Ян Кшиштоф Ґнінський гербу Трах (бл. 1620 — 19 травня 1685) — державний діяч і дипломат Речі Посполитої, підкоморій поморський (1659—1668), маршалок Сейму (1659, 1664/1665), регент малої коронної канцелярії (1661—1664), регент великої коронної канцелярії (1664—1665), підскарбій надвірний коронний (1667—1668), хелмінський (1668—1681) і мальборкський (1681) воєвода, підканцлер коронний (1681—1685); староста ґнєзненський (1645), наклоський (1662—1668), радинський (1664—1678), кішпорський (1681), книшинський і ґоньондзький (1676—1685), городоцький, ковалевський (1668—1681).
Життєпис Ян Кшиштоф Ґнінський народився близько 1620 року у Косцянському повіті Познанського воєводства. Його батьком був Станіслав на Ґніні Ґнінський, матір'ю — Зофія з Цєлецьких. Мав сестру, котра була дружиною Яна Проського.
У ранні роки перебував при дворі краківського воєводи Станіслава Любомирського. 1645 року брав участь у посольстві, відправленому до Парижу для урочистої зустрічі королеви Людвікою Марією. 1647 року отримав староство ґнєзненське. 1648 року був електором Яна II Казимира від Познанського воєводстваSvffragia Woiewodztw, y Ziem Koronnych, y Wielk. Xięstwa Litewskiego. Zgodnie na Naiaśnieyszego Iana Kazimierza Obranego Krola Polskiego […]. Dane, między Warszawą, a Wolą, Dnia 17. Listopada, Roku 1648, [b.n.s].. У листопаді 1657 року був послом до Данії для підготовки військової співпраці проти шведів. Брав участь у шведсько-польських війнах.
Ґнінський багато разів обирався послом на сейми (у роках: 1646, 1647, 1650, 1652, 1653–1654Tomasz Ciesielski, Sejm brzeski 1653 r., Toruń 2003, s. 276., 1658, 1659, 1661—1662Stefania Ochmann-Staniszewska, Sejmy lat 1661—1662. Przegrana batalia o reformę ustroju Rzeczypospolitej, Wrocław 1977, s. 248., 1664), 1666Paweł Krakowiak, Dwa Sejmy w 1666 roku, Toruń 2010, s. 488., двічі обирався маршалком сейму (1659 і 1665), і тричі був маршалком трибунальським (1658, 1662 i 1673).
Навесні 1659 року Ян Ґнінський був призначений підкоморієм поморським, тримав цей уряд до першої половини 1668 рокуPaweł Czaplewski, Senatorowie świeccy, podskarbiowie i starostowie Prus Królewskich: 1454—1772, Toruń 1921, s. 42.. На звичайному сеймі того ж року був обраний його маршалкомWładysław Konopczyński, Chronologia sejmów polskich 1493—1793, Kraków 1948, s. 153—154., під його впливом сейм затвердив положення Гадяцького договору з Військом Запорозьким. Він був також обраний комісаром щодо мирної угоди в Оліві. 1660 року отримав Наклоське староство.
Як вірний прихильник політики Людвіки Марії, регент канцелярії (з 1661 року — малої, від 1664 року — великої) і перший королівський секретар, Ґнінський відігравав важливу роль на королівському дворі. На сеймі 1664—1665 років його знову було обрано маршалкомWładysław Konopczyński, Chronologia sejmów polskich 1493—1793, Kraków 1948, s. 154., від імені придворної партії він проштовхував дії проти Єжи Себастьяна Любомирського. У листопаді 1664 року отримав староство радинське, яке тримав до 1678 рокуPaweł Czaplewski, Senatorowie świeccy, podskarbiowie i starostowie Prus Królewskich: 1454—1772, Toruń 1921, s. 167.. На початку 1667 року отримав уряд підскарбія надвірного коронного, який обіймав до кінця травня 1668 рокуUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 130..
Ян Ґнінський продовжував здійснювати дипломатичні місії. Спочатку він брав участь у перемовинах із московськими посланцями протягом 1664–1667 років, а після прямої загрози для Речі Посполитої з боку Османської імперії, 1667 року відбув з посольством до ШвеціїRocznik Służby Zagranicznej Rzeczypospolitej Polskiej według stanu na 1 kwietnia 1938, Warszawa 1938, s. 135., ДаніїRocznik Służby Zagranicznej Rzeczypospolitej Polskiej według stanu na 1 kwietnia 1938, Warszawa 1938, s. 57. та німецьких князівств щодо надання допомоги у боротьбі з турками.
У середині 1668 року отримав уряд хелмінського воєводи, на якому перебував до 1681 рокуPaweł Czaplewski, Senatorowie świeccy, podskarbiowie i starostowie Prus Królewskich: 1454—1772, Toruń 1921, s. 6., також протягом цього ж періоду був ковалевським старостоюPaweł Czaplewski, Senatorowie świeccy, podskarbiowie i starostowie Prus Królewskich: 1454—1772, Toruń 1921, s. 116.. На сеймі 16 вересня 1668 року підписав акт, що підтверджував абдикацію Яна КазимираVolumina Legum, t. IV, Petersburg 1860, 481.. Був членом генеральної конфедерації на конвокаційному сеймі 1668 рокуVolumina Legum, t. IV, Petersburg 1860, s. 498.. Підписав pacta conventa Михайла Корибута Вишневецького 1669 рокуPorzadek na seymie walnym electiey między Warszawą a Wolą przez opisane artykuły do samego tylko aktu elekcyey należące vchwalony y postanowiony, Roku Pańskiego tysiąc sześćset sześćdziesiąt dziewiątego dnia wtorego miesiąca maia. [b.n.s]. На сеймі 1670 року його призначено послом і першим комісаром для перемовин із Москвою, куди він поїхав 1671 року. На чолі піхотного полку брав участь у Битві під Хотином 1673 року. Під час елекції 1674 року став суддею генерального каптурового судуPorządek Na Seymie Walnym Elekcyey Między Warszawą a Wolą, przez opisane Artykuły do samego tylko Aktu Elekcyey należące, uchwalony y postanowiony, Roku Pańskiego Tysiąc Szesc Set Siedmdziesiat Czwartego, dnia Dwudziestego Miesiaca Kwietnia, s. 7.. Був членом генеральної конфедерації на конвокаційному сеймі 1674 рокуVolumina Legum, t. V, Petersburg 1860, s. 129..
Ґнінський був електором Яна Собеського від Хелмінського воєводства 1674 рокуVolumina Legum, t. V, Petersburg 1860, s. 161. , підписав його pacta conventaPorządek Na Seymie Walnym Elekcyey Między Warszawą a Wolą, przez opisane Artykuły do samego tylko Aktu Elekcyey należące, uchwalony y postanowiony, Roku Pańskiego Tysiąc Szesc Set Siedmdziesiat Czwartego, dnia Dwudziestego Miesiaca Kwietnia, s. 28. . Після обрання короля був його сподвижником. З огляду на фактичне невиконання своїх обов'язків протягом перших двох років правління Яна III обома володарами королівських печаток (канцлером Яном Лещинським і підканцлером Анджеєм Ольшовським), Ян Ґнінський фактично виконував їхні обов'язки. Під час битви під Журавном він перебував у Львові й у постійному спілкуванні з королем розгорнув жваву діяльність щодо мобілізації відсічі туркам. 1676 року він викупив староства книшинське і ґоньондзьке, якими, згідно з постановою сейму, мали надалі право володіти він та його нащадки до 8 поколіньJózef Maroszek, Dobra gonądzkie w XVI—XVIII w. [w:] Białostocczyzna, 4/1993, s. 11. Був послом сеймику мальборкського Хелмінського воєводства на сейм 1677 рокуKrystyn Matwijowski, Pierwsze sejmy z czasów Jana III Sobieskiego, Wrocław 1976, s. 250. та послом сеймику ковалевського на сейми 1678—1679 і 1681 роківRobert Kołodziej, Ostatni wolności naszej klejnot. Sejm Rzeczypospolitej za panowania Jana III Sobieskiego, Poznań 2014, s. 600. .
Найвідомішим серед здійснених Яном Ґнінським посольств було посольство протягом 1677—1678 років до Османської імперіїRocznik Służby Zagranicznej Rzeczypospolitej Polskiej według stanu na 1 kwietnia 1938, Warszawa 1938, s. 140. з метою ратифікації Журавненського мирного договору. Ця місія була надзвичайно важливою і важкою, проте вона не досягла бажаного успіху. Після довгого перебування у Стамбулі з 24 червня 1677 по 12 грудня 1678 року, Ґнінський домігся лише підтвердження Журавненського договору. Провал посольства змусив Яна III повернутися до антитурецької політики та домовитися з опозицією, що коштувало Ґнінському відкладенням отримання очікуваної малої коронної печатки.
Після смерті дружини 1679 року, Ян Ґнінський вирішив залишити уряд воєводи та стати священником. Головною метою цього кроку вбачається отримання у майбутньому посад хелмінського єпископа та підканцлера коронного. 19 січня 1681 року його висвятили на священника у Варшавській латинській катедрі. Проте досягнути бажаного швидко не вдалося, тому що ще того ж місяця його призначили мальборкським воєводоюPaweł Czaplewski, Senatorowie świeccy, podskarbiowie i starostowie Prus Królewskich: 1454—1772, Toruń 1921, s. 11. й отримав Кішпорське староствоPaweł Czaplewski, Senatorowie świeccy, podskarbiowie i starostowie Prus Królewskich: 1454—1772, Toruń 1921, s. 109.. Проте вже в березні склав ці уряди через довгоочікуване призначення коронним підканцлером (1681—1685)Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 113. . Був надзвичайним послом Речі Посполитої у Французькому королівстві 1682 рокуRocznik Służby Zagranicznej Rzeczypospolitej Polskiej według stanu na 1 kwietnia 1938, Warszawa 1938, s. 67. . Брав участь, супроводжуючи Яна III Собеського, у Віденській битві (1683) та у дводенній битві під Парканами.
Помер Ян Кшиштоф Ґнінський 19 травня 1685.
Сім'я Був одружений із донькою сантоцького каштеляна Доротою ( 1679). Мали з нею 5 дітей: Владислав — староста городоцький і радинський; Констанція Дорота — сестра-цистерціанка у Олобоцькому конвенті; ( 1715) — референдар великий коронний і Кам'янецький єпископ; Анна Францішка ( 1704) — дружина Марціна Замойського; Ян (1647—1703) — воєвода чернігівський (1678—1680), брацлавський (1685—1694) і поморський (1694—1703); староста радинський, книшинський, городоцький, скаршевський.
Творчість
Найважливіші твори Промова під час вручення диплому елекції Михайлові Корибуту Вишневецькому 7 липня 1669 року, версія латинська ogł. A.C. Załuski Epistolarum historico-familiarum tomus primus, Braniewo 1709, s. 132—134; версія польська: rękopis Biblioteki Ossolińskich, nr 244/II k. 21-24 Relacja legacji tureckiej… do Machmet sołtana… w roku Pańskim 1677, виголошена на сеймі гродненському 9 і 10 лютого 1679 року, wyd. F. Pułaski pt. «Źródła do poselstwa Jana Gnińskiego… do Turcji w latach 1677—1678», Warszawa 1907, Biblioteka Ordynacji Krasińskich, Muzeum K. Świdzińskiego t. 20/22 (тут також репродукції — одна багатоколірна — тогочасних картин із зображенням сцен із посольства), фрагменти передруковані у A. Przyboś, R. Żelewski Dyplomaci w dawnych czasach. Relacje staropolskie z XVI—XVIII stulecia, Kraków 1959; рукопис (оригінал) знаходився у бібліотеці Красіньських, nr 708 (vel 3606) Промова, виголошена на сеймі гродненському 8 лютого 1679 року, wyd. F. Pułaski pt. «Źródła do poselstwa Jana Gnińskiego… do Turcji w latach 1677—1678», Warszawa 1907, Biblioteka Ordynacji Krasińskich, Muzeum K. Świdzińskiego t. 20/22.
Листи і матеріали До Міхала Казимира Радзивілла, Кадзин: 8 жовтня і 3 листопада 1669; Бобр, 11 жовтня 1671; ogł. M. Malinowski Źródła do dziejów polskich, t. 2, Wilno 1884 Листи від papieskiego Державного секретаріату Святого Престолу з 1674 року, wiad. podał P. Savio «De actis Nuntiaturae Poloniae quae Partem Archivi Secretariatus Status constituunt», Watykan 1947, Studia Teologiczne XIII, s. 139 Кореспонденція за 1677—1679 роки (приватні та офіційні листи, зокрема до і від: Яна III Собеського, С. Яблоновського, Мирона Костина, А. Моджейовського, К. Паца, А. Потоцького, С. Проського, А. Тшебіцького, Д. Вишневецького, С. Виджги і М. Замойського), wyd. F. Pułaski pt. «Źródła do poselstwa Jana Gnińskiego… do Turcji w latach 1677—1678», Warszawa 1907, Biblioteka Ordynacji Krasińskich, Muzeum K. Świdzińskiego t. 20/22 Pro informatione, in qualibus functionibus Rpcae Polonae… Joannes Gniński… existebat (biografia łacińska, obejmująca okres lat 1644—1677), ogł. F. Pułaski pt. «Źródła do poselstwa Jana Gnińskiego… do Turcji w latach 1677—1678», Warszawa 1907, Biblioteka Ordynacji Krasińskich, Muzeum K. Świdzińskiego t. 20/22, s. 473—475.