Леонід Костянтинович Артамонов (рос. Леони́д Константи́нович Артамо́нов; 25 лютого 1859 — † 1 січня 1932) — російський військовий інженер, радник і генерал, географ і мандрівник, дослідник Африки, письменник, учасник Першої світової та російсько-японської воєн.

Біографія

Леонід Артамонов народився в Ананьєвському повіті Херсонської губернії 25 лютого 1859 року. Навчався в Михайлівському юнкерському училищі, потім Артамонов після закінчення Військового інженерно-технічного університету в 1883 році також закінчив його. з Академії Генерального штабу.

У 1897 році був членом російської дипломатичної місії в Ефіопії, де став військовим радником Негуса Менеліка II. Протягом 1897—1898 років він став військовим помічником Менеліка під час його зусиль з модернізації ефіопської армії, що включало наймання європейських експертів для навчання ефіопської армії. Артамонов був одним із контингенту російських офіцерів-добровольців, приєднаних до військ Рас — Тессема, і приєднався до експедиції ефіопської армії до Білого Нілу та надавав допомогу під час їхніх конфліктів із суданськими силами. Зрештою він був звільнений і повернувся до Росії, де пішов на службу в російську армію після початку Першої світової війни.

Його вважали одним з кращих російських військових експертів Росії, компетентним аналітиком з бойовим досвідом і міцною військовою та інженерною освітою. Але його виступ у битві під Танненбергом проти німецьких військ не виправдав цієї репутації.

Після повернення в Росію Артамонов став членом Російського географічного товариства. Він написав книгу « Через Ефіопію до Білого Нілу» про свій досвід в Ефіопії. Він детально описав демократичні експерименти Менеліка ІІ у традиційному патріархальному публічному діалозі ефіопської монархії з власним народом, схожому на пізніші промови президента США Франкліна Делано Рузвельта.

У 1899 році за подвиги і мужність був нагороджений орденом Зірки Ефіопії.

Він був лідером групи військових аналітиків і редактором їх збірки аналізів англо-бурської війни 1899—1902 років.

Був комендантом фортець Владивосток (1906) і Кронштадт (1907).

З 1911 по 1914 рік командував 1-м російським армійським корпусом. У битві під Танненбергом (1914) його корпус мав захищати ліве крило 2- ї російської армії. Він відвів свої війська, не повідомивши свого командира Самсонова, що сприяло поразці росіян. За цю помилку він був звільнений від командування 28 серпня.

Після 1917 року продовжив наукову, інженерну та військову діяльність на користь радянської влади. У 1927 році був експертом Московської міської управи. Держава призначила йому почесну пенсію. Він вважав за краще жити в Санкт-Петербурзі, де й помер у 1932 році.

Примітки