Маріанна Бахмаєр (, 3 червня 1950, Зарштедт, Німеччина — 17 вересня 1996, Любек, Німеччина) — німецька рестораторка; одна з найрезонансніших вігіланток, що застрелила вбивцю та ґвалтівника своєї 7-річної доньки в залі окружного суду міста Любек у 1981 році.

Життєпис Маріанна Бахмаєр народилася 3 червня 1950 року. Бахмаєр виросла в Зарштедті, куди її батьки втекли зі Східної Пруссії (зараз Калінінградська область).

Бахмаєр виховувалася в консервативній родині з глибоко релігійними батьками. Її батько, який раніше був членом Waffen-SS, був стереотипною авторитарною фігурою, алкоголіком, який проводив більшу частину свого часу в барі неподалік від родинного дому. Їхнє сімейне життя не було приємним, і алкоголь робив її батька більш агресивним. Мати розлучилася і згодом одружилася з іншим чоловіком.

Бахмайр сприймав як проблемну підлітку її диктаторський вітчим, і мати врешті вигнала її з дому. У 1966 році, у 16 років, Бахмаєр народила свою першу дитину, яку віддала на усиновлення немовлям. Вона знову завагітніла у 18 років від свого бойфренда. Бахмаєр зґвалтували незадовго до народження її другої дитини. Її друга дитина також була віддана на усиновлення немовлям.

Бахмаєр почала зустрічатися з керівником "Tipasa", пабу, де вона працювала, у 1972 році. Вона завагітніла втретє у 22 роки. 14 листопада 1972 року народила третю дитину, дочку Анну, яку вона виховувала сама. Щоб впоратися з вихованням без участі батька дитини, Бахмаєр брала Анну на роботу в паб. У двох документальних фільмах 1984 року, та , Бахмаєр була зображена як мати-одиначка, яка працювала до пізньої ночі, а потім відсипалася вдень, а семирічна Анна лишалася сама протягом дня. Бахмаєр усвідомлювала свій проблемний спосіб життя і хотіла віддати Анну на усиновлення. Друзі пізніше розповідали, що вона ставилася до Анни як до маленької дорослої і з раннього віку очікувала, що вона буде багато чого робити самостійно. Анна часто спала в барі. За словами подруги Бахмаєр, Анна була жвавою дитиною, яка ніколи не мала справжнього приємного сімейного життя.

Вбивство доньки 5 травня 1980 року 7-річна Анна Бахмаєр посварилася з матір'ю і вирішила не піти до школи. Анну викрав педофіл Клаус Грабовскі, 35-річний м'ясник, будинок якого вона відвідувала, щоб гратись з його котами. Він утримував Анну в підвалі протягом кількох годин, чинив проти неї сексуальне насильство і зрештою задушив її колготами своєї нареченої. За словами прокурора, він зв'язав дівчинку і запакував її до коробки, яку потім залишив біля канави. Наречена видала його поліції.

Клаус Грабовскі до цього вже був засуджений за сексуальне насильство над двома дівчатами. В 1976 році він добровільно пройшов хімічну кастрацію, хоча, як пізніше стало відомо, він таємно вживав гормональні препарати, намагаючись відновитись після кастрації. Після арешту Грабовскі стверджував, що не мав наміру ґвалтували Анну. Він сказав, що 7-річна Анна почала зваблювати і шантажувати його, тому через страх повернутися до в'язниці він її вбив. Нібито дівчинка мала розповісти матері про те, що він торкався її в заборонених місцях, якщо він не дасть їй грошей.

Суд 6 березня 1981 року, на третій день суду, Маріанна Бахмаєр таємно пронесла пістолет до будівлі окружного суду міста Любек і вистрілила у спину Клаусові Грабовскі, який зізнався у вбивстві її доньки. Вона націлила пістолет на його спину і натиснула на гачок 8 разів. Сім куль потрапили в Клауса, і він помер практично миттєво.

Це стало, ймовірно, найвідомішим випадком вігілантизму (покарання в обхід правових процедур) в історії ФРН. Подія викликала резонанс та широке висвітлення в ЗМІ, телевізійні групи з усього світу приїхали до Любека, щоб зробити репортаж.

Значна частина суспільства з розумінням поставилася до вчинку Бахмаєр. Вона продала ексклюзивну історію свого життя для журналу Stern за 250 000 німецьких марок.

Вирок за вбивство 2 листопада 1982 року розпочався судовий процес над Маріанною Бахмаєр за звинуваченнями в умисному вбивстві Клауса Грабовскі. Пізніше прокуратура зняла звинувачення в умисному вбивстві. Після 28 днів слухань справи, 2 березня 1983 року, її засудили за вбивство та незаконне володіння вогнепальною зброєю до шести років в'язниці. Бахмаєр звільнили достроково з випробувальним терміном після трьох років ув'язнення.

Подальше висвітлення у ЗМІ У 1994 році, через 13 років після стрілянини, Бахмаєр дала інтерв'ю радіостанції Deutschlandfunk. Того ж року її автобіографія з'явилася у німецькому видавництві Schneekluth-Verlag. 21 вересня 1995 року вона з'явилася на телевізійному ток-шоу Fliege на каналі Das Erste, де зізналася, що застрелила Грабовськи після ретельного обдумування, щоб здійснити над ним правосуддя і запобігти подальшому поширенню ним брехні про Анну. У документальному фільмі ARD 2006 року колишній друг також розповів, що Бахмаєр репетирувала стрільбу в підвалі під Tipasa після вбивства Анни. Бахмаєр ніколи не висловлювала каяття за свій акт помсти.

Подальше життя Маріанна Бахмаєр одружилася в 1985 році і разом з чоловіком в 1988 році переїхала до Лагосу, Нігерія, де він викладав у німецькій школі. Вони розлучились в 1990 році й Бахмаєр переїхала до Сицилії. Після того, як їй діагностували рак, вона повернулася до Німеччини.

21 вересня 1995 року Бахмаєр з'явилась на інтерв'ю в ток-шоу Fliege на телеканалі . Вона розповіла, що застрелила вбивцю своєї доньки, попередньо все обміркувавши. Її метою було забезпечити дотримання справедливості та запобігти подальшому поширенню брехні про її дочку Анну.

17 вересня 1996 року Бахмаєр померла у 46 років в лікарні Любека через рак підшлункової залози. Незадовго до смерті вона попросила репортера телекомпанії NDR Лукаса Марію Бомер зафільмувати кінець її життя. Похована поряд з донькою Анною на кладовищі Любека.

У популярній культурі

П'єси На початку 1980-х театральний колектив "Анна", група у складі Aida Jordão, Suzanne Odette Khuri, Ann-Marie MacDonald, Patricia Nichols, Baņuta Rubess, Tori Smith, Barb Taylor і Maureen White, почали роботу над театральною п'єсою про Маріанну Бахмаєр. Коротка версія п'єси була вперше показана у 1983 році. Повна версія п'єси, This is for You, Anna, відбулася у 1984 році.

Фільми 1984: Annas Mutter – Режисер: Буркхард Дріст (з ) 1984: Der Fall Bachmeier – Keine Zeit für Tränen – Режисер: Харк Бем (з Марі Колвін) 1996: Das langsame Sterben der Marianne Bachmeier – Режисер: Лукас Марія Бомер 1993: Самосуд матері: Справа Маріанни Бахмаєр () інтерв'ю з Бахмаєр телеканалу Mirror TV 2006: Документальний фільм: Die Rache der Marianne Bachmeier, в серії ARD (Staffel 5, Folge 28) 2016: Документальний фільм: Wenn Frauen töten: Marianne Bachmeier, в серії ZDF Aufgeklärt – Spektakuläre Kriminalfälle 2021: Документальний фільм: Das langsame Sterben der Marianne Bachmeier 2021: Документальний фільм: Tödliche Schüsse im Gerichtssaal | Der Fall Marianne Bachmeier на YouTube-каналі Der Fall

Книги

Примітки