Імамат Оман () — держава в межах «Справжнього Оману» . Столицею імамату в різні часи були та Нізва.

Територія імамату простягалася на північ до Ібрі та на південь до регіонів Еш-Шаркія та Вахіба. Імамат був обмежений зі сходу горами Аль-Хаджар, з заходу — пустелею Руб-ель-Халі. Гори Аль-Хаджар відокремили імамат Оман від Маскату та Оману.

Обраний імам (правитель) проживав у столиці, а валіси (губернатори) представляли імамат у його різних регіонах. Historical Summary of Events in the Persian Gulf Shaikhdoms and the Sultanate of Muscat and Oman, 1928–1953' [97v] (199/222) QDL.

Імамат Оман, як і султанат Маскат, перебував під владою секти ібадитів. Імами здійснювали духовне та світське управління регіоном. Oman's Foreign Policy: Foundation and Practice: Foundation and Practice by Majid Alkhalili Імамат мав 1200-річну історію, був заснований релігійними лідерами Ібаді в Омані та базувався на ісламському шаріаті, згідно з яким правитель має бути обраним. British National Archive: (18/316) Muscat State Affairs: Muscat– Oman Treaty Імам вважався очільником громади, але племінний рух, який був частиною оманського суспільства, заохочував децентралізовану форму управління, яка допомогла б підтримувати політичну єдність серед оманців.

Імамат встановив державну систему, за якої правитель не повинен мати абсолютної ні політичної, ні військової влади; повноваження були розділені з місцевими губернаторами. Oman and the World: The Emergence of an Independent Foreign Policy (Joseph A. Kechichian) Щоб запобігти місцевим або зовнішнім загрозам імамату, імам мав здобути підтримку місцевих громад і племен, щоб зібрати сили для боротьби за певну справу. Імаму були потрібні глибоке розуміння племінної політики та політична кмітливість, щоб підтримувати політичну стабільність в імаматі під час конфліктів.

Історія Імамат був заснований у 750 році нашої ери, незабаром після .

З моменту свого утворення Імамат управляв частиною або всім сучасним Оманом і заморськими землями протягом певних періодів часу. На піку своєї могутності імамат зміг вигнати португальських колонізаторів з Оману та заснувати морську державу, що поширила свою імперію до Перської затоки та Східної Африки у 17 столітті. The Oman Question: The Background to the Political Geography of South-East Arabia J. C. Wilkinson. Попри те, що Імамат був ізольований горами Аль-Хаджар і пустелею Руб'-ель-Халі, він мав широку світову торгівлю, оскільки експортував сушені фініки, лайм і бавовняні тканини ручної роботи, а також імпортував інші продукти. Більшість торгівлі відбувалася з Індійським субконтинентом. Geographical Review JSTOR.

У середині 18 століття Ахмед бін Саїд Аль Бу Саїд, який походив з маленького села у внутрішній частині Оману, вигнав перських колонізаторів з Оману та став обраним імамом Оману зі столицею Рустак. Після смерті імама Ахмеда в 1783 році суверенітет Оману був розділений між прибережною стороною, яка дотримувалася спадкової лінії престолонаступництва, якою керували султани Альбусаїді в Маскаті, та внутрішніми частинами Оману, які зберегли виборний імамат і пізніше перенесли свою столицю з Рустака до Нізви.

Британська імперія прагнула домінувати у південно-східній Аравії, щоб придушити зростаюче панування інших європейських держав і протистояти новій морській силі — Оманській імперії в 18-19 ст. Таким чином британці прийняли рішення підтримати султанів Альбусаїді Маскату. Британська імперія уклала низку договорів із султанами з метою просування британських політичних та економічних інтересів у Маскаті в обмін на надання захисту султанам. З часом Султанат ставав все більш залежним від британських позик і політичних порад.

Між імамами та султанами Маскату часто виникала напруженість. Суперечка між імаматом і султанатом була здебільшого політичною. CNN Arabic: وفاة آخر أئمة عُمان في منفاه السياسي بالسعودية Оманці всередині країни вважали, що правитель має бути обраним, і відкидали зростаючий британський політичний та економічний контроль над Маскатом і Оманом. British National Archive: Muscat and Oman Internal Affairs History У 1913 році імам Салім ібн Рашид аль-Харусі розпочав , яке тривало до 1920 року, коли імамат встановив мир із Султанатом шляхом підписання Себського договору. Угода призвела до фактичного розколу між Оманом і Маскатом, де внутрішньою частиною (Оманом) керував Імамат, а прибережною частиною (Маскат) керував Султанат. J. E. Peterson, "The Revival of the Ibadi Imamate in Oman and the Threat to Muscat, 1913–20," Arabian Studies 3 (1976): 165–88.

, що підписала нафтову концесію з султаном Маската в 1937 році, дійшла висновку, що нафта, ймовірно, існує у внутрішніх регіонах Оману. У 1954 році новий імам , боронив імамат від нападів султанату Маскат, який підтримувався британським урядом. Султан Саїд бін Теймур з Маскату за прямої підтримки британських військ зміг перемогти імамат у , що тривала до 1959 року. У 1970 році назву «Маскат і Оман» було змінено на «Султанат Оман» .

У поточному вживанні «Справжній Оман» також може стосуватися до всього сучасного султанату, за винятком ексклавів Мусандам і Мадха.

Примітки