Контрпропаганда — це форма комунікації, що складається з методів і повідомлень, які використовуються для протидії пропаганді, яка прагне вплинути на чи погляди цільової аудиторії. Вона тісно пов’язана з пропагандою, оскільки вони часто використовують однакові методи для трансляції повідомлень цільовій аудиторії. Контрпропаганда відрізняється від пропаганди тим, що вона має захисний характер і реагує на ідентифіковану пропаганду. Крім того, контрпропаганда складається з кількох елементів, які додатково відрізняють її від пропаганди та забезпечують її ефективність у протистоянні пропагандистським повідомленням.
Визначення Контрпропаганда і пропаганда мають симбіотичні стосунки. Контрпропаганда використовується в ситуаціях, коли треба протистояти існуючим зусиллям пропаганди, і, таким чином, щоб зрозуміти перше, потрібне чітке розуміння останнього. Практики та науковці висунули кілька визначень пропаганди. Заради ясності ця стаття визнає визначення, запропоноване Гартом Джоветом і Вікторією О’Доннелл, які визначають пропаганду як «навмисну, систематичну спробу сформувати сприйняття, маніпулювати когнітивними функціями та спрямувати поведінку для досягнення відповіді, яка сприяє бажаному наміру пропагандиста» Garth Jowett and Victoria O'Donnell, Propaganda and Persuassion, 4th ed. Sage Publications, 7. На практиці пропаганда складається з передачі контрольованого повідомлення цільовій аудиторії. Подібним чином контрпропаганда використовується для передачі повідомлення, яке описує пропаганду як брехливу та навчає цільову аудиторію думати чи діяти так, щоб протистояти пропагандистському повідомленню. Щоб бути ефективною, контрпропаганда має бути націлена на ту саму аудиторію, що й оригінальне пропагандистське повідомлення, і часто може використовувати ті самі методи. Проте контрпропаганда унікальна тим, що покладається на фактичні повідомлення та існує як спроба реакції. Оскільки контрпропаганда має на меті протидіяти раніше викладеним пропагандистським повідомленням, її не можна використовувати превентивно. Контрпропаганда, однак, базується на тих самих засадах пропаганди щодо націлювання на основні елементи, які впливають на аудиторію.
Існуючі визначення контрпропаганди різняться за приписом конкретних методів і намірів. Для ілюстрації , колишній директор Управління з протидії радянській дезінформації та активних заходів , визначив контрпропаганду як «ретельно підготовлені відповіді на брехливу пропаганду з метою спростування дезінформації та підриву пропагандиста». Його визначення визначає наміри контрпропаганди як спочатку протидію пропаганді, а потім підрив довіри до пропагандистів. Імовірно, на думки Ромерштейна вплинув його професійний досвід у протидії радянській пропаганді, яка транслювалася на США різними засобами. Для порівняння, полковник Гаррісон, чиє дослідження зосереджено на телерадіомовленні як методі пропаганди та публічної дипломатії, надає більш детальне визначення контрпропаганди. Він визначив контрпропаганду як «дії, спрямовані на дискредитацію використання супротивником засобів масової інформації для підтримки своїх національних цілей шляхом впливу на думки, емоції, ставлення чи поведінку американської та дружньої аудиторії». У центрі уваги в цьому визначенні – дії з дискредитації використання пропагандистами засобів масової інформації. Визначення визначає контрпропаганду через використання нею телерадіомовлення та її намір підірвати упереджене використання супротивниками того самого медіа. Відмінності між ними показують, що контрпропаганда, ймовірно, визначається на основі її оперативного використання та точки зору, яку має визначення щодо пропаганди. Разом обидва визначення чітко ілюструють симбіотичний зв’язок між пропагандою та контрпропагандою. Визначення також демонструють, що контрпропаганда, як і пропаганда, зазвичай описується як цілеспрямована форма комунікації, спрямована на вплив на певну аудиторію. Контрпропаганда має на меті лише вплинути на дію чи думку, спрямовану проти попереднього пропагандистського повідомлення чи повідомлень.
Елементи контрпропаганди Хоча контрпропаганда має схожі риси з пропагандою, вона також складається з унікальних ключових елементів, які визначають її ефективне застосування.
Заснованість на правді Хоча пропагандистські повідомлення не завжди можуть бути правдивими, ефективна контрпропаганда зазвичай транслює лише правду.Paul A. Smith Jr, On Political War,, Washington, D.C.: National Defense University Press, 1989), 7. Справді, контрпропаганда зазвичай розуміється як «правдива, чесна опозиція» пропаганді супротивника. Контрпропаганда передає правдиві повідомлення з моральних і практичних міркувань. Під час холодної війни репутація Сполучених Штатів у трансляції правди, щоб спростувати радянську пропаганду, призвела до того, що США розглядалися як «оповідач правди», тоді як Радянський Союз мав репутацію «оповідача брехні». Герберт Ромерштайн стверджує, що використання контрпропаганди, заснованої на правді, призвело до того, що США сприймалися як чесні, тоді як використання Радянським Союзом неправдивих заяв дискредитувало їхні повідомлення. Цей приклад холодної війни демонструє, як фальшиве повідомлення дискредитується, коли правда розкривається. На практиці контрпропагандистське повідомлення, яке було навмисно чи помилково фальшивим, могло виявитися таким же упередженим, як і пропаганда, якій воно намагалося протистояти. Таким чином, повідомлення правди посилює ефективність контрпропаганди та послаблює пропаганду тих, хто виявився брехуном. Використання неправдивих повідомлень у контрпропаганді не є ефективним і не може адекватно спростувати пропагандистське повідомлення. Виявлення хибного контрпропагандистського повідомлення або наміру вплинути через брехню також зашкодить репутації мовника та зменшить його здатність ефективно протидіяти пропагандистським повідомленням у майбутньому.
Друга світова війна – різанина в Неммерсдорфі Сполучені Штати спробували використати контрпропаганду проти звинувачень Німеччини в тому, що Радянський Союз вчинив різанину в Неммерсдорфі. Коли Німеччина витіснила Радянський Союз з міста в жовтні 1944 року, вони знайшли двадцять чотири вбитих, у тому числі дванадцять жінок, двох дівчат-підлітків, немовля, шістьох старих і трьох школярів. Кілька жінок і підлітків були зґвалтовані. Нацистський пропагандистський підрозділ під назвою «Скорпіон» розгорнув листівкову кампанію та надіслав листа генералу Ейзенхауеру, щоб викрити дії Радянського Союзу перед його американськими союзниками. У відповідь Америка також розпочала кампанію з листівками та опублікувала статтю у номері 49 своєї листівки/газети Frontpost за 1 березня 1945 року під назвою «Keine Rache» (Ніякої помсти), у якій цитувалися радянські заперечення протиправних дій.Frontpost, Nachrichten für Deutsche Soldaten, Herausgeber: Die Amerikanischen Truppen in Westeuropa, No. 1(March 1945), 3 in Waller, ed., Strategic Influence: Public Diplomacy, Counterpropaganda and Political Warfare (IWP Press, 2008), 144-145. Фальшиві повідомлення в американській контрпропаганді не змогли ефективно протистояти німецькій пропаганді та не змогли змінити погляди Німеччини на Радянський Союз. Кампанія контрпропаганди також мало зробила для зміцнення репутації чесності Америки серед німецьких солдатів. Виявлена неправдива контрпропаганда завдає шкоди репутації мовника та обмежує його/її можливості протидіяти пропаганді в майбутньому.
Ясність Контрпропагандистські повідомлення, що спираються на слова чи поняття, які не є загальнозрозумілими, не можуть належним чином бути донесені до цільової аудиторії та є неефективними в протистоянні пропаганді. Використання зрозумілих слів для чіткої передачі контрпропагандистського повідомлення з більшою ймовірністю протистоїть пропагандистським повідомленням.
«Беззастережна капітуляція» у Другій світовій війні Так само вірно і зворотне. Використання фрази «беззастережна капітуляція» під час Другої світової війни є яскравим прикладом важливості ясності. Ця фраза передала німцям і японцям страшні образи. Деякі експерти припустили, що ця фраза викличе більший опір союзників, оскільки термін не було чітко передано цільовій аудиторії. Плутанина вимагала від США та Великобританії пояснення повідомлення, що призвело до зниження його ефективності.
Послання коаліції в Іраку Ендрю Гарфілд пояснив, що повідомлення коаліції в Іраку регулярно називають повстанців «антиіракцями», що спричинило двозначність у контрпропагандистських повідомленнях коаліції. Ця фраза не зовсім збігалася з описами, які різні іракські громади прописували повстанцям. У результаті ця фраза не змогла передати повідомлення, яке прагнула донести Коаліція. Контрпропагандистські повідомлення, які вимагають пояснень для ясності, не в змозі адекватно передати передбачуване повідомлення і, таким чином, не можуть протистояти пропаганді.
Знання аудиторії Контрпропаганда, як і пропаганда, вимагає розвитку розуміння повідомлень цільовою аудиторією та здатності відповідним чином адаптувати повідомлення. Ефективна контрпропаганда ґрунтується на передачі повідомлень, які «резонують із цільовою аудиторією» та базуються на культурно релевантних наративах. Точніше, розробка повідомлень, ефективних для цільової аудиторії, передбачає виявлення існуючих настроїв, стереотипів і думок, які впливають на погляди, переконання та дії аудиторії. Розглядаючи ці елементи суспільства, пропаганда та контрпропаганда можуть вплинути на групу до певної перспективи чи дії. Оскільки мета контрпропаганди полягає в тому, щоб вплинути на аудиторію так, щоб аудиторія відхилила пропагандистське повідомлення, контрпропаганда повинна торкатися елементів культури, переконань і емоцій, які призведуть до таких дій. Елементи відрізнятимуться залежно від аудиторії, і в той час як пропагандистські та контрпропагандистські кампанії можуть використовувати існуючі методи, повідомлення мають бути адаптовані спеціально до окремої цільової аудиторії.
Швидке використання Контрпропаганда — це реактивний метод, який необхідно швидко застосувати, щоб ефективно заперечити пропагандистське повідомлення. пояснює, що чим довше пропаганда сприймається як правда, тим важче їй суперечити, навіть якщо цільова аудиторія наражається на протилежне правдиве повідомлення. Пропагандистське повідомлення, яке не заперечується відразу після його виявлення, швидше за все, стане основою дій і переконань цільової аудиторії.