Ліліта Арвідівна Озоліня (; . 19 листопада 1947, Рига, Латвійська РСР, СРСР — ) — радянська і латвійська акторка театру та кіно. Заслужена артистка Латвійської РСР (1983).

Біографія Народилася 1947 року в Ризі. Її мати Альбертіна працювала помічницею режисера на німецькій кіностудії, а батько Арвід був льотчиком-випробувачем.

У 8 років вступила до Народної студії кіноактора при Ризькій кіностудії. У 10 років пробувала зіграти роль пастушки у фільмі «Луна», але її не взяли.

У шкільні роки хотіла займатися медициною, паралельно з навчанням у середній школі, навчалася в медичному училищі та практикувалася як медсестра в Республіканській дитячій клінічній лікарні в Ризі на вулиці Вієнібас гатве. З 1966 року почала працювати в Художньому театрі імені Яна Райніса.

1969 року закінчила студію кіноактора, а 1971 — акторський факультет Латвійської державної консерваторії імені Я. Вітола.

У той же час дебютувала в кіно роллю Велти у фільмі «Коли дощ і вітер стукають у вікно» (1967), який знімав один із викладачів студії, режисер Алоїз Бренч. Після цього були інші роботи в кіно. Однак популярність їй принесла роль Марти у фільмі «Довга дорога в дюнах» (1980), знятому її першим учителем Алоїзом Бренчем. Після успіху відбулися численні пропозиції ролей, серед них мюзикл «Коротке повчання в коханні», комедія «Особисте життя Діда Мороза» (1982), політичний детектив «Подвійний капкан» (1985) та інші.

Акторка брала участь у громадському та політичному житті радянської Латвії: з 1975 року — член КПРС; була депутаткою Верховної Ради Латвійської РСР.

Після розпаду СРСР через відсутність ролей на Ризькій кіностудії, Ліліта Озоліня зосередила свою творчу діяльність у театрі. Акторка служила на двох ризьких сценах: у театрі «Дайлес» та Ризькому театрі російської драми.

У 1994 році Ліліта Озоліня брала участь у роботі ризького Міжнародного фестивалю акторів кіно «Балтійська перлина», її обирали до журі кіноогляду під головуванням народної артистки СРСР Вії Артмане. 1997-го — була головою журі цього ж фестивалю.

У 2014 році втілила у постановці «Жінки Пікассо» образ Ольги Хохлової, колишньої балерини та моделі українського походження, що відкрилася в трупі Дягілєва .

Мешкала в Ризі. Її донька — Ліліана Озоліня (), свого часу очільниця телеканалу MTV Latvija.

Померла, за попередніми даними, 5 червня 2023 року на 76-му році життя.

Фільмографія

 — Коли дощ і вітер стукають у вікно — Велта  — За поворотом — поворот — Інга  — Промені в склі — Ася Ритум  — Насип — Дзидра 1970 — Клав — син Мартіна — Ласма  — Прогулянка — Ліліта  — Петерс — Настя  — Шах королеві діамантів — Майга Страута, лікарка 1973 — Афера Цепліса — гостя на весіллі 1973 — Олег і Айна — Айна  — Не бійся, не віддам! — Дезія  — У лещатах чорного раку — Мара  — Син голови — Марина 1976 — Соната над озером — Вія  — Ніч без птахів — Ілзе 1979 — Незавершена вечеря — Соня  — Жайворонки — Візма 1980 — Довга дорога в дюнах — Марта  — Особисте життя Діда Мороза — Ольга Карпівна  — Коротке повчання у коханні — Ганна  — Аплодисменти, аплодисменти... — гостя на вечірці  — Подвійний капкан — Эва 1985 — Зустрінемося в метро — Наталка 1985 — Дороги Анни Фірлінг — Іветта 1985 — Фронт в рідній домівці — Елга  — Двійник — Ніна 1986 — Він, вона та діти — Валерія Снежкова  — Майя та Пайя 1990 — Родина Зітаров — Алвіна  — Анна  — Квиток до Риги  — Прогулянка  — Червона капела — мадам Маєр  — Герой — Єлизавета Іванівна Єзерська  — Білл — домогосподарка

Нагороди, визнання

1983 — Державна премія СРСР (1983): за роль Марти в телефільмі «Довга дорога в дюнах» (СРСР). 1983 — заслужена артистка Латвійської РСР (СРСР). 2000 — премія імені Вії Артмане: «За внесок у латвійське кіно» (Міжнародний фестиваль акторів кіно «Балтійська перлина», Латвія). 2009 — офіцер ордена Трьох зірок IV ступеня (Латвія, 30 березня 2009 року) .

Примітки

Джерела Конец долгой дороги. Умерла Лилита Озолиня// Наша Латвия, 5 июня 2023

Посилання «Без краватки» з Лілітою Озоліня на сайті телеканалу Росія 24.