Любов Гнатівна Жуко́вська ( 16 жовтня 1930, Харків) — українська скульпторка; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1962 року. Заслужений діяч культури Польщі з 1977 року. Дружина скульптора Дмитра Сови.
Життєпис Народилася 16 жовтня 1930 року в місті Харкові (нині Україна). Упродовж 1952—1958 років навчалася в Харківському художньому інституті у Миколи Рябініна. Дипломна робота — скульптура «Будівельниця» (керівник Ірина Мельгунова).
Після здобуття фахової освіти викладала у Харківському художньому інституті; у 1963—1991 роках (з перевами) — у Харківському художньо-промисловому інституті: у 1984—1989 роках обіймала посаду завідувача кафедри скульптури, у 1984—1991 роках — доцента.
Жила у Харкові в будинку на вулиці Отокара Яроша, № 21 а, квартира № 35 та в будинку на вулиці Новгородській, № 6, квартира № 105Жуковська Любов Гнатівна / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 51..
Творчість Працювала у галузях станкової (скульптури та портрети) і монументальної (пам'ятники, меморіали, надгробки) скульптури. Багато робіт виконала разом з чоловіком. Серед робіт: станкова скульптура
«Літо» (1960-ті); «Мрії» (1960, гіпс; Харківський художній музей); «Полудень» (1960, дерево; Національний художній музей України); «Прибалтійський рибалка» (1961, пісковик); «Сон» (1961); «Засумувала» (1961, бетон; Дніпровський художній музей); «Тривожна молодість» (1962, пісковик; Національний музей у Львові); «Кранівник Н. Бурмак» (1963, пісковик; Харківський художній музей); «Дівчина із Югославії» (1963, вапняк); «Патруль Жовтня» (1964—1965, пластик); «Повернувся» (1965, граніт; Харківський художній музей); «Каховка» (1966—1967, дерево; Харківський художній музей); «Микола Островський» (1968, пластик; Харківський художній музей); «Олександр Ульянов» (1969, склоцемент; Харківський художній музей); «Студентка» (1970-ті); «Біля води» (1970-ті); «Знатний метробудівник А. П. Лизунов» (1974, цемент; Харківський художній музей); «Син» (середина 1980-х); «Материнство» (1987); «Спляча муза» (1995); «Орфей» (2000); «Русалка» (2001); «Олександр Пушкін» (2002). </div> монументальна скульптура Надгробний пам'ятник на могилі Олексія Кокеля у Харкові (1959); Пам'ятник «Нескореним полтавчанам» у Полтаві (1967, у співавторстві); «Братерство по зброї. Камінь плаче» у Познані (1970); Пам'ятник Григорію Сковороді у селі Сковородинівці Харківської області (1972); Студенти батальйону Харківського університету у Харкові (1986, встановлено 2000). Національний музей воєнної історії Слобожанщини в Солоницівці Харківської області (1988). Галерея робітНадгробок Кокеля«Нескореним полтавчанам»Сковороді.Студбатівці.Національний музей воєнної історії Слобожанщини Починаючи з 1958 року була учасницею республіканських та всесоюзних мистецьких виставок.
Примітки
Література Жуковська Любов Гнатівна // ; Жуковська Любов Гнатівна // ; Жуковская, Любовь Игнатьевна // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 4, книга 1. Москва. Искусство. 1983. С.146 ;