Підйомна платформа (підіймач, автовишка, мобільна підйомна робоча платформа тощо) — це механічний пристрій, призначений для тимчасового доступу людей або обладнання до важкодоступних місць, зазвичай на висоті.

Існує кілька різних типів таких механізованих платформ. Зазвичай їх використовують для тимчасового й мобільного доступу, наприклад під час проведення ремонтних і будівельних робіт або пожежниками для екстреного доступу. Це відрізняє їх від стаціонарного обладнання на кшталт ліфтів. Вони розраховані на підйом обмеженої ваги — зазвичай менше однієї тонни (хоча деякі мають вищу граничну вантажність), що відрізняє їх від більшості типів підіймальних кранів. Здебільшого для їхнього налаштування та керування достатньо однієї людини.

Незалежно від завдань, для яких вони застосовуються, робочі платформи можуть мати додаткові функції, крім безпосередньо транспортування та доступу. Зокрема, вони можуть бути обладнані електричними розетками або роз'ємами для стисненого повітря (відповідно, для підключення електро- чи пневмоінструментів). Вони також можуть мати спеціалізоване оснащення, як-от рами для транспортування віконного скла. Існують і спеціальні підмостові моделі, які опускають операторів під міст до робочої зони.

Історія Як свідчить англійська назва «cherry picker» (дослівно — «збирач черешень»), ці пристрої спочатку розроблялися для полегшення збору врожаю черешні. Джей Ейтел винайшов цей пристрій у 1944 році після виснажливого дня, проведеного за збором черешень на драбині. Згодом, у 1953 році, він заснував компанію Telsta Corporation у Саннівейлі (Каліфорнія) для виробництва цих пристроїв. Іншим раннім виробником була компанія Stemm Brothers із Лівенворта (штат Вашингтон). Сфера застосування таких підіймачів швидко розширилася й на інші галузі. Сьогодні термін «cherry picker» став загальним і часто використовується для опису будь-яких колінчастих підіймачів (а іноді й взагалі всіх типів вишок).

Механізми підйому Існує кілька окремих типів робочих платформ, кожен з яких має специфічні характеристики, що роблять їх більш чи менш придатними для різних завдань. Ключова відмінність полягає в приводному механізмі, який переміщує робочу платформу в потрібне місце. Більшість із них працюють на гідравлічному або пневматичному приводі. Різні технології також впливають на ціну та доступність кожного типу.

Повітряні підіймальні пристрої

Раніше підіймальні пристрої працювали виключно від гідравлічних поршнів, які задіювалися дизельними або бензиновими двигунами на базовій платформі. Сьогодні для миття вікон чи інших ремонтних робіт набувають популярності легкі електричні моделі — вони особливо незамінні в приміщеннях та в закритих внутрішніх двориках, де неможливо використовувати важке гідравлічне обладнання. Візуально такі пристрої найбільше схожі на кран — вони складаються з кількох шарнірних секцій, якими можна керувати для висування підіймача в різних напрямках, зокрема за принципом «вгору і через перешкоду».

Найпоширеніший тип підіймальних пристроїв у цій індустрії відомий як колінчасті або шарнірно-зчленовані підіймачі. Завдяки своїй специфічній формі вони забезпечують легкий доступ до складних і важкодоступних місць на висоті. Саме цей тип підіймачів в англомовних країнах найчастіше називають «cherry picker» через його походження з фруктових садів. Він дозволяє збирачеві, який стоїть у робочій корзині, відносно легко збирати фрукти з верхівок дерев, а шарнірна конструкція гарантує мінімальне пошкодження гілок.

Інший тип підіймальних пристроїв — це телескопічний підіймач із прямою стрілою. Як і підказує назва, його стріла висувається прямо вперед для прямого діагонального або вертикального підйому за допомогою секцій. Це дозволяє оператору максимально ефективно використовувати всю довжину стріли.

Також існують підіймачі-павуки, названі так через характерний вигляд їхніх виносних опор, що стабілізують машину — у розкладеному стані вони схожу на ноги павука. Ці опори створюють широку опорну базу для безпечної роботи. Вони можуть бути ручними або гідравлічними (що зазвичай залежить від розміру та ціни машини).

Колінчасті підіймальні платформи широко використовуються для будь-яких видів ремонту та будівництва. Їх активно застосовують в енергетиці та телекомунікаційній індустрії для обслуговування повітряних ліній, а також в арбористиці для створення безпечної робочої зони біля проблемних чи небезпечних дерев. Спеціалізованим типом колінчастого підіймача є пожежна автовишка, яку використовують пожежники в усьому світі для доступу на велику висоту або у важкодоступні зони. Такі платформи часто мають додаткові функції, наприклад, вбудовану систему подачі води та водомет для допомоги в гасінні пожеж.

Ножичні підіймачі

Ножичний підіймач — це тип платформи, яка зазвичай може рухатися лише вертикально. Для цього використовується механізм зі з'єднаних між собою складаних опор у вигляді перехресного X-подібного візерунка, відомий як пантограф (або ножичний механізм). Рух угору забезпечується прикладанням тиску до зовнішньої частини найнижчого комплекту опор, що подовжує перехресну конструкцію та штовхає робочу платформу вертикально. Через обмеження, пов'язані з виключно вертикальним рухом, платформа може мати висувну секцію для ближчого доступу до робочої зони.

Складання ножичного механізму може бути гідравлічним, пневматичним або механічним (за допомогою чи рейково-зубчастої передачі). Залежно від системи приводу, підіймачу може не бути потрібна енергія для спуску — він здатний опускатися сам собою при скиданні гідравлічного або пневматичного тиску. Це головна причина переваги таких методів живлення, оскільки вони забезпечують варіант повернення платформи на землю простим відкриттям ручного клапана.

Окрім параметрів висоти та ширини, при виборі ножичного підіймача слід враховувати ще кілька факторів. Електричні ножичні підіймачі мають менші шини й можуть заряджатися від звичайної розетки. Ці машини зазвичай підходять для рівних поверхонь і мають нульовий або мінімальний рівень викидів палива. Дизельні ножичні підіймачі мають більші шини підвищеної прохідності з високим кліренсом для роботи в умовах нерівного ґрунту на вулиці. Багато машин оснащені виносними опорами, які можна розгорнути для стабілізації машини під час роботи.

Щоглові підіймачі Щогловий підіймач використовує вертикальну щоглу для підйому платформи з однією людиною. Робоча висота в інтер'єрних моделях зазвичай становить від 3,5 до 6 метрів. Щогла висувається за допомогою телескопічних алюмінієвих секцій, що приводяться в дію ланцюговим механізмом, гвинтовою різьбою або рейково-зубчастою передачею.

Згідно з європейським стандартом безпеки EN 280 для самохідних підіймальних платформ, щоглові підіймачі класифікуються як Тип 1 / Група А: платформа залишається нерухомою у піднятому стані, а сам пристрій можна переміщувати лише тоді, коли платформа перебуває на низькій висоті.

За своїми габаритами вони зазвичай розраховані на проходження крізь стандартні міжкімнатні дверні отвори шириною 800 мм та розміщення у вантажних ліфтах. Це відрізняє їх від більших ножичних і стрілових підіймачів, використання яких у більшості приміщень неможливе через їхню значну площу основи.

Типові сфери застосування включають монтаж та обслуговування внутрішнього освітлення, встановлення вивісок, очищення стель, перевірку спринклерних головок, доступ до вентиляції, а також відбір товарів у роздрібній торгівлі та на складах. Наявність огородженої платформи для одного оператора з точкою кріплення для страхувального пояса вигідно відрізняє щоглові підіймачі від драбин при виконанні завдань на висоті понад два метри. Європейська директива про роботу на висоті (Work at Height Regulations 2005), як і органи з охорони праці країн-членів ЄС, рекомендують використовувати для рутинних робіт у приміщеннях саме підіймальні платформи замість звичайних драбин.

Механізми пересування

Робочі платформи за своєю природою призначені для тимчасових робіт, тому часто потребують транспортування між об'єктами або просто переміщення в межах одного майданчика, часто під час виконання одного й того ж завдання. З цієї причини майже всі вони сконструйовані так, щоб їх було зручно переміщувати, у тому числі підіймати й спускати рампами вантажівок.

Несамохідні підіймачі зазвичай менші, не мають власного приводу руху і потребують зовнішньої сили для переміщення. Залежно від розміру та наявності коліс чи інших опор, це можна зробити вручну або за допомогою автомобіля для буксирування чи транспортування. Малі несамохідні платформи можуть бути достатньо легкими для перевезення в кузові пікапа, і зазвичай проходять крізь стандартні дверні отвори.

Самохідні підіймачі здатні самостійно пересуватися на колесах або гусеницях по території об'єкта (на сам об'єкт їх зазвичай доставляють транспортом із міркувань безпеки та економії). У деяких випадках ці машини можуть рухатися безпосередньо під час виконання роботи. Це неможливо на машинах, які потребують надійної фіксації виносними опорами, тому така функція найчастіше зустрічається у ножичних підіймачах. Приводом може слугувати майже будь-який тип стандартної механічної трансмісії, зокрема електричний чи бензиновий двигун, або в деяких випадках — гібридний (особливо якщо машина використовується як усередині приміщень, так і на вулиці). Такі персональні підіймачі відрізняються від тим, що останні є повноцінними кранами-маніпуляторами, призначеними для доставки вантажів (наприклад, палет із будівельними матеріалами), а не просто людини з інструментами.

Автовишки — підіймачі, що монтуються на транспортні засоби, зазвичай на вантажівки. Вони також можуть встановлюватися на шасі бортових пікапів, хоча можливі й інші варіанти, наприклад, залізничні платформи. Транспортний засіб забезпечує мобільність, а також може допомагати стабілізувати підіймач (проте виносні опори-стабілізатори усе одно застосовуються, оскільки підіймачі на базі автомобілів належать до найбільших у своєму класі). Крім цього, автомобіль підвищує функціональність, виконуючи роль мобільної майстерні або складу.

Див. також Автонавантажувач

Примітки