Поліфонічна пісня Епіру — це форма традиційного народного багатоголосся, яке практикується серед албанців, арумун, греків і раніше серед етнічних македонців у південній Албанії та північно-західній Греції.Bart Plantenga. Yodel-ay-ee-oooo. Routledge, 2004. , p. 87 Albania: "Singers in Pogoni region perform a style of polyphony that is also practised by locals in Vlach and Slav communities [in Albania].Engendering Song: Singing and Subjectivity at Prespa by Jane C. Sugarman,1997,,page 356,"Neither of the polyphonic textures characteristic of south Albanian singing is unique to Albanians.The style is shared with Greeks in the Northwestern district of Epirus (see Fakiou and Romanos 1984) while the Tosk style is common among Aromanian communities from the Kolonje region of Albania the so called Faserotii (see Lortat-Jacob and Bouet 1983) and among Slavs of the Kastoria region of Northern Greece (see N.Kaufamann 1959). Macedonians in the lower villages of the Prespa district also formerly sang this style « Поліфонічну пісню Епіру не слід плутати з іншими різновидами поліфонічного співу, такими як пісні з йодлюванням регіону Муотатал або Cantu a tenore Сардинії.Engendering Song: Singing and Subjectivity at Prespa by Jane C. Sugarman,1997,,page 356,A striking counterpart from outside the Balkans is the polyphonic Yodeling of juuzli from the Muotatal region of Switzerland Учені вважають це давньою традицією, яка походить або з давньогрецької та фрако-іллірійської ери, або з візантійської ери з впливом візантійської музики.
Поліфонічна музика в Греції та Албанії
У Греції
У греків поліфонічна пісня зустрічається в північній частині грецької області Яніна;Ricky Holden, Mary Vouras: Greek Folk Dances, 1965, page 10Simon Broughton, Mark Ellingham: World Music: The Rough Guide, 1999, , page 149 в Ано Погоні, (Ктісмата, Доло, Ано Каламас) і деяких селах на північ від Кониці), а також у дуже небагатьох селах на північному сході Теспротії (Цамантас, Ліас, Вавурі, Повла). Серед грецьких меншин у південній АлбаніїSimon Broughton, Mark Ellingham: World Music: The Rough Guide, 1999, , page 5, 127 поліфонічний спів виконується в регіонах Дропулл, Погон (Като Погоні) (Полічан), а також у містах Дельвіна, Хімара, Саранда та Гірокастра.
Грецькі поліфонічні групи можуть включати шість різних частин: бере (partis), обертає (gyristis), прядилка (klostis), isokrates, rihtis (той, хто „упускає“ голос) і провісник (proologistis). Пісні виконуються на два (тактер і токар або берет і ісократ), три, чотири чи п'ять голосів. У п'ятиголосному співі наявні всі партії, а роль обертає і рихти виконує одна партія. Головний голос, бере, можуть співати як чоловіки, так і жінки, але він також може чергуватися між ними. Грецькі поліфонічні групи зазвичай складаються з 4-12 осіб.
У греків другий різновид багатоголосого співу, що відрізняється максимальною грубістю, також виконується на Карпатос і Понті.Ardian Ahmedaja, Gerlinde Haid. European voices: Multipart singing in the Balkans and the Mediterranean. Böhlau Verlag Wien, 2008 , p. 283.
У 2020 році грецький проект Polyphonic Caravan, метою якого є дослідження, охорона та популяризація поліфонічної пісні Епіру з 1998 року, був внесений до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
В Албанії Серед албанців усі чотири регіони Мізеке, Тоскері, Хамерія та Лаберія мають поліфонічну пісню як частину своєї культури. Серед албанців споріднена форма поліфонічного співу також трапляється в північній Албанії в районі Пешкопії, албанських громадах Качаник у Косово, районах Полог, Тетово, Кичево та Гостивар у Північній Македонії та регіоні Малесія на півночі Албанії та південна Чорногорія.European voices: Multipart singing in the Balkans and the …, Volume 1 By Ardian Ahmedaja, Gerlinde Haid page 210, 243-44
Регіон Labëria є особливим регіоном, відомим багатоголосним співом і домом для багатьох різних жанрів, таких як pleqërishte. Пісні можуть складатися з двох, трьох і чотирьох частин. Двоголосні пісні співають тільки жінки. Пісні з трьох частин більш розсіяні, їх можуть співати як чоловіки, так і жінки. Чотириголосні пісні — спеціалізація Labëria. Дослідження показали, що чотириголосні пісні з'явилися після трьохголосних і що вони є найскладнішою формою поліфонічного співу.European voices: Multipart singing in the Balkans and the …, Volume 1 By Ardian Ahmedaja, Gerlinde Haid pages 214—215
Національний фольклорний фестиваль у Ґірокастері, Албанія, (), проводився щоп'ять років у жовтні, починаючи з 1968 року, і зазвичай включав багато поліфонічних пісень.European voices: Multipart singing in the Balkans and the …, Volume 1 By Ardian Ahmedaja, Gerlinde Haid page 241
Албанська ізополіфонія включена до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Традиція поліфонічного співу оскаржувалась і використовувалася з обох сторін грецького та албанського кордону в націоналістичній манері.Notes from the Balkans: Locating Marginality and Ambiguity on the Greek-Albanian Border,2005,,page Back matter, „… the appropriate manner(Adkins 2002; Adkins and Lury 1999; Skeggs 1997). 16. Theodosiou (2003); Nitsiakos and Mantzos (2003) note that polyphonic singing has become one of those traditions that is argued about by nationalist folklorists on both sides of the border, ..“
Структура Поліфонічні групи Епіру складаються щонайменше з чотирьох учасників. Кожна група має двох солістів і групу гулу, яка забезпечує і підтримує вокальний ритм пісні.
Перший соліст (або виконавець) ( або „σηκωτής“ (sikotis), ,European voices: Multipart singing in the Balkans and the …, Volume 1 By Ardian Ahmedaja, Gerlinde Haid page 215 ) — голос, який співає основну мелодію. Перший соліст виконує початок пісні (, ), і буквально виступає оповідачем і лідером групи, співаючи основну частину пісні. Другий соліст (або вертач) () відповідає (або „повертає“) голос ( (yirizei, повороти) або „τσακίζει“ (tsakizei, складки) ).
Іноді замість „вертача“, або, на думку деяких музикознавців, паралельно з ним, ми знаходимо роль прядилки ( (klostis, прядилка), ). „Пряха“ крутить пісню між тонікою та субтонікою мелодії, ця техніка нагадує рух руки, яка тримає веретено та пряде нитку. Це роль, яка часто, але не завжди, зустрічається як „rihtis“, який падає () пісня в кінці вступу „partis“, співаючи вигук (напр. (ah oh oh) або „άντε βρε“ (ante vre)), яка є на кварту нижчою за тоніку мелодії, відпочиваючи „partis“ і об'єднуючи її вступ із входом гулової групи.
Група гулу складається з решти членів поліфонічної групи і також називається групою ізокіперів (, (ісократ, ізо-хранитель) ,European voices: Multipart singing in the Balkans and the …, Volume 1 By Ardian Ahmedaja, Gerlinde Haid page 211 та ), від грецького Isocrates „ισοκράτης“ і що від середньовічного грецького „ισοκρατών“ (isokraton),Takis Kalogeropoulos, Lexicon of the Greek Music, 2001, „той, хто тримає ісон“, нота, яка тримається упродовж усієї пісні, від давньогрецького „ἴσος“.» (isos) загалом означає «рівний», але тут «рівний у польоті пісні»ἴσος, Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon, on Perseus Digital Library + «κρατέω» (krateo) «правити, тримати».κρατέω, Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon, on Perseus Digital Library Слова ison і isos буквально означають безперервну базову нотуPsaltic Chant, Monastère de la Théotokos et de Saint martin а isocrates створює і утримує модальну основу пісні. Особливо важлива роль ізократа; тим голосніше звучить голосовий гул (), тим більше «βρονταριά» (vrontaria) (тобто краще) йде пісня, тому що зберігається ритм і вокальна основа пісні. Термін походить від візантійсько-грецької музичної традиції, де також є «ίσον».
Досконалість виконання багатоголосої пісні передбачає наявність і єдність кількох голосів–ролей поліфонічної групи. У результаті поліфонічна пісня передбачає колективність висловлювання та чітке розмежування ролей, які вона відображає, і неписану ієрархію у складі групи та розподілі ролей.
Див. також
Музика Греції Музика Албанії Арумунська музика Музика Епіру (Греція) Візантійська музика Дерополітиса Пісня Чело Мезані Пісня Марко Бочарі Йодлювання
Список літератури
Подальше читання World Music: The Rough Guide Саймон Бротон, Марк Еллінгем — 1999 - Грецькі народні танці Рікі Холдена, Мері Вурас — 1965 Gengendering Song: Singing and Subjectivity at Prespa by Jane C. Sugarman, 1997,
Посилання Грецька традиційна музика з Епіру [ <span title="Dead link tagged January 2018">постійне мертве посилання</span> ] Василь Толе (англ.) ЮНЕСКО
Пісні грецькою мовою
Хімара
Κόρη του Βουνού (Дочка гори) Του Σπυρομήλιου (Пісня про Спіромілія)
Дельвіна
Μάνα καημένη Μάνα (Бідна мати) Поліфонічна пісня від Delvino
Дропулл
Δεροπολίτισσα (Жінка Дропулл) Του Μάρκου Μπότσαρη (Пісня Маркоса Боцаріса) Κάστρο της Ωριάς (Пісня про Замок Прекрасної Діви)
Погоні
Джанні Γιάννη μου Του Γιοφυριού της Άρτας (Пісня про міст Арта) Αλισμωνώ και Χαίρομαι Пісня з Ktismata
Пермет
Σύρε Μάνα πες του Γιάννη (Іди, мати, скажи Яннісу)
Пісні албанською
Пісні з Labëria пісня з Labëria Я почну з мислення Пісня Ісмаїл Кемалі Albania Rock and Stone, You'd Kill Yourself for Your Flag Сини Шепардів Курвелеш, що ти зробив зі своїми синами? ] Shake Your Huistchief Геть, нехай твій корінь виходить Пісні від Скрапар Я сумую за тобою Riza Cerova Місяць серпень, день двадцятий When the Boyhood I Remember