Йоахім Вітт (; 22 лютого 1949, Гамбург) — німецький музикант і актор. Його найвідоміші пісні: «Goldener Reiter» (Золотий вершник), «Tri tra trullala (Herbergsvater)» (Батько корчмаря) та (Приплив). Останній — дует із гамбурзьким синті-поп-співаком Петером Хеппнером і найбільший комерційний успіх Вітта з понад 900 000-ми проданих копійMarkus Brandstetter: Ich habe keine Ahnung von Dance. laut.de, 2. Oktober 2018, abgerufen am 3. Oktober 2018..
Художня кар'єра
Перші роки (1973—1977) Після багатьох років гри в кавер-гуртах Йоахім Вітт у середині 1970-х вирішив повністю присвятити своє життя музиці. Починав кар'єру під псевдонімом «Julian». 1974 року лейбл Metronome випустив сингли Ich bin ein Mann та Ich weiß, ich komm zurück. Однак комерційного успіху не сталося, і контракт зі звукозаписувальною фірмою було розірвано.
Роком раніше, в 1973 році, Вітт приєднався до незалежної театральної групи і зіграв у виставі Gorilla Queen. Потім він навчався на актора в гамбурзькій драматичній студії Hildburg Frese, а потому працював у театрі Thalia в Гамбурзі, який він також полишив у 1977 році.
Перші успіхи з Duesenberg (1977—1980) У середині 1976 року він створив краут-рокову групу Duesenberg разом із двома друзями, Гаррі Гутовскі та Вольфгангом Шлейтером. За рік група випустила свій перший альбом «Duesenberg 1» під колишнім лейблом Nova. Платівка була продана тиражом близько 15 000 примірників і була показана в низці німецьких музичних програм. У Вітта вже тоді були перші телевізійні виступи. 1979 року вийшов третій альбом Strangers, за який гурт був нагороджений Німецькою музичною премією як найкращий молодий гурт 1980 року. У тому ж році Вітт залишив гурт і пішов своїм шляхом.
Початок сольної кар'єри (1980) Вітт надіслав кілька демо-записів власних пісень різним німецьким музичним лейблам, які, однак, були відхилені. Вітту довелося продюсувати свій перший альбом «Silberblick» повністю самостійно, лише з кількома його старими колегами з Duesenberg, які його підтримували. Вітт представив готовий альбом німецькому лейблу WEA, який підписав із ним контракт у 1980 році.
Альбом видали у грудні того ж року, за ним пішов сингл «Cosmetics» у січні 1981 і, нарешті, його найвідоміший сингл «Goldener Reiter» у травні, на який також було знято відеокліп. Спочатку Вітт не міг досягти якого-небудь комерційного успіху і пізньої осені почав записувати свій другий альбом «Edelweiß»ichwillspass.de/joachimwitt: ichwillspass.de (abgerufen am 20. April 2009).
Прорив із Новою німецькою хвилею (1981—1982) У листопаді сингл «Goldener Reiter» був представлений у програмі «Musikladen» на ARD, зробивши його доступним для широкої аудиторії. Продажі вибухнули за тиждень, і тоді сингл та альбом Silberblick увійшли до німецьких чартів.
Особливо успішним став сингл Goldener Reiter, якому вдалося піднятися на 2 місце в рейтингу. Відтак, вихід другого альбому відклали. Загалом Goldener Reiter було продано понад 250 000-ми, а альбом Silberblick — навіть понад 300 000-ми примірників. Вітт також зміг досягти міжнародного успіху з синглом Kosmetik і альбомом Silberblick; наприклад, він досяг шостого місця в австрійських чартах синглів. Того ж року Вітт отримав роль у телефільмі «Інфляція в раю» (Inflation im Paradies), до якого також написав саундтрек.
Наступний альбом Edelweiß з колишнім барабанщиком Can Які Лібецайтом і саксофоністкою Mania-D Євою Гесслінг стилістично орієнтувався на гурт Deutsch Amerikanische Freundschaft (DAF) і також здобув комерційний успіхJoachim Witt — Edelweiß. Abgerufen am 18. März 2012.. Незабаром після релізу Вітт розпочав свій перший великий тур від Німеччини до Австрії та країн Балтії. Того часу Вітт вважався найвідомішим і найуспішнішим сольним виконавцем «Нової німецької хвилі».
Наприкінці того ж року (1982) вийшов сингл Tri tra trullala (Herbergsvater), який задумувався сатиричною піснею проти влади. Хоча сингл крутили багато радіостанцій, він досяг лише 39 рядка в чартах, і це було останнє досягнення Вітта в чартах у 1980-х роках.
Райнер Вернер Фассбіндер хотів залучити Вітта як актора у фільмі «Я — щастя цієї землі» (Ich bin das Glück dieser Erde), але Фассбіндер помер незадовго до початку зйомок.
Невдачі (1983—1985) Після великого туру Вітт пішов зі сцени наприкінці 1982 року, щоб працювати над новими піснями. Третій лонгплей Fairytale Blue і однойменний сингл вийшли на початку 1983 року. Однак показники продажів як альбому, так і синглів не виправдали очікувань. Запланований тур було скасовано через відсутність інтересу, відбувся лише один концерт у Гамбурзі.
Зі своїм четвертим альбомом Mit Rucksack und Harpune Вітт повернув свій стиль до року. Він також працював з авторами текстів за межами лейблу WEA і вперше написав англомовні пісні. Але навіть цей альбом не спромігся виправдати очікувань лейблу; через відсутність реклами альбом розійшовся тиражом менше 10 000 примірників. Проте сьогодні CD-версія цього альбому є бажаною колекційною річчю. Вітт випустив свій п'ятий альбом Moonlight Nights під лейблом Polydor і повністю перейшов на англійські тексти. Але й тут великого успіху не було.
Йоахім Вітт у підпіллі (1986—1996) У квітні 1988 року вийшов його шостий альбом 10 Millionen Partys, в якому він знову присвятив себе німецькомовній музиці, що містив тодішній клубний хіт Pet Shop Boy. Однак, того часу він був менш залучений до створення власних пісень, оскільки був активним продюсером деяких андеграундних груп, таких як Metallic Traffic. Наприкінці 1980-х Вітт на два роки переїхав до Португалії.
На початку 1990-х хіти Нової німецької хвилі Йоахіма Вітта були реміксовані Торстеном Фенслау та Єнсом Циммерманом (Goldener Reiter) та Ієном Річі (Herbergsvater) і вийшли як сингли. Наприкінці 1991 року він випустив кавер-версію Hello Africa Dr. Alban'а, що також отримала власний сингл. Hello Deutschland іронізував над возз'єднанням Східної та Західної Німеччини, що сталося в той час. 1992 року він випустив свій сьомий студійний альбом Captain of Dreams, який приніс йому більше радіоефірів; однак позицій у чартах все ще не було. Наступні кілька років Вітт опинився в мистецькій кризі. 1994 року його запросили як спікера для аудіокниги Felidae; в іншому все навколо нього залишалося тихим до 1996 року. Щоправда, Йоахім записав техно-версію свого хіта Goldener Reiter як Golden Raver під час техно-хвилі 1995 року. Однак цей сингл не привернув уваги і не потрапив ні в офіційні чарти, ні в хіт-паради.
Neue Deutsche Härte та повернення (1996—1998) У 1996 році Вітт вступив у контакт із звукозаписною компанією Strangeways, яка продюсувала такі групи як Wolfsheim. Лейбл підписав його через контакти з Пітером Спіллесом (фронтменом Project Pitchfork). У цьому ж році вийшов сингл That goes deep, що має характерні риси Neue Deutsche Härte. Наступного року Вітт почав роботу над своїм новим альбомом.
На початку 1998 його було завершено, і Вітт разом з Петером Хеппнером випустив сингл Die Flut. Він став найбільшим успіхом у кар'єрі Вітта, досягнувши високих позицій у чартах всіх німецькомовних країн і платинового статусу в Німеччині, розлетівшись понад 900 000-ми копій. Другий сингл Und … ich lauf залишався в чартах тижнями, а Вітт тим часом знову став активним продюсером. На початку 1999 року Вітт також вперше здійснив тур Сполученими Штатами і більшою частиною Європи.
Neue Deutsche Härte донині, серія робіт Bayreuth
У період з 1998 по 2007 роки весь доробок Вітта стилістично можна віднести до Neue Deutsche Härte. Наступні два альбоми Bayreuth 2 та Eisenherz все ще були успішними (Eisenherz навіть потрапив у першу десятку чартів), проте його альбоми Pop і Bayreuth 3 показали лише помірні показники продажів. Виданням Bayreuth 3 на початку 2006 року завершується Байройтська трилогія. Bayreuth 3 — дуже політичний альбом, у якому Вітт, який є членом антиглобалістської мережі Attac, вказує на соціальні хиби у світі. Своїми піснями він виражає соціально-критичний тон, що продовжує робити і в наступних альбомах.
14 вересня 2012 Вітт випустив сингл Gloria. Він визначив його третьою віхою у своїй творчості після «Der Goldener Reiter» та «Die Flut». «Ці три пісні відображали його життя».
Через два роки після своєї останньої роботи DOM, 25 квітня 2014 Вітт опублікував студійний альбом Neumond, в якому звучать переважно електронні й танцювальні ноти. Його спродюсував Мартін Енглер, лідер гурту Mono Inc. Перший сингл з платівки, Mein Herz, не потрапив у чартиNeues Album NEUMOND. Abgerufen am 23. April 2014..
У 2015 році вийшов наступний альбом Вітта ICH, який був профінансований краудфандингом і досяг 29 місця в чартах. Подальша робота Thron, яка була опублікована роком пізніше, була профінансована таким же чином. Обидва альбоми Йоахім створив сам. Для своєї наступної платівки Rübezahl, що була спродюсована Крісом Хармсом (Lord of the Lost), він знову поклався на спільнокошт.
25 листопада 2016 року виданий сингл Mono Inc. «Children of the Dark», створений за підтримки Тіло Вольфа, Кріса Гармса та Йоахіма Вітта як запрошених вокалістів. З нагоди 20-ї річниці смерті Фалько 6 лютого 2018 року Йоахім Вітт випустив кавер-версію Jeanny у співпраці з MajorVoice, у створенні якої знову допоміг Мартін ЕнглерHelgvar Sven Mánfreðson: Hellfire Magazin — Plattencheck: MajorVoice feat. Joachim Witt — Jeanny. Abgerufen am 3. Mai 2018.. 20 липня 2018 Вітт разом із Lotto King Karl випустили реінтерпретацію пісні Aufstehen (2014) як новий гімн футбольного клубу «Гамбург». 10 серпня 2018 року Хеппнер і Вітт випустили сингл Was bleibt?, перший реліз із третього студійного альбому Хеппнера Confessions & Doubts. Твір відзначився живою прем'єрою під час спільного виступу на фестивалі M'era Luna 12 серпня 2018 р.
У 2020 році Вітт розпочав проєкт «Violet Heaven». У вересні того ж року він взяв участь у кавер-версії «Nein, meine Söhne geb’ ich nicht» (Ні, синів не віддам) Райнхарда Мая. Через пандемію COVID-19 у Німеччині дати туру з 2020 та 2021 років перенесено на 2022 рік, у якому з Віттом виступлять наживо Нільс Фінкейзен, Марсель Цюрхер (обидва гітари), Йорн Шварцбургер (барабани), Франк Бінке (бас) і Фелікс Вундерер (клавішні).
Дискографія
Студійні альбоми Silberblick (1980) Edelweiß (1982) Märchenblau (1983) Mit Rucksack und Harpune (1985) Moonlight Nights (1985) 10 Millionen Partys (1988) Kapitän der Träume (1992) Bayreuth 1 (1998) Bayreuth 2 (2000) Eisenherz (2002) Pop (2004) Bayreuth 3 (2006) DOM (2012) Neumond (2014) Ich (2015) Thron (2016) Rübezahl (2018) Rübezahls Rückkehr (2020) Rübezahls Reise (2022)
Альбоми із записів наживо Live in der Berliner Philharmonie (2002) Live at Secret Garden (2005) Wir (2015) Refugium (2019)
Компіляції Goldener Reiter (1996) Das Beste von Joachim Witt (1998) The Platinum Collection (2006) Auf Ewig (2007)
Сингли 1981: Goldener Reiter 1981: Kosmetik 1982: Herbergsvater 1983: Märchenblau 1983: Hörner in der Nacht 1984: Wieder bin ich nicht geflogen 1984: Das Supergesicht 1985: Blonde Kuh 1986: How will I Know 1987: Mad News 1988: Engel sind zart 1988: Pet Shop Boy 1988: Der Tankwart heißt Lou 1989: Herbergsvater Mix ´90 1990: Goldener Reiter — Thorsten Fenslau Remix 1991: Hallo Deutschland 1992: Das kann doch einen Seemann nicht erschüttern 1992: Restlos 1992: In die falsche Welt geboren 1992: Kapitän der Träume 1994: Goldener Reiter Remix ´94 1995: Goldener Raver 1997: Das geht tief 1998: Die Flut 1998: Und … ich lauf 1999: Das geht Tief 2000: Bataillon d´Amour 2002: Eisenherz 2002: Supergestört und Superversaut 2004: Erst wenn das Herz nicht mehr aus Stein ist 2005: Back in the Moment (з ) 2006: Sternenlicht 2007: Alle Fehler (з Purwien) 2009: Dorian Hunter Theme 2009: Kosmetik 2009: Ja, ja … 2009: Goldener Reiter 2009: Mein Schatten 2012: Gloria 2013: Kein Weg zu Weit 2014: Mein Herz 2014: Die Erde brennt 2015: Hände Hoch 2015: Über das Meer 2016: Terrorist der Liebe (з Hubert Kah) 2018: Aufstehen 2020: Die Rückkehr </div>
Критика