Лутови́нівка — село в Україні, у Козельщинській селищній громаді Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 1870 осіб. До 2017 орган місцевого самоврядування — Лутовинівська сільська рада.
Географія Село Лутовинівка знаходиться на лівому березі річки Рудька, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване смт Козельщина, на протилежному березі — село Ганнівка. Через село проходить залізниця, станція Ганнівка.
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська181096.79%російська522.78%румунська30.16%білоруська10.05%інші/не вказали40.22%Усього1870100%
Історія У середині XVIII ст. землі, де нині знаходиться с. Лутовинівка були даровані царицею Катериною ІІ надвірному раднику Федору Лутовинову за особливі заслуги перед державою. Саме тут він і оселився з родиною, прихопивши з собою родини кріпаків Блінових та Нерябових. У 1810 році він мав орні та сінокосні землі і кілька селянських хат, у тому числі і для охорони панського лісу. Село належало в цей час до Кобеляцького повіту Полтавської губернії.
Під час перепису населення 1859 року у селі було 43 двори та 327 жителів.
Село розвивалося, в основному, завдяки будівництву Харківсько-Миколаївської залізниці (тепер Південня) і станції Ганнівка, яка пролягла через землі поміщика Гана поруч з землями Лутовинова.
У 1899 з ст. Ганівка відправлено 450 тис. пудів різних вантажів. Основну частину становив хліб (400 тис. пудів), який вивозився переважно до Миколаєва.
За переписом 1900 року у Лутовинівці Бригадирівської волості Кобеляцького повіту записана одна Лутовиніська сільська громада селян-власників; 100 дворів, 562 жителя.
На 1910 р. - 108 господарств, 651 житель. У 1910 р. відбувся перший випуск учнів Лутовинівської початкової школи.
Радянський режим проголошено в січні 1918 року.
Під час німецько-австрійської окупації і громаданської війни жителі Лутовинівки боролися в складі Бригадирівського загону партизан, яким керували член РСДРП з 1905 р. Я. Х. Чесак і член більшовицької партії з 1917 р. О. Д. Батир.
У першій половині 1918 року село захопили григор'євці. 17 травня Лутовинівку та Ганнівку було визволено червоноармійськими загонами. Лутовинівські паризани в складі Полтавської повстанської бригади під командуванням Я. Р. Огія брали участь в боях проти денікінців.
З відновленням радянського режиму увійшла до складу Козельщинської сільради, з 7.ІІІ.1923р. - Бригадирівського району Кременчуцького округу.
На 7.ІХ.1923 - налічувалось 866 жителів, 17.ХІІ.1926 - 154 господарства 732 жителя.
У 1929 р. створено сільськогосподарську артіль "Червоний партизан", у 1931 р. Бригадирівську МТС яка до організації Хорішківської МТС (1936 р.) обслуговувала всі колгоспи району.
У 30-ті роки ула центром сільради, з 1933 року у складі Козельщинського району.
У період німецько-нацистської окупації (15.ІХ.1941 - 25.ІХ.1943) частина жителів села Лутовинівка входила до підпільної групи, яку очолював П. К. Сірик.Анатолій Токар — Ганівка — сайт Південної залізниці
Гітлерівці вивезли на примусові роботи до Німеччини 88 юнаків та дівчат. Зруйнували та спалили будівлі колгоспу, школу, МТС, сінний пункт та "Заготзерно", залізничний вокзал, 25 хат і господарських будівель села.
У повоєнні роки у селі працював Лутовинівський комбінат хлібопродуктів.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Козельщинської селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Козельщинського району, село увійшло до складу новоутвореного Кременчуцького району.
Економіка ВАТ «Лутовинівський маслосирзавод». ПП «Лутовинівське». ВАТ «Козельщинський райагропостач».
Об'єкти соціальної сфери Дитячий садочок «Ромашка». Школа І-ІІ ст.
Примітки