Гавро́нці — село в Україні, у Диканській селищній громаді Полтавського району Полтавської області.
Населення становить 69 осібГавронці на сайті Верховної Ради України. До 2020 орган місцевого самоврядування — Стасівська сільська рада.
Географія
Село розташоване на правому березі Ворскли, за 20 км на північ від Полтави (автошляхами до центра міста близько 21 кмМаршрут від Полтави до Гавронців). 2 км вище за течією Ворскли — село Стасі, 3 км нижче за течією — село Петрівка. На протилежному березі річки — село Глоди. Висота над рівнем моря — 84 мВідомості про населений пункт. Погода в селі Гавронці .
Історія Товариш полку Полтавського Черняк Леонтій Іванович 12 травня 1686 року викупив частину с. Гавронці у Михайла Мануйловича і його дружини. 1690 року отримав царську грамоту на села Гавронці і Кам’янку Кривошея В.В., Кривошея І.І., Кривошея О.В. Неурядова старшина Гетьманщини. – К.: «Стилос», 2009.— 432 с. ISBN 978-966-8009-84-6.
Наприкінці 17 ст. село належало до Полтавського полку. У цей час у селі була збудована дерев'яна церква на честь Різдва Іоанна Предтечі. Спалена шведськими військами 1709 року,
1710 року Олексієм Черняком було збудовано новий дерев’яний храм. 1732 року коштом поміщика Григорія Чарниша церкву відремонтовано. 1851 — поряд із нею споруджено дерев’яну дзвіницю. 1858 церкву та дзвіницю встановлено на мурований цоколь. Церкву ремонтували 1858, 1878 та 1883 року.
Церква мала 1/3 садибної і 51 2/3 десятин ружної землі, будинки для священика і псаломщика, при ній діяла церковнопарафіяльна школа. 1895 року мала два будинки для причту, діяла церковнопарафіяльна школа. 1902 року мала церковну сторожку, два будинки для квартир причту, діяли церковна бібліотека, церковна жіноча та земська школи. 1912 володіла 49,25 дес. ружної землі, мала квартиру для священика. 1776 року до парафії належали 109 дворів та 11 бездвірних хат. 1895 року — 1146 душ парафіян обох статей. 1902 року — с. Гавронці та хутір Натягайлівка, 1181 душа парафіян обох статей; 1912 року — 1220 душ парафіян різних станів Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.— 760 с..
За Костомаровим, за часів Петра I ці землі належали генеральному писарю Василю Кочубею і знаходилися у залежності від багатого маєтку Диканька. Саме в Гавронцях Кочубей намагався схоронитись від переслідувань гетьмана Мазепи. Пізніше Гавронці перейшли у власність полковників Охтирського полку Лесевицьких. Лесевицькі побудували в селі маєток, так званий «Червоний дім»
За переписами 1719 та 1732 років Гавронці, разом з Брусією, Стасівцями, Диканькою, Тахтауловим та іншими містечками та селами входили до Першої полкової сотні Полтавського полку Горобець В. М. Структура врядування та соціальне дисциплінування в південних полках Гетьманату (за матеріалами ревізій Полтавського полку 1719, 1721 і 1732 рр.)— Український історичний журнал, 2008, № 44, с. 49-68.. Отаманові козаків с.Гавронці Першої полкової сотні Дмитрові Шуту вдалося зберегти за собою урядування від 1719 до 1732 року Горобець В. М. Структура врядування та соціальне дисциплінування в південних полках Гетьманату (за матеріалами ревізій Полтавського полку 1719, 1721 і 1732 рр.)— Український історичний журнал, 2008, № 44.— С. 57.. Церква Різдва Іоана Предтечі, де була охрещена Марія БашкирцеваСімейний склеп Башкирцевих у Гавронцях. 1900 рік.Будинок Башкирцевих Пізніше власником Гавронців став учасник Кримської війни генерал Павло Григорович Башкирцев. Башкирцеви збудували другу частину маєтку — «Білий дім». Ось як змальовував маєток на початку XX століття сучасникБарон де Баї. Відвідання Гавронців, що біля Полтави (1902). Переклад Володимира Ковбаси. poltavahistory.inf.ua :
24 листопада 1858 року в сім'ї сина генерала, Предводителя полтавського дворянства Костянтина Павловича Башкирцева і «дівиці» Марії Бабаніної народилася дівчинка Маруся, у майбутньому французька художниця, майстер жанрового живопису Марія Костянтинівна БашкирцеваОлена Чекан: Дівчисько і смерть// Український тиждень № 3 (116) від 22 січня 2010 .
1870 року родина переїхала за кордон, а маєток продали пану Журавльову з Москви. В нього ж у 1890 році Гавронці придбав останній власник, представник роду Шереметьєвих, ад'ютант Його Імператорської Величності граф Дмитро Сергійович Шерємєтьєв.
<small>Батько Марії Костянтин Павлович <small>Марія Башкирцева в українському одязі у Гавронцях. 1900 рік.<small>Пам'ятний знак на честь Марії Башкирцевої: «Картини її належать світу, а серце — землякам» На початку XX століття в Гавронцях було 180 будинків та 1150 мешканців.
У 1917–1919 роках маєток було зруйновано, а в роки війни від нього не залишилося й сліду. Сьогодні, на жаль, немає ні парку — його вирубали під корінь, ні жодної з описаних будівель. На початку XXI століття в селі залишилося лише 69 мешканців.
Є тільки два свідчення про те, що тут колись була садиба і населене село. Перше — це пам'ятник, встановлений на місці будинку, де народилася Марія Башкирцева, і друге — досі існуючий великий старовинний льох, колись споруджений власником місцевого шинку, що пережив свого господаря на ціле століття і досі сумлінно слугує одному з місцевих мешканців.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Диканської селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Диканського району, село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району.
Примітки
Література Барон де Баї. Відвідання Гавронців, що біля Полтави (1902) // Une Visite a Gavrontzy: près Poltava (1902). Париж. Книгарня Нільсон. 1903.
Джерела Подорож одного дня. Відвідання Гавронців Марія Костянтинівна Башкирцева
Посилання Гавронці на сайті Верховної Ради Прогноз погоди в селі Гавронці