Абу Мухаммед Алі ібн Ахмад Саїд ібн Хазм (, нар. 7 листопада 994 в Кордобі — помер 15 серпня 1064 в Монтіхарі біля Вельви) — андалузький мусульманський філософ та богослов часів Кордобського халіфату.
Був міністром та візиром при дворах кількох халіфів з роду Омеядів, зокрема Аль-Мансура та Гішама III. Відомий як один із найсуворіших тлумачів хадисів, був прихильником граматичною та синтаксичної інтерпретації Корану, відкидаючи алегоричні методи його екзегетики. Ібн Хазм був важливим кодифікатором Загірійської школи ісламу та написав, як вважається, 400 праць, із яких лише 40 збереглися. Загальний обсяг його письмових робіт складає близько 80 000 сторінок.Ibrahim Kalin, Salim Ayduz (ed.), The Oxford Encyclopedia of Philosophy, Science, and Technology in Islam, Volume 1, p. 328 Відомий як один із творців порівняльної релігії, Енциклопедія ісламу називає його одним із провідних мислителів мусульманського світу.Islamic Desk Reference, pg. 150. Ed. E. J. Van Donzel. Leiden: Brill Publishers, 1994.
Примітки