залізничних мостівПольское рабочее движение в годы войны и гитлеровской оккупации (сентябрь 1939 — январь 1945) / М. Малиновский, Е. Павлович, В. Потеранский, А. Пшегонский, М. Вилюш. М., Политиздат, 1968. стр.440, 7 шосейних мостів та 2 віадуки, організувала аварію 41 залізничного ешелону (перервавши рух атакованими залізницями на 800 годин), знищила 2 літаки, 10 танків і 92 автомашини.

Громадяни СРСР, що воювали у складі бригади У складі партизанського загону імені генерала Юзефа Бема та 3-ї бригади Армії Людової воювали громадяни СРСР — радянські військовополонені, які втекли з місць ув'язнення.

санінструктор Анатолій Котельников, який потрапив у полон влітку 1942 року під Курськом, утік із табору в Дембліні і вступив спочатку в групу АК, що діяла в районі Ченстохова, а в червні 1943 перейшов з АК в Гвардію Людову. Наприкінці грудня 1943 року він був поранений у перестрілці зі співробітниками гестапо та жандармерією, захоплений у полон і розстріляний ст. лейтенант РСЧА Яків Сальников (" Яша "), який був поранений і потрапив у полон у боях за Дніпро, але втік з табору військовополонених. Загинув 29 червня 1944 року у бою з СС біля весі Вигода (Wygoda) Микола Акулашвілі — загинув 29 червня 1944 року в бою з СС біля весі Вигода

Увічнення в культурі та мистецтві

Ксилографія «Засідка, організована Армією Людовою під Кнеєю», автором якої є польський гравер Костянтин Марія Сопочко (1902—1979)

додаткова інформація

Після закінчення війни бойовий прапор бригади було передано на вічне зберігання до Музею Війська ПольськогоWaldemar Tuszyński. Ruch oporu w Polsce 1939—1943. Warszawa, Krajowa Agencja Wydawn. RSW Prasa — Ksia̜żka — Ruch, 1985. (последняя страница обложки).

Примітки

Література

Польський робітничий рух у роки війни та гітлерівської окупації (вересень 1939 — січень 1945) / М. Малиновский, Е. Павлович, В. Потеранский, А. Пшегонский, М. Вилюш. М., Политиздат, 1968. Józef Bolesław Garas. Oddziały Gwardii Ludowej i Armii Ludowej 1942—1945. Warszawa, 1971. Mieczysław Wieczorek. Armia Ludowa. Powstanie i organizacja 1944—1945. Warszawa: Wydawnictwo MON, 1979. ISBN 83-11-06225-0. Mieczysław Wieczorek. Armia Ludowa. Działalność bojowa 1944—1945. Warszawa: Wydawnictwo MON, 1984. ISBN 83-11-07052-0.