Заборона () — українське незалежне онлайн-видання, засноване у 2018 році журналістами Катериною Сергацковою і Романом Степановичем. Головними форматами є репортажі, розслідування, документальні відеопроєкти, комікси й мультимедійні формати (подкасти, візуальні історії). Аудиторія охоплює 7 млн читачів.

Історія Видання розпочало роботу 2018 року, матеріали виходили трьома мовами: українською, російською та англійською.

Від лютого 2022 року Заборона також висвітлює теми, пов'язані з війною Росії проти України, зі злочинами проти журналістів та свободою слова, зі зловживанням владою, екологією, соціальними проблемами та безпекою. 2 березня 2022 року редакція офіційно повідомила, що назавжди відмовилися від російської версії сайту видання.

У липні 2023 року Катерина Сергацкова пішла з посади головної редакторки «Заборони».

Сайт та соцмережі медіа припинили оновлюватися 3 березня 2025 року. У листопаді 2025 року хостинг-провайдер видалив сайт та архів видання через несплату рахунка за послуги.

Звинувачення StopFake у зв'язках з ультраправими На початку липня 2020 року видання опублікувало контроверсійну статтю Катерини Сергацкової під заголовком «Фейсбук заблокував „Заборону“ за критику неонацистів. Виявилося, що українські фактчекери соцмережі тісно з ними товаришують», в якій вона звинуватила представників StopFake, і зокрема журналіста Марка Супруна, у зв'язках з українськими ультраправими діячами.Фейсбук заблокував Заборону за критику неонацистів Виявилося, що українські фактчекери соцмережі тісно з ними товаришують. zaborona.com 3 липня 2020 За кілька днів після появи першої статті та значного розголосу, який вона спричинила, Сергацкова написала ще одну статтю під заголовком «Усі обговорюють статтю Заборони про StopFake i ультраправих. Відповідаємо на головні запитання».Усі обговорюють статтю Заборони про StopFake i ультраправих. Відповідаємо на головні запитання. zaborona.com. 9 липня 2020 Ці контроверсійні статті «Заборони» про нібито зв'язок StopFake і, зокрема, одного з його журналістів Марка Супруна, з ультраправими угрупованнями значною мірою відтворили «розслідування», яке зробили автори проросійського видання «Страна.ua» на кілька місяців раніше. Обидва сайти посилалися на західних журналістів Крістофера Міллера та Майкла Колборна, які першими заявили про зв'язки Марка Супруна з ультраправими. Крім того, контроверсійні статті «Заборони» спричинили розголос не лише серед українських ЗМІ, а й серед західних: зокрема, серед західних організацій, що надрукували статті сумнівної нейтральності з висвітленням статті Сергацкової про «зв'язки StopFake з праворадикалами-неонацистами», були найбільші англомовні медіа, такі як The New York Times,Fighting False News in Ukraine, Facebook Fact Checkers Tread a Blurry Line. Facebook hired a Ukrainian group battling Russian disinformation to flag misleading posts. But critics say the fact checkers’ work veers into activism. nytimes.com. 26 липня 2020 The IndependentUkrainian journalist forced to flee following threats from far-right. Ekaterina Sergatskova was targeted after documenting alleged links between neo-Nazis and a local Facebook fact-checking organisation. independent.co.uk. 15 липня 2020 тощо.

У відповідь на цю статтю наглядова рада проєкту StopFake оприлюднила публічну заяву, де повідомлялося, що тези статті видання «Заборона» є неправдивими й маніпулятивними та є частиною інформаційної атаки Росії проти команди проєкту та частиною тренду «цькування та залякування працівників StopFake проросійськими медіа». Крім цього, у своїй відповіді наглядова рада StopFake зазначила, що проєкт не має повноважень блокувати чи видаляти пости у Facebook, про що у виданні «Заборона» не могли не знати, а також відкинули твердження про політизованість проєкту StopFake, а Крістофера Міллера, цитованого в статті, звинуватили у суб'єктивному та ворожому ставленні до StopFake та розповсюдженні непідтвердженої інформації.Інформаційна атака сайту «Заборона» на StopFake: що це було?. texty.org.ua. 2020-07-10Позиція наглядової ради StopFake щодо посилення інформаційних атак проти команди проекту. stopfake.org/uk. 8 липня 2020

Згодом Міністерство закордонних справ України висловило свою підтримку фактчекінговій організації StopFake у ситуації навколо публікації статті про неї виданням «Заборона» та підкреслило, що «у дискусію навколо громадської організації [StopFake] свідомо або несвідомо залучені кола, які долучаються до [кампанії з підриву довіри до відомої української організації StopFake]» й що «є всі підстави говорити про системні зусилля [Російської Федерації] з підриву довіри до відомої української організації StopFake».Кулеба обіцяє підтримати StopFake у протидії російським інформаційним атакам. ukrinform.ua. 06.08.2020МЗС підтримало Stopfake після скандалу із «Забороною», заявивши про намагання Росії підірвати репутацію фактчекерів. hromadske.ua. 6 серпня 2020

На думку видань Український тиждень та День, стаття у «Забороні» була або запланованою, або несвідомою атакою Сергацкової на StopFake, яка в будь-якому випадку чітко грає на руку Кремлю, оскільки допомагає Росії у досягненні двох важливих цілей в російсько-українській інформаційній війні: по-перше, дискредитувати першу незалежну українську фактчекінгову організацію StopFake, яка зовсім нещодавно приєдналася до команди Facebook у ролі фактчекерів, у надії, що Facebook незабаром припинить співпрацю з StopFake через «зв'язки з праворадикалами-неонацистами», а по-друге, скоротити грантове фінансування StopFake, яка завжди була волонтерською, недержавною спільнотою, що існувала тільки завдяки пожертвам та грантам.Перекричати і заглушити . tyzhden.ua. 31 липня 2020 Видання Український тиждень однак зазначило, що наразі немає чітких та однозначних доказів того, що скандал довкола «Заборони» з'явився на замовлення російського ФСБ, як немає й доказів вербування особисто Катерини Сергацкової російськими спецслужбами.

Незалежна медійна рада провела аналіз статті Сергацкової й визнала, що її стаття у виданні «Заборона» про StopFake порушує журналістську етику, а також упереджено дискредитує проєкт StopFake як фактчекера і вводить в оману читачів щодо наявного механізму взаємодії фактчекерів та платформи Facebook.Висновок № 43 щодо матеріалу видання «Заборона» про фактчекінговий проєкт StopFake. mediarada.org.ua. 3 вересня 2020Незалежна медійна рада визнала, що стаття «Заборони» про StopFake порушує журналістську етику. zmina.info. 4 вересня 2020 Водночас членкиня Незалежної медійної ради Наталія Гуменюк в додатку до заяви вказала на те, що представники проєкту StopFake «так і не дали відповіді й не пояснили свого ставлення до неонацистського гурту „Сокира Перуна“, з лідером якого товаришує ведучий проєкту». Також вона вказала, що «публічні заяви представників проєкту StopFake можуть безпідставно і бездоказово створити враження, що стаття незалежного видання може бути частиною скоординованої Кремлем кампанії».

Після появи цих контроверсійних статей на початку липня 2020 року, Сергацкова заявила, що їй невдовзі почали погрожувати. Каталізатором погроз до Сергацкової стало 11 липня 2020 року, коли український журналіст Роман Скрипін прокоментував ці статті Сергацкової в себе у Facebook, опублікувавши світлину Сергацкової і її сина, висловившись про негативний досвід спільної з нею роботи на hromadske.ua у 2014—2015 роках та поставивши під питання професійні й особисті якості Сергацкової. Крім цього, у своєму Facebook-пості Скрипін заявив безпідставність атак Сергацкової на Федченка й Супруна та припустив, що Сергацкова працює на російську розвідку. У коментарях до цієї публікації у Facebook пролунали погрози від інших користувачів Facebook на адресу Сергацкової й прозвучали нагадування, що вона була громадянкою Росії. 15 липня низка міжнародних та українських громадських організацій, включно зі StopFake, «категорично засудили тиск та погрози життю» журналістки та закликали українську владу подбати про її безпеку.Громадські організації, включно зі StopFake, вимагають захистити Сергацкову від погроз і насильства. texty.org.ua. 2020-07-16Низка ГО, в тому числі StopFake, закликають захистити співзасновницю «Заборони» від тиску // Радіо Свобода, 15.07.2020.

Наприкінці липня 2020 року Сергацкова виїхала з України до однієї з країн Європейського Союзу, стверджуючи, що після публікації її контроверсійної статті про StopFake у виданні «Заборона» вона отримала погрози життю її та її родини.

Нагороди Заборона є лауреатом міжнародних премій Free Media Award (2022) та Siebenpfeiffer Award (2022). Журналісти Заборони є лауреатами та фіналістами української премії «Честь професії».

Проєкти

НЮХ У проєкті НЮХ Заборона публікує список людей та ініціатив, які трансформують суспільні правила чи сприяють змінам в Україні та Східній Європі за 10 категоріями, якими найчастіше цікавляться читачі.

Фонд 2402 Засновники Заборони заснувала фонд термінової підтримки журналістів 2402 на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну з метою допомагати журналістам у біді та покращувати умови роботи преси під час війни. Фонд надає журналістам персональний захист та медичну підтримку, інструменти зв'язку та електропостачання, проводить онлайн та офлайн безпекові тренінги, а також допомагає з евакуацією журналістів та їхніх родин з небезпечних зон. Також фонд проводить триденні HEFAT тренінги з тактичної медицини, виживання в бойових умовах, оцінки ризиків і цифрової безпеки та забезпечує індивідуальними аптечками.

Разом із чеською некомерційною організацією People In Need Фонд 2402 запустив ініціативу безкоштовної психологічної підтримки журналістів, які працюють в умовах війни. Також був створений практичний відеокурс з тактичної медицини та безпеки для журналістів за стандартами комітету Tactical Combat Casualty Care Міністерства Оборони США.

Фінансування Фінансування складається із внесків читачів на Патреоні, грантів міжнародних організацій та партнерств.

Примітки