Гамільтон Говард «Альберт» Фіш ( — ) — американський серійний вбивця, ґвалтівник, розбещувач дітей і канібал, який скоїв принаймні три вбивства дітей з липня 1924 по червень 1928 року. Він також був відомий як Сіра людина, Перевертень з Вістерії, Бруклінський Вампір, Місячний Маніяк і Бука.
За життя Фіша підозрювали у принаймні п'яти вбивствах. Він зізнався у трьох, які поліція змогла простежити, і він зізнався в тому, що завдав ножових поранень принаймні двом іншим людям. Одного разу Фіш вихвалявся, що «мав дітей у кожному штаті», іншого разу заявив, що кількість жертв становила близько 100. Однак невідомо, чи мав він на увазі зґвалтування чи канібалізм, також невідомо, чи правдиве це твердження.
13 грудня 1934 року Фіша заарештували та він постав перед судом за викрадення та вбивство Грейс Бадд. Його засудили та стратили на електричному стільці 16 січня 1936 року у віці 65 років.
Раннє життя Альберт Фіш народився у Вашингтоні, округ Колумбія, 19 травня 1870 року в родині Рендалла (1795 — 16 жовтня 1875) та Еллен (уроджена Гауелл; 1838 — Sing Sing Prison's receiving blotter indicates Fish was 33 when his mother died. Available on Ancestry.com under Albert H. Fish.) Фішів. Батько Фіша був американцем англійського походження, а мати — американкою шотландського та ірландського походження. Батько був на сорок три роки старший за матір, на момент народження Альберта йому виповнилось 75 років. Фіш був наймолодшою дитиною та мав трьох живих братів і сестер: Волтера, Енні й Едвіна. Він хотів, щоб його називали «Альбертом» на честь померлого суродженця, а також уникнути прізвиська «Шинка та яйця», яке йому дали в школі-інтернаті, у якій він провів більшу частину свого дитинства.
Сім'я Фіша мала історію психічних захворювань. Його дядька страждав на маніакальний синдром, один з його братів перебував у державній психіатричній лікарні, а його сестрі Енні діагностували «психічний розлад». У трьох інших родичів діагностували психічні захворювання, а у його матері були «слухові та/або зорові галюцинації».
Батько Фіша, виробник добрив, переніс смертельний серцевий напад на залізничній станції Балтімор і Потомак у 1875 році. Записи на цвинтарі Конгресу вказують на дату смерті 16 жовтня та дату поховання 19 жовтня в могилі R96/89. Мати Фіша помістила сина в притулок Святого Джона у Вашингтоні, де він часто піддавався фізичному насильству. Фіш почав насолоджуватися фізичним болем від побоїв.
До 1880 року мати Фіша влаштувалася на державну роботу та змогла забрати сина з притулку. У 1882 році, у віці 12 років, він почав стосунки з хлопчиком-телеграфістом. Молодь познайомила Фіша з такими практиками, як уролагнія (пиття сечі) та копрофагія (поїдання фекалій). Фіш почав відвідувати громадські лазні, де спостерігав, як інші хлопці роздягаються, витрачаючи на це заняття значну частину своїх вихідних. Протягом усього життя він писав непристойні листи жінкам, чиї імена дізнавався в оголошеннях і шлюбних агентствах.
1890—1918: Рання дорослість і кримінальна історія У 1890 році, у віці 20 років, Фіш переїхав до Нью-Йорка. Там він займався чоловічою проституцією та почав розбещувати та ґвалтувати хлопчиків, переважно молодших шести років. У 1898 році мати Фіша влаштувала йому шлюб з Анною Мері Гоффман, молодшою за нього на дев'ять років. У них було шестеро дітей: Альберт, Анна, Гертруда, Юджин, Джон і Генрі Фіши. У 1903 році Фіша заарештували за крадіжку, засудили та ув'язнили в Сінг-Сінг.
Пізніше Фіш розповів про випадок, коли коханець відвів його до музею воскових фігур, де його зачарував розріз людського пеніса, а згодом він став одержимий сексуальними каліцтвами.
Через кілька років, приблизно у 1910 році, Фіш працював у Вілмінгтоні, штат Делавер, коли зустрів 19-річного чоловіка, на ім'я Томас Кедден. Він відвіз Кеддена, де той зупинився. Між ними почалися садомазохістські стосунки; незрозуміло, чи змушував Фіш Кеддена робити ці речі, але з зізнань Альберта, Кедден був олігофреном. Через десять днів Фіш відвіз Кеддена на «стару ферму», де катував його протягом двох тижнів. Зрештою Фіш зв'язав Кеддена та відрізав йому половину пеніса. «Я ніколи не забуду ні його крику, ні погляду, який він кинув на мене», — пізніше згадував Фіш. Спочатку він мав намір убити Кеддена, розрізати його тіло та забрати додому, але боявся, що спекотна погода приверне до нього увагу; натомість Фіш залив рану перекисом водню, загорнув, вкрив вазеліном, залишив 10-доларову купюру, поцілував Кеддена на прощання й пішов. І «першим потягом повернутися додому. Ніколи не чув, що з ним сталося, і не намагався з'ясувати», — сказав Фіш.
У січні 1917 року дружина Фіша пішла від нього до Джона Строба, різнороба, який жив у родині Фішів. Фішу довелося виховувати своїх дітей самотужки. Після арешту Фіш розповів газеті, коли дружина покинула його, вона забрала майже все, що належало родиніTaylor, Troy. Albert Fish: The Life & Crimes of One of America's Most Deranged Killers." Dead Men Do Tell Tales. 2004. Retrieved February 14, 2007.. У Фіша почалися слухові галюцинації: одного разу він загорнувся в килим, сказавши, що виконує настанови апостола Івана.
Приблизно в цей час Фіш почав займатися самопошкодженням, встромляючи голки в пах і живіт. Після арешту рентгенівські знімки показали, що у Фіша було щонайменше двадцять дев'ять голок, які застрягли в області тазу. Він також кілька разів забивав на собі веслом цвяхи, і вставив у свій анус шерсть, змочену у запальній рідині, та підпаливTaylor, Troy. Albert Fish: The Life & Crimes of One of America's Most Deranged Killers." Dead Men Do Tell Tales. 2004. Retrieved February 14, 2007.. Хоча, вважають, що Фіш ніколи не нападав фізично на своїх дітей або жорстоко поводився з ними, він заохочував їх та їхніх друзів гребти по сідницях, утиканими цвяхами, тим самим веслом, яким він пошкоджував себе.
1919—1930: Ескалація Приблизно у 1919 році Фіш зарізав хлопчика з розумовими вадами в Джорджтауні. Жертв він обирав людей, які були або психічно неповноцінними, або афроамериканців, пізніше пояснивши, що він припускав, що їх не будуть шукати після вбивства. Пізніше Фіш стверджував, що час від часу платив хлопцям, щоб вони приводили йому інших дітей. Фіш катував, калічив і вбивав маленьких дітей своїми «знаряддями пекла»: сікачем для м'яса, ножем м'ясника та маленькою ножівкою .
11 липня 1924 року Фіш знайшов восьмирічну Беатріс Кіл, яка сама гралася на батьківській фермі на Стейтен-Айленді, Нью-Йорк. Він запропонував їй гроші, щоб вона прийшла та допомогла знайти ревінь. Вона вже збиралася піти з ним, але мати прогнала незнайомця. Фіш пішов, але пізніше повернувся до сараю Кілів, де спробував заснути, але його помітив батько Беатріс і змусив піти. Через три дні Фіш убив Френсіса Мак-Доннелла на Стейтен-Айленді. Протягом 1924 року 54-річний Фіш, який страждав на психоз, відчув, що Бог наказує йому катувати та сексуально калічити дітей.
Незадовго до викрадення Грейс Бадд Фіш спробував випробувати свої «знаряддя пекла» на дитині, на ім'я Сиріл Квінн, якого він розбещував. Квінн і його друг грали в квадрат на тротуарі, Фіш запитав їх, чи вони обідали. Коли вони сказали, що ні, він запросив їх до себе на бутерброди. Двоє хлопців билися на ліжку Фіша та скинули з нього матрац, під яким лежали ніж, маленька ножівка та тесак для м'яса. Вони злякалися та вибігли з квартири.
Двоєженство Попри своє одруження Фіш одружився з Естелл Вілкокс 6 лютого 1930 року в Ватерлоо, Нью-Йорк. Вони розлучилися лише через тиждень. У травні 1930 року Фіша заарештували за «надсилання непристойного листа жінці, яка відповіла на оголошення про роботу покоївки». Після цього та ще одного арешту у 1931 році його відправили до лікарні Белв'ю для спостереження.
Вбивство Грейс Бадд 25 травня 1928 року Фіш побачив оголошення у недільному випуску газети «Нью-Йорк ворлд», у якій було написано: «Молодий чоловік, 18 років, бажає знайти роботу за містом. Едвард Бадд, Західна 15-та вулиця, 406». 28 травня 58-річний Фіш відвідав родину Баддів на Мангеттені відмовляючись відгуком на оголошення Едварда. Пізніше він зізнався, що планував зв'язати Едварда, понівечити та залишити стікати кров'ю до смерті. Фіш представився як Френк Говард, фермер із Фармінгдейла, Нью-Йорк. Він пообіцяв найняти Бадда та його друга Віллі та сказав, що пришле за ними за кілька днів. Фіш не з'явився, але він надіслав телеграму родині Баддів, вибачившись і призначив пізнішу дату.
Коли Фіш повернувся, він зустрів молодшу сестру Едварда, 10-річну Грейс Бадд. Він, очевидно, переніс свої любовні наміри на Грейс і швидко вигадав історію про те, що племінниця запросила його на день народження. Він переконав батьків, Делію Фланаган й Альберта Бадда I, дозволити Грейс супроводжувати його на вечірці того вечора. Фіш відвіз Грейс до покинутого будинку, який раніше вибрав для вбивства своєї наступної жертви, «Wisteria Cottage» за адресою Маунтін-роуд, 359Не № 379 як повідомлялось у статті на news.com.au. Будинку № 379 не існує, а номер будинок зображений у статті 359., розташованого у Східному Ірвінгтоні неподалік Ірвінгтона, штат Нью-ЙоркБудинок продали приблизно у 2016 році за понад мільйон доларів.. Там він убив і з'їв дівчинуSutton, Candace (December 30, 2016) «The million dollar house where Albert Fish, the real-life Hannibal Lecter, ate 10-year-old Grace Budd» news.com.au.
Поліція заарештувала 66-річного Чарльза Едварда Поупа 5 вересня 1930 року за підозрою у причетності до зникнення Грейс, за звинуваченням колишньої дружини Поупа. Він провів 108 днів за ґратами між арештом і судом 22 грудня 1930 року. Його визнали невинним.
Лист до матері Грейс Бадд У листопаді 1934 року батькам Грейс прийшов анонімний лист, який зрештою привів поліцію до Фіша. Місис Бадд була неписьменною, сама не могла прочитати його, тому звернулась до сина:
Поліція перевірила лист. Історія про «капітана Девіса» та «голод» у Гонконгу перевірити не вдалося. Однак, частина листа, що стосувалася вбивства Грейс, була визнана точною в описі викрадення та подальших подій, хоча було неможливо підтвердити, чи насправді Фіш з'їв частини тіла Грейс.
Затримання
Лист прийшов у конверті з маленькою шестикутною емблемою з літерами «N.Y.P.C.B.A.», що означали «Нью-Йоркську благодійну асоціацію приватного водія». Двірник компанії повідомив поліції, що він забрав частину канцтоварів додому за адресою будинок 200 на Східній 52 вулиці, але залишив їх, коли виїхав. Господиня нічліжки сказала, що Фіш виїхав з цієї кімнати кількома днями раніше. Вона додала, що син Фіша надіслав гроші, і він попросив її притримати для нього наступний чек. Вільям Ф. Кінг, головний слідчий у цій справі, чекав біля кімнати, поки Фіш не повернувся. Він погодився на допит, а потім помахав лезом бритви. Кінг роззброїв Фіша та відвіз його до поліцейського відділку.