Збалансований (або ж сталий чи стійкий, або стала мобільність, англ. - Sustainable transport) транспорт — спосіб організації транспортування, який є стійким з точки зору його соціального та екологічного впливу. Компонентами для оцінки стійкості є транспортні засоби, джерела енергії ; інфраструктура, що використовується (вулиці, автомобільні дороги, залізниці, повітряні шляхи, водні шляхи, канали та термінали). Транспортні операції та логістика, а також розвиток, орієнтований на громадський транспорт, також беруть участь в оцінці. Стійкість транспорту значною мірою вимірюється ефективністю транспортної системи, а також впливом системи на довкілля та клімат. Транспортні системи мають значний вплив на довкіння, на них припадає від 20% до 25% світового споживання енергії та викидів вуглекислого газу. Більшість викидів, майже 97%, походить від прямого спалювання викопного палива. У 2019 році близько 95% палива було отримано з викопних джерел. Основним джерелом викидів парникових газів в Європейському Союзі є транспорт. У 2019 році на його частку припало приблизно 31% глобальних викидів і 24% викидів в ЄС. Крім того, до пандемії COVID-19 викиди зросли лише в цьому одному секторі. Викиди парникових газів транспортом зростають швидше, ніж будь-яким іншим енергоспоживаючим сектором. Автомобільний транспорт також є головним джерелом забруднення місцевого повітря та смогу.

Збалансовані транспортні системи роблять позитивний внесок у екологічну, соціальну та економічну стійкість громад, які вони обслуговують. Транспортні системи існують для того, щоб забезпечити соціальні та економічні зв’язки, і люди швидко користуються можливостями, які відкриває підвищена мобільність, а бідні домогосподарства отримують велику користь від варіантів транспорту з низьким вмістом вуглецю. Переваги збільшення мобільності необхідно зважити проти екологічних, соціальних та економічних витрат, які створюють транспортні системи. Короткострокова діяльність часто сприяє поступовому покращенню паливної ефективності та контролю викидів транспортних засобів, у той час як довгострокові цілі включають перехід від транспортування, заснованого на викопному паливі, до інших альтернатив, таких як відновлювана енергія та використання інших відновлюваних ресурсів. Весь життєвий цикл транспортних систем підлягає вимірюванню стійкості та оптимізації.

За оцінками Програми ООН з довкілля (ЮНЕП), щороку можна уникнути 2,4 мільйонів передчасних смертей через забруднення зовнішнього повітря. Особливо небезпечними для здоров'я є викиди сажі, компонента твердих частинок, який є відомою причиною респіраторних і канцерогенних захворювань і вагомий внесок у глобальну зміну клімату. Зв’язки між викидами парникових газів і твердими частинками роблять транспорт з низьким вмістом вуглецю все більш стійкою інвестицією на місцевому рівні — як за рахунок зменшення рівнів викидів, так і, таким чином, пом’якшення зміни клімату; а також шляхом покращення здоров'я населення через покращення якості повітря.

Соціальні витрати, пов’язані з транспортом, включають дорожні аварії, забруднення повітря, відсутність фізичної активності, час, який відбирають у сім’ї під час поїздок на роботу й назад, і вразливість до зростання цін на пальне. Багато з цих негативних впливів непропорційно спрямовані на ті соціальні групи, які також мають найменшу ймовірність володіти та керувати автомобілями. Затори на дорогах спричиняють економічні витрати, витрачають час людей і сповільнюють доставку товарів і послуг. Традиційне транспортне планування спрямоване на покращення мобільності, особливо для транспортних засобів, і може не врахувати належним чином ширший вплив. Але справжньою метою транспорту є доступ до роботи, освіти, товарів і послуг, друзів і сім’ї, і існують перевірені методи покращення доступу, які одночасно зменшують вплив на довкілля та соціальні мережі, а також керують заторами. Громади, які успішно покращують стійкість своїх транспортних мереж, роблять це в рамках ширшої програми створення більш яскравих, придатних для життя та екологічно чистих міст.

Визначення

Термін збалансований транспорт увійшов у вжиток, як логічне продовження сталого розвитку та використовується для опису видів транспорту та систем транспортного планування, які відповідають більш широким вимогам сталого розвитку. Існує багато визначень збалансованого транспорту та пов’язаних з ним термінів екологічний транспорт і стійка мобільність. Одне з таких визначень Ради міністрів транспорту Європейського Союзу визначає сталу транспортну систему як таку, яка:

Дозволяє безпечно задовольняти базові потреби в доступі та розвитку окремих осіб, компаній і суспільства відповідно до здоров’я людини та екосистеми, а також сприяє справедливості всередині та між наступними поколіннями. Є доступним, працює чесно та ефективно, пропонує вибір виду транспорту та підтримує конкурентоспроможну економіку, а також збалансований регіональний розвиток. Обмежує викиди та відходи в межах здатності планети поглинати їх, використовує відновлювані ресурси на рівні або нижче рівня їх утворення, а також використовує невідновлювані ресурси на рівні або нижче темпів розвитку відновлюваних замінників, мінімізуючи при цьому вплив на використання землі та утворення шуму.

Існує потреба в тому, щоб люди займалися сталим розвитком. Сталий розвиток виходить за межі просто операційної ефективності та викидів. Оцінка життєвого циклу включає в себе питання про виробництво, використання та після використання. Проектування повного життєвого циклу важливіша, ніж зосередження на одному факторі, наприклад на енергоефективності.

Переваги Збалансований транспорт має багато соціальних та економічних переваг, які можуть прискорити місцевий сталий розвиток. Відповідно до серії серйозних доповідей Глобального партнерства зі стратегій розвитку низьких викидів (LEDS GP), екологічно чистий транспорт може сприяти створенню робочих місць, підвищити безпеку поїздок через інвестиції у велосипедні доріжки, пішохідні та непішохідні доріжки, зробити доступ до працевлаштування та соціальних можливостей більш доступним та ефективним. Це також створює практичну можливість заощадити час людей і доходи домогосподарств, а також державні бюджети, роблячи інвестиції в екологічний транспорт безпрограшною можливістю.

Вплив на довколишнє середовище

Транспортні системи є головними джерелами парникових газів, відповідальними за 23% світових викидів парникових газів, пов'язаних з енергетикою, у 2004 році, з яких приблизно три чверті надходять від дорожніх транспортних засобів. Згідно з даними 2011 року, одна третина всіх парникових газів утворюється через транспорт. В даний час 95% транспортної енергії виробляється з нафти. Енергія споживається під час виробництва та використання транспортних засобів і є складовою також і транспортної інфраструктури, включаючи дороги, мости та залізниці. Моторизований транспорт також виділяє вихлопні гази, які містять тверді частинки, які є небезпечними для здоров’я людини та сприяють зміні клімату.

Перші історичні спроби оцінити вплив транспортного засобу протягом його життєвого циклу на довкілля належать Теодором фон Карману. Після десятиліть, протягом яких весь аналіз був зосереджений на виправленні моделі фон Кармана, Девульф і Ван Лангенхов запровадили модель, засновану на другому законі термодинаміки та ексергетичному аналізі. Честер і Орват розробили подібну модель на основі першого закону, який враховує необхідні витрати на інфраструктуру.

Вплив транспорту на довкілля можна зменшити шляхом зменшення ваги транспортних засобів, екологічних стилів водіння, зменшення тертя шин, заохочення електричних і гібридних транспортних засобів, покращення пішохідного та велосипедного середовища в містах, а також підвищення ролі громадського транспорту, особливо електрифікованої залізниці.

Екологічні транспортні засоби повинні мати менший вплив на довкілля, ніж еквівалентні стандартні транспортні засоби, хоча, коли вплив автомобіля на довкілля оцінюється протягом усього його життєвого циклу, це може бути не так.

Технологія електромобілів має потенціал для зменшення викидів CO 2 транспорту залежно від типу енергоносія автомобіля та джерела електроенергії. — ResearchGate У країнах із значною часткою вугілля у виробництві електроенергії впровадження електромобілів має лише незначну користь для клімату або не приносить її взагалі. Кліматичні переваги суттєво відрізняються та залежать від розміру автомобіля, викидів електроенергії, режиму водіння та навіть погоди. Наприклад, Nissan Leaf у Великобританії у 2019 році виробляв третину парникових газів, відносно середнього автомобіля з двигуном внутрішнього згоряння.

Онлайн-електричний транспортний засіб (OLEV), розроблений Корейським передовим інститутом науки і технологій (KAIST), — це електричний транспортний засіб, який можна заряджати на місці або під час руху, таким чином усуваючи необхідність зупинятися на зарядній станції. у місті Гумі в Південній Кореї працює маршрут довжиною 24 км, при русі яким електробус отримає 100 кВт (136 кінських сил) електроенергії при максимальному коефіцієнті ефективності передачі потужності 85% при збереженні 17 см повітряного зазору між днищем автомобіля та дорожнім покриттям. При такій потужності лише кілька ділянок дороги потребують вбудованих кабелів. Гібридні транспортні засоби, які використовують двигун внутрішнього згоряння в поєднанні з електричним двигуном для досягнення кращої ефективності використання палива, ніж звичайний двигун внутрішнього згоряння, вже є поширеними.

Природний газ також використовується як транспортне паливо, але це менш перспективна технологія, оскільки він все ще є викопним паливом і все ще має значні викиди (хоча нижчі, ніж бензин, дизельне паливо тощо).

У 2007 році Бразилія задовольнила 17% своїх потреб у транспортному паливі за рахунок біоетанолу, але ОЕСР попередила, що успіх біопалива (першого покоління) у Бразилії пояснюється особливими місцевими обставинами. У міжнародному масштабі біопаливо першого покоління, за прогнозами, матиме незначний вплив або взагалі не матиме впливу на викиди парникових газів за значно вищих витрат, ніж заходи з енергоефективності. Однак біопаливо пізніших поколінь (2-4 покоління) справді має значні переваги для довкілля, оскільки вони не є рушійною силою для вирубки лісів або боротьби з проблемою харчування проти палива. Інші види відновлюваного палива включають водень, який (як і біопаливо, що вставляється) можна використовувати в транспортних засобах внутрішнього згоряння, взагалі не покладається на жодні культури (натомість виробляється за допомогою електрики) і навіть створює дуже незначне забруднення при спалюванні.

На практиці існує ковзаюча шкала зеленого транспорту залежно від його стійкості. Екологічні транспортні засоби є більш енергоефективними, але лише в порівнянні зі стандартними транспортними засобами, і вони все ще сприяють заторам і дорожнім аваріям. Добре підтримувані мережі громадського транспорту, засновані на традиційних дизельних автобусах, споживають менше пального на пасажира, ніж приватні транспортні засоби, і загалом безпечніші та займають менше дорожнього простору, ніж приватні транспортні засоби. Екологічні транспортні засоби громадського транспорту, включаючи електропоїзди, трамваї, тролейбуси та електробуси, поєднують переваги екологічних транспортних засобів із перевагами екологічного транспорту. Інші варіанти транспорту з дуже низьким впливом на довкілля – це велосипеди та інші транспортні засоби, які рухаються м'язовою силою, а також транспорт, який рухається тваринами. Найпоширенішим екологічним видом транспорту, який найменше впливає на довкілля, є ходіння пішки.

Транспорт і соціальна стійкість