Стід Боннет (; 1688 — 10 грудня 1718)Усі дати в цій статті наведено за старим стилем, який використовувався у Британії та її колоніях за життя Бонне, за винятком того, що новий рік датується 1 січня. — англійський пірат з острова Барбадос початку XVIII століття, також відомий як Пірат-Джентльмен через те, що до початку піратської кар'єри він був досить заможним і успішним землевласником. Боннет народився в заможній англійській родині на острові Барбадос і після смерті батька в 1694 році успадкував сімейний маєток. Незважаючи на відсутність у нього жодного досвіду мореплавства, взимку 1716 або навесні 1717 року Боннет вирішив звернутися до піратства. Він замовив будівництво вітрильного судна «Revenge» і найняв за гроші команду, з якою здійснював рейди вздовж Східного узбережжя сучасного США, захоплюючи і грабуючи торгові судна.
У серпні 1718 року Боннет разом із своєю командою був захоплений в полон полковником Вільямом Реттом, який доставив їх в Чарлстон у Південній Каролині на початку жовтня. Боннету вдалось втекти з під арешту, але він був знову захоплений на острові Салліван. Суддя Ніколас Тротт засудив Боннета до страти і 10 грудня 1718 року Боннет був повішений у Чарлстоні.
Життя до навернення в пірати Стід Боннет народився в 1688 році і був охрещений 29 липня 1688 року в парафії Крайст-Черч на острові Барбадос. Його батьки, Едвард і Сара Боннет, володіли маєтком площею понад 400 акрів на південний схід від Бріджтауна, який дістався Боннету після смерті його батька в 1694 році. Невідомо, де Боннет отримав освіту, але багато з знайомих з ним людей описували його як книголюба, і суддя Ніколас Тротт при винесенні йому вироку натякнув на ліберальну освіту Боннета. 21 листопада 1709 р. в Бріджтауні Боннет одружився з Мері Алламбі. У них було троє синів — Алламбі (помер у 1715 році), Едвард і Стід, а також дочка Мері. Дітям було менше п'яти років, коли батько покинув їх щоб податись у піратиButler (2000), pp. 55–56.. Онука Едварда, Енн Томасін Кларк, стала дружиною генерала Роберта Хейнса, який був спікером Асамблеї Барбадосу протягом 36 років.
У «Загальній історії піратів» Чарлз Джонсон писав, що Боннета підштовхнули до піратства поганий характер Мері та «неприємності, які він зазнав у шлюбі». Деталі військової служби Боннета невідомі, але він мав звання майора міліції БарбадосуІншим сучасником Бонне, який вважав за краще зберегти своє військове звання, а не називатися капітаном, був майор Пеннер.. Чин, ймовірно, був пов'язаний з його земельними володіннями, оскільки придушення повстань рабів було важливою функцією ополчення. Служба Боннета в міліції збіглася з Війною за іспанську спадщину, але немає жодних записів про те, що він брав участь у будь-яких військових діях.
Початок кар'єри пірата Навесні 1717 року Стід Боннет, незважаючи на те, що не мав жодного морського досвіду, вирішив податись у пірати. Він замовив на місцевій верфі на Барбадосі будівництво 60-тонного шлюпа, який він оснастив десятьма гарматами і назвав «Revenge» (Помста). Це було незвичним явищем для піратів, оскільки більшість з них захоплювали свої кораблі шляхом заколоту, абордажу, або шляхом перетворення приватирського судна на піратське. Боннет найняв екіпаж із понад сімдесяти чоловік. Через відсутність досвіду, в питаннях морської справи Боннет покладався на свого квартирмейстера та інших офіцерів і внаслідок цього не користувався достатньою повагою серед власного екіпажу. Ще одним яскравим відхиленням від піратської традиції було те, що Боннет платив своєму екіпажу заробітну плату, а не покладався лише на частку в захопленому майні, як це робили більшість піратів.
Розвідка Королівського флоту доповіла, що він покинув Карлайл-Бей на Барбадосі під покровом темряви. Перше плавання Боннета привело його до узбережжя Вірджинії, біля входу в Чесапікську затоку, де він захопив і пограбував чотири судна, а також спалив барбадоський корабель «Turbet», щоб той не повідомив про його піратську діяльність на батьківщині. Відтак він відплив на північ до Нью-Йорка, де захопив ще два кораблі і після їх пограбування звільнив полонених на острові Гардінерс. У серпні 1717 року Боннет повернувся до Кароліни, де напав ще на два кораблі - бригантину з Бостона та барбадоський шлюп. Він пограбував бригантину, а наповнений вантажем барбадоський шлюп привів з собою в затоку на узбережжі Північної Кароліни, щоб використати його в якості матеріалу для ремонту та кілювання свого корабля «Revenge». Після того, як складові барбадоського шлюпа були використані для кілювання «Revenge», судно було розібрано на деревину, а залишки спалено. У вересні 1717 року Боннет взяв курс на Нассау, який був сумнозвісним піратським осередком на острові Нью-Провіденс на Багамах. Дорогою на судно Боннета напав іспанський військовий корабель. Хоча «Revenge» був серйозно пошкоджений, сам Боннет поранений, а половина його екіпажу була вбита або поранена під час зіткнення, Боннету все-ж таки вдалось втікти від переслідування. Прибувши до Нассау, Боннет відновив втрати серед свого екіпажу та переобладнав «Revenge», збільшивши озброєння шлюпа до дванадцяти гармат. Співпраця з Чорною Бородою Перебуваючи в Нассау, Боннет вперше зустрів піратських капітанів Бенджаміна Горніголда та Едварда Тіча. Тіч, більш відомий як Чорна Борода, відіграв велику роль у решті життя Боннета. Будучи не в змозі повноцінно керувати судном після поранення, Боннет тимчасово передав командування «Revenge» Чорній Бороді і залишився на борту як гість більш досвідченого піратського капітана. Чорна Борода та Боннет вирушили на північ до затоки Делавер, де пограбували одинадцять кораблів. 29 вересня 1717 року «Revenge» під орудою Чорної Бороди пограбував шлюп «Betty», на якому був вантаж вина з Мадейри. Капітан Кодд, чиє торгове судно було захоплено 12 жовтня, описав, як Боннет ходив по палубі в нічній сорочці, не маючи жодного контролю над судном та все ще хворий через своє поранення. Пізніше «Revenge» захопив і пограбував «Spofford» і «Sea Nymph», які йшли з Філадельфії. 22 жовтня «Revenge» зупинила та пограбувала кораблі «Robert» та «Good Intent».
В листопаді Чорна Борода і Боннет залишили Делаверську затоку і повернулися в Карибське море, де продовжили успішно займатись піратством. 17 листопада майже в 100 милях від острова Мартиніка два піратські кораблі атакували 200-тонний корабель під назвою «Concorde». Лейтенант на борту описав піратські судна як одне з 12 гарматами та екіпажем з 120 чоловік, а інше — з 8 гарматами і екіпажем з 30 чоловік. Екіпаж «Concorde» чинив спротив, але здався після того, як пірати обстріляли їх «двома залпами з гармат і мушкетів». Чорна Борода взяв «Concorde» і поплив на південь до Гренадин, де він перейменував корабель у «Queen Anne's Revenge» (Помста королеви Анни), можливо, в якості образи нового англійського короля Георга I. Десь після 19 грудня Боннет і Чорна Борода розлучилися. Боннет відплив у західну частину Карибського моря. У березні 1718 року біля Гондурасу він зустрів 400-тонне торгове судно «Protestant Caesar». Проте кораблю вдалось утікти від піратів, що викликало серйозне розчарування Боннетом серед його команди. Коли незабаром після цього Боннет знову зустрівся з Чорною Бородою, команда Боннета вирішила змістити його, щоб приєднатися до Чорної Бороди. Чорна Борода призначив замість Боннета командувати «Revenge» свого поплічника на ім'я Річардс. Боннет, ображений тим, що його колега зрадив його, опинився гостем на борту «Queen Anne's Revenge». Боннет зізнався декільком лояльним членам екіпажу, що він готовий залишити своє злочинне життя, якби міг перебратись в Іспанію чи Португалію. Боннет знову повернувся до командування кораблем лише влітку 1718 року.
Під командуванням капітана Річардса «Revenge» захопив ямайський шлюп «Adventure», капітаном якого був Девід Герріот. Геріот приєднався до піратів, і таким чином під орудою Чорної Бороди опинилось вже три кораблі. Боннет супроводжував Чорну Бороду до Південної Кароліни, де вже чотири судна Чорної Бороди заблокували порт Чарлстон наприкінці весни 1718 року. Звідти, в пошуках місця для відпочинку та ремонту своїх суден, Чорна Борода та Боннет попрямували на північ до острова Топсейл, де корабель «Queen Anne's Revenge» сів на мілину і був втрачений. Залишивши інші три судна на острові Топсейл, Чорна Борода та Боннет зійшли на берег і вирушили до Бата, який був столицею Північної Кароліни. Прибувши туди, обидва пірата прийняли помилування від губернатора Чарльза Ідена згідно з "Актом помилування короля Георга" за умови, що вони назавжди відмовляться від піратстваSeitz (2002), p. 135.. Поки Чорна Борода тихо повернувся на острів Топсейл, Боннет залишився в Баті, щоб отримати «дозвіл» на перевезення «Revenge» до данської карибської колонії Сент-Томас, де він планував купити каперський лист і стати капером, щоб легально здійснювати нападати на Іспанське судноплавство. Врешті Іден надав Боннету цей дозвіл.
Відновлення піратського командування Коли Боннет повернувся на острів Топсейл він виявив, що Чорна Борода перевантажив на шлюп «Adventure» з «Revenge» та іншого судна піратської ескадри більшу частину їхніх припасів, висадив на берег більшу частину їхнього колишнього екіпажу та відплив на «Adventure» у невідомому напрямку. Наприкінці червня або на початку липня 1718 року Боннет знову прийняв командування «Revenge» на себе. Мало хто з його первісної команди з Барбадосу все ще перебував на борту. Боннет посилив «Revenge», врятувавши кількох чоловіків, яких Чорна Борода висадив на піщаній косі на острові ТопсейлДевід Герріотт, один із врятованих, сказав, що Бонне підібрав 17 чоловіків. Ніл Патерсон, що також перебував у складі висаджених на берег, назвав цифру 25..
Невдовзі після того, як Боннет відновив своє командування над «Revenge», екіпаж вантажного бота повідомив йому, що Чорна Борода пришвартований у затоці Окракок. Боннет негайно відплив, щоб напасти на свого підступного колишнього союзника, але не зміг його знайти, і Боннет більше ніколи не зустрічався з Чорною Бородою. Хоча Боннет, мабуть, ніколи не відкидав своїх надій дістатися до Сент-Томаса й отримати свій каперський лист, дві нагальні проблеми спокусили його повернутися до піратства. По-перше, Чорна Борода захопив їжу та припаси, необхідні йому та його людям для існування (один пірат засвідчив на суді, що на борту «Revenge» залишилося не більше десяти чи одинадцяти бочок). По-друге, Сент-Томас перебував у розпалі сезону атлантичних ураганів, який тривав до осені. Однак повернення до піратства означало скасування помилування Боннета.
Сподіваючись зберегти в силі отримане ним помилування, Боннет став діяти під псевдонімом «Капітан Томас» і змінив назву корабля з «Revenge» на «Royal James». Ім'я Royal James, яке Боннет дав своєму шлюпу, імовірно, було натяком на молодшого принца Джеймса Стюарта, і в такому разі можна припустити, що Боннет або його люди мали симпатії до якобітів. Один із в'язнів Боннета також повідомив, що бачив, як люди Боннета пили за здоров'я «Старого претендента»Принц Джеймс Френсіс Едвард Стюарт отримав прізвисько «Старий претендент», оскільки на момент його народження супротивники короля Англії Якова II неправдиво стверджували, що справжня дитина Якова II та його дружини Марії Моденської померла при народженні, що означало Джеймс Стюарт не був справжнім сином короля. Іншою причиною цього прізвиська було те, що йому двічі не вдалося зійти на англійський престол. Син принца Стюарта, Чарльз Едвард Стюарт, отримав прізвисько «Молодий самозванець». і бажали бачити його королем англійської нації.