Крістіна Данська (, листопад 1521 — 10 грудня 1590) — данська принцеса з Ольденбурзької династії, донька короля Данії, Норвегії та Швеції Крістіана II та ерцгерцогині Австрійської Ізабелли, дружина герцога Міланського Франческо II Сфорца у1534—1535 роках, згодом — дружина герцога Лотаринзького та Барського Франсуа I. Регентка Лотаринзького герцогства у 1545—1552 роках за малолітства свого сина Карла III. Претендентка на престоли Данії, Норвегії та Швеції у 1561—1590 роках. Суверенна леді Тортони, де мешкала від 1578 року.

Біографія Ранні роки Народилась у листопаді 1521 року у Нюборзі, де був розташований королівський замок. Була п'ятою дитиною та другою донькою в родині короля Данії та Норвегії Крістіана II та його дружини Ізабелли Австрійської. Мала старшого брата Йоганна та сестру Доротею. Старші брати-близнюки померли немовлятами до її народження.

Батько, маючи тісний зв'язок з Нідерландами, намагався вводити нідерландські порядки у підвладних йому країнах, а також видавав просвітницькі закони, намагаючись покращити долю середнього та нижчого класів, що викликало запеклу відсіч з боку дворян та духовенства. Згодом до його противників приєдналися ютландські селяни та городяни, які побоювалися нових податків.

13 квітня 1523 року король із дружиною та дітьми залишив країну та виїхав до Вере. З червня 1523 по липень 1524 року подружжя намагалося знайти союзників у Німеччині, але їхні намагання виявилися невдалими. Розчаровані, вони зблизилися з Мартіном Лютером і його вченням, що викликало охолодження з католицькою імператорською сім'єю. Після повернення до НідерландівФ сімейство мешкало у призначеній їм резиденції в місті Лір. Родині видавалося 500 гульденів щомісяця, але борги зростали, внаслідок чого були закладені не лише коштовності, а й дитячі іграшки.Heise, Arnold (1916). "Christian II". Salmonsens Konversationsleksikon У Данії та Норвегії королем проголосили Фредеріка I.

У 5-річному віці Крістіна втратила матір, яка померла під час родинного візиту у гості в замку Звейнарде. Надалі діти виховувались у Мехелені родичкою Маргаритою Габсбург, яка була штатгальтеркою Габсбурзьких Нідерландів. Після її смерті у 1530 році виховання малечі поклали на її наступницю на посаді — Марію. Батька, який намагався повернути свої королівства, ув'язнили в Сендерборзі 1532 року. Майже всі контакти з ним були втрачені. Тоді ж помер старший брат принцеси, Йоганн.Крістіна здобула добру освіту при габсбурзькому дворі. Її наставницею була призначена гувернантка мадам де Фіннес. Дівчину змальовували як дивовижну красуню, розумну та рухливу, що любить полювати та їздити верхи.

Як опікувана імператором Священної імперії, була цінною нареченою. Ще у 1527 році примас Англії Томас Волсі пропонував шлюб Генрі Фіц-Роя, потенційного спадкоємця королівства, з Крістіною. Проте Габсбурги не бажали рідства з кимось, хто народжений поза шлюбом.

У 1531 році герцог Міланський виявив бажання поріднитися з імператорським домом, у відповідь на що Карл V дав дозвіл на шлюб зі своєю племінницею. Втім, герцог був певен, що йому обіцяна рука Доротеї. Дізнавшись згодом, що та має одружитися з Яковом Шотландським, а йому призначена молодша з сестер, спочатку «дуже обурився». Зрештою, розчарований, він погодився на даний союз, але продовжував скаржитися імперським міністрам, покладаючи на них відповідальність за непорозуміння.

Шлюбний контракт було укладено 10 червня 1533 року. 31 липня імператор повідомив про це штатгальтерку Марію. Приголомшена, вона у листі від 25 серпня відписала братові, що герцог загалом є застарим для шлюбу. Однак Карл V залишився непохитним, і весілля відбулося. Перший шлюб

23 вересня 1533 року у Брюсселі принцеса взяла шлюб за довіреністю з міланським герцогом Франческо II Сфорца. Нареченого представляв граф Массиміліано Стампа. 3 травня 1534 року, «вся вдягнена в золото, з красою божественнішою, ніж людська…»,Офіційний сайт вілли Рокка Кавальєрі. Розділ «Історія». Крістіна урочисто прибула до Мілану. Окремо хроніки відмічали малолітство нареченої.Стаття про Франческо II Сфорца в енциклопедії «Треккані»

Перед прибуттям зупинялася в замку Кусаго, який знаходився у власності родини Стампа.A. Balzarotti, Castellazzo de' Stampi — Volti di un borgo tra storia e natura, Amministrazione Comunale di Corbetta, Tipolitografia Crespi, Corbetta, 2008. Імператор надав дівчині великий посаг в обмін на зречення претензій щодо скандинавських земель.Стаття про Крістіну в Данському біографічному довіднику

4 травня 1534 року у залі Рокетта замку Сфорца відбулося вінчання 12-річної принцеси із 39-річним герцогом Міланським Франческо II Сфорца. Шлюб пари залишився бездітним, але відносини між подружжям були добрими. В Мілані Крістіна була дуже популярною, населення захоплювалося її красою та вважало символом миру та надії. Сама вона полюбляла мисливські вечірки, для неї ж відремонтували й прикрасили замок Сфорца.

Згідно зі шлюбним контрактом, якщо пара не матиме дітей, Міланське герцогство після смерті Франческо II мало увійти до Священної Римської імперії. Герцога не стало 2 листопада 1535 року. Крістіні, як удовина доля, призначалося місто Тортона. Імператор Карл V підтримав її бажання залишитися в Мілані, оскільки герцогиню вважали запорукою спокою міста, і дозволив мати власний двір.

Матримоніальні плани

Каштелян Мілану запропонував юній удові новий шлюб із принцом Людовіком Савойським, але той невдовзі помер. Папа Римський Павло III натомість запропонував кандидатуру свого родича з родини Фарнезе. Французький король, який зазіхав на північ Італії, в свою чергу, висунув ідею шлюбу герцогині зі своїм сином, герцогом Ангулемським. Карл V від цього союзу відмовився.

За володіння землями Міланського герцогства у березні 1536 року почалася війна між Карлом V та королем Франції Франциском I. У грудні того року Мілан офіційно був переданий під командування імперського чиновника, а Крістіну супроводили до Павії. Перед від'їздом вона прийняла титул леді Тортони і призначила губернатора, який керував містом від її імені.

У жовтні 1537 року від'їхала назад до Брюсселю, і, після відвідин сестри, у грудні прибула до Нідерландів. Протягом наступних років її руки просили король Англії Генріх VIII, для чого Ганс Гольбейн Молодший спеціально написав портрет Крістіни, Вільгельм Клевський, Франсуа Лотаринзький та Антуан Бурбонський.

Сама Крістіна у 1539—1540 роках була закохана у Рене де Шалона, принца Оранського. При дворі помітили, що принц був захоплений герцогинею, залицявся до неї, а вона відповідала взаємністю. Шлюб між ними підтримували сестра принцеси, Доротея, та чоловік останньої, які висловлювались за можливість дівчини одружитись через кохання, якщо це можливо. Штатгальтерка Марія також неофіційно підтримувала схильність молодих людей, але не коментувала, очікуючи, чи дозволить імператор даний шлюб, або знову видасть Крістіну у шлюб через політичні причини. У жовтні 1540 року Карл V змусив Рене де Шалона одружитися з Анною Лотаринзькою, а потім організував шлюб Крістіни із братом Анни, Франсуа, аби зміцнити союз між Священною Римською Імперією та Лотарингією.

Другий шлюб

У 19 років Крістіна стала дружиною 23-річного принца Франсуа Лотаринзького. Вінчання відбулося 10 липня 1541 року в Брюсселі. У серпні подружжя прибуло до Понт-а-Муссона, де відвідало герцогиню Філіпу, що мешкала у монастирі кларисок. Надалі до Нансі мандрували у супроводі родини де Гізів. У листопаді 1541 року молодята та герцог Антуан відвідали французький двір у Фонтенбло. У цьому шлюбі Крістіна народила трьох дітей.

19 червня 1544 року чоловік став герцогом Лотарингії після смерті свого батька. Крістіна виступала як політична радниця чоловіка. Подружнє життя також змальовувалося щасливим. Пара поділяла інтерес до музики й архітектури, планували відремонтувати свій палац у Нансі. Крістіна під час шлюбу називала себе найщасливішою жінкою у світі. Втім, молодий герцог помер за кілька місяців у віці 27 років. Найменшу їхню дочку Крістіна народила за два місяці після його смерті.

Регентство

Франсуа I залишив Крістіну регенткою країни та опікункою їхнього малолітнього сина. Його воля була оскаржена партією, очолюваною графом Жаном I де Сальмом, який вважав герцогиню маріонеткою імператора і прагнув зробити її зятя співправителем. 6 серпня, після посередництва імператора, Крістіна та її зять були оголошені співправителями, але Крістіна — як головна регентка, з одноосібною опікою неповнолітнього монарха.

У жовтні 1546 приймала у Барі французького короля, який намагався переконати її одружитися з графом Омальським, від чого вона відмовилася. Була присутньою на сеймі в Аугсбурзі у 1547 році разом зі своєю тіткою Марією Угорською та принцесою Анною Оранською. Під час сейму обговорювався шлюб між Крістіною та Сигізмундом Польським. За нею також упадав Альберт Алківіад, маркграф Бранденбург-Кульмбахський. Виступала проти шлюбу свого зятя Ніколя Водемонського та Маргарити Егмонтської, боячись, що це викличе невдоволення Франції. У березні 1549 року здійснила офіційний візит до Брюсселя, аби бути присутньою на прийомі принца Іспанії Філіпа в Нідерландах. Той, зрештою, приділив їй стільки уваги, що це викликало невдоволення, і вона виїхала до Лотарингії, аби уникнути будь-яких дипломатичних ускладнень. Намагалася підтримувати добрі стосунки з родиною Гізів, які були тісно пов'язані з французьким двором. Укріпила замки Стіні, Нансі та кілька інших фортець від очікуваного нападу французів. У 1550 році вдруге відвідала Аугсбурзький сейм.

У вересні 1551 року Франція готувалася до війни проти Імперії, а оскільки Лотарингія вважалася імперським союзником, то перебувала у безпосередній небезпеці. Крістіна спробувала вступити в союз із сім'єю Гізів, надіслала попередження імператору і попросила його та Марію Угорську про допомогу у захисті герцогства, бо приготування французів до війни на кордоні були вже помітними. У попередженні заявила, що Лотарингія не має власної армії, а серед місцевої знаті існує опозиція імператору, яка вітатиме французьке вторгнення.

5 лютого 1552 року Генріх II рушив до кордону з Німеччиною і 22 лютого досяг Жуанвіля. Оскільки регентці не вдалося заручитися допомогою Нідерландів та імператора, 1 квітня вона вирушила до герцогині Антуанетти де Гіз у Жуанвіль просити французького монарха шанувати нейтралітет Лотарингії. Її апеляцію задовольнили, і король запевнив її, що герцогству небезпека нападу не загрожує.

Порушивши обіцянку, 13 квітня 1552 року Франція вторглася до Лотарингії, і Генріх II увійшов до столиці Нансі. Наступного дня герцогині повідомили, що вона позбавлена опіки над сином, якого король виховуватиме при французькому дворі, а також, що вона та всі інші імперські чиновники в Лотарингії позбавлені будь-яких посад у герцогстві. Чиновники, окрім цього, мали залишити Лотарингію, саму Крістіну виїжджати не змушували. Після марних благань герцогиня усамітнилась у своїй удовиній резиденції в Деневрі. Однак вже у травні 1552 року її швагер Водемон повідомив їй про своє бажання допомогти імперській армії, але листи були перехоплені, і Генріх II Французький наказав Крістіні також залишити Лотарингію.

Через війну Крістіна не могла виїхати безпосередньо до Нідерландів, тому залишилась у Шлеттштадті. Возз'єднавшись у вересні зі своїм дядьком-імператором, коли він досяг цього району на чолі армії, вирушила до двору сестри у Гайдельберг. Звідти попрямувала до двору тітки Марії у Брюссель, де й оселилася.

Вигнання

В Нідерландах Крістіна продовжувала отримувати вигідні шлюбні пропозиції, але вирішила зосередитися на переговорах із Францією про відновлення опіки над сином.