Вороньки́ — село в Україні, у Чорнухинській селищній громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 2000 осіб. До 2018 орган місцевого самоврядування — Вороньківська сільська рада.

Географія Село Вороньки знаходиться на березі річки Многа, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Пізники, нижче за течією на відстані 0,5 км розташовані села Мелехи та Городище.

Через село проходить автомобільна дорога .

Історія Вперше згадуються в 1641. В першій половині XVII століття входили до володінь Яреми Вишневецького. За переписом 1647 р. в селі налічувалось 145 господарств і 1 млин.

В 1648—1782 рр. входили до складу Городиської сотні Лубенського полку. В XVIII столітті в селі було збудовано церкву Різдва Богородиці.

М. А. Милорадович вважав Вороньки своєю батьківщиною та родинним маєтком.

Станом на 1886 рік Вороньки були центром Вороньківської волості у Лохвицькому повіті.

Населення у Вороньках за 1875-1878 роки:

- козаки;

- селяни (державні, поземельні, тимчасово зобов'язані);

- війнськовослужбовці (солдати, відставні солдати, побілетні солдати, відставні унтерофіцери);

- дворяни;

- священнослужителі (священники, паламарі або пономарі).

Початок XX століття У період 1909—1913 років село Вороньки мало статус містечка з двома діючими православними церквами.

Церква Христового Різдва. Священник — Михайло Окороков, писар — Петро Рибас.

Церква Різдва Богородиці. Священник — Дмитрій Чиясевський, писарі — Микола Юр та Олександр Прилепкін.

Жителі Вороньків того часу переважно ділилися на дві соціальні групи — козаки та селяни. Інколи у метричних книгах цього періоду можна зустріти міщан, ще рідше військовослужбовців.

Шлюби брали здебільшого з односельцями, але зустрічаються молоді із сусідніх сіл (наприклад, с. Пізники, с. Мелехи, с. Городище, с. Загребелля). За тодішніми традиціями, наречений одружувався у селі нареченої, якщо був з іншого села, а вже будував нову сім'ю у себе вдома, тому локації записів про шлюб молодят та народження їх дітей можуть різнитися.

Серед народжених немовлят зустрічаються близнята (двійні), однак 25 лютого 1913 року у сім'ї Петра Прокопієва Риженка та його дружини Євдокії Феодотової народилась трійня, що є великою рідкістю. Дітям дали імена Феодот, Марина та Євдокія. Хрестини були наступного дня 26 лютого 1913 року у Церкві Різдва Богородиці. +Інформація Метричних Книг з Державного архіву Полтавської областіЦерква Христового Різдва187518761877187818791880188118821883188418851886188718881889189018911892189318941895189618971898189919091910191119121913Новонароджені736668626088878893996571949999839589Х837399836665948083104101Люди, які взяли шлюб301226263236323238203234403236281616Х1224162228242024363442Померлі3932354619551505662524532585953643356Х3249435124444558616438 +Інформація Метричних Книг з Державного архіву Полтавської областіЦерква Різдва Богородиці18751876187718781879188018811882188319091910191119121913Новонароджені132143119140133149157176139143131145154136Люди, які взяли шлюб44383440566438467862102745644Померлі864575144139130107968178819812676

Об'єкти соціальної сфери Село має 5 магазинів, 2 бари. Діють школи, дитячий садок, ПТУ. Стадіон (на горі). Будинок культури, який розташований у приміщенні місцевого клубу.

Промисловість цегельний завод, ПП «Олійниця», млин.

Інфраструктура Міст (сполучає правий і лівий берег Вороньків).

Релігія В селі дві церкви — московська православна і євангелістська, два кладовища. Церква Різдва Богородиці

Пам'ятки Будинок провіантського складу (Вороньки) початок XIX століття.

Відомі люди Ващенко Василь Федотович (1850—1918) — фахівець у галузі бджільництва. Довгошей Микола Іванович (22.09.1935 — 20.07.2004) — професор Ужгородського державного університету, заслужений винахідник України, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки. Маркевич Григорій Іпатійович (1849—1923) — український літератор і фольклорист, книговидавець, культурно-освітній і громадський діяч у Полтаві.

Галерея

Примітки

Посилання Проклятий дуб у селі Вороньки Погода в селі Вороньки