Едмунд Еміль Кемпер III (; , Бербанк, Каліфорнія, США) — американський серійний вбивця. Після умовно-дострокового звільнення після вбивства бабусі та дідуся по батьковій лінії, його жертвами, з вересня 1972 року по квітень 1973 року, стали шість студенток коледжу, а потім він убив рідну матір і її найкращу подругу. Кемпера прозвали Вбивцею Ко-ед, оскільки більшість його жертв були студентки коледжу, які подорожували автостопом в околицях округу Санта-Крус, Каліфорнія. Він відомий своїм зростом 2,06 метри (6 футів 9 дюймів) й інтелектом (IQ 145). Більшість його вбивств включали некрофілію, обезголовлення, четвертування та з поодинокими випадками зґвалтувань.
Народився в Бербанку, Каліфорнія, Кемпер мав важке дитинство. Його батьки розлучилися, коли він був маленьким; у дитинстві він переїхав до Монтани зі своєю матір'ю Кларнелл, яка тримала Кемпера замкненим у підвалі з щурами. Він утік до батька, але залишився в Норт-Форку, штат Каліфорнія, у дідуся з бабусею по батьковій лінії, яких убив на Різдво 1963 року у віці 15 років. Після вбивств судові психіатри діагностували у підлітка параноїдну шизофренію та засудили до перебування у лікарні штату Атаскадеро як неосудного неповнолітнього.
21-річного Кемпера звільнили після того, як він переконав лікарів, що виправився і став безпечним. Він здійснював вбивства молодих автостопниць у відлюдних місцях, заманюючи їх у свій автомобіль, трупи привозив додому, щоб обезголовити, розчленувати та зґвалтувати. Також Кемпер убив свою матір та її подругу, після чого здався.
1973 року Кемпера визнали осудним і винним, обвинувачений вимагав смертної кари. На той час у Каліфорнії призупинили виконання таких покарань, він отримав вісім довічних ув'язнень. Відтоді він перебуває у в'язниці в Каліфорнійській медичній установі у Вакавіллі.
За жахливого збігу обставин для жителів району Санта-Крус злочини Кемпера та Герберта Малліна припадають на один і той же період з 1972 по 1973 роки, додавши плутанини в розслідування. Їх заарештовали одного за одним через кілька тижнів, їхня кількість жертв становила 21 особа.
Раннє життя Едмунд Еміль Кемпер III народився в Бербанку, штат Каліфорнія, 18 грудня 1948 року. Він був середньою дитиною та єдиним сином Кларнелл Елізабет Кемпер (уроджена Стейдж, 1921—1973) та Едмунда Еміля Кемпера-молодшого (1919—1985). Едмунд-молодший був ветераном Другої світової війни, який після війни займався випробуванням ядерної зброї на Тихоокеанському полігоні, а потім повернувся до Каліфорнії, де працював електриком. Кларнелл часто скаржилася на його «чорну» роботу. Пізніше Едмунд-молодший заявив, що "самогубці під час війни та випробування атомної бомби були ніщо в порівнянні з життям з [Кларнелл], і що вона вплинула на нього «більше, ніж триста дев'яносто шість днів і ночей боїв на фронті».
Новонароджений Кемпер важив 5,9 кг (13 фунтів) і до чотирьох років був на голову вищий за своїх однолітків. Маленьким він демонстрував антисоціальну поведінку: катував комах і жорстоко поводився з тваринами. Десятирічним він живцем закопав домашнього кота; як тільки той помер, хлопчик викопав його, обезголовив і встановив голову на вістря. Кемпер пізніше заявив, що отримав задоволення від того, що успішно збрехав своїй родині про вбивство кота. У віці 13 років він убив іншого домашнього кота, бо сестра Аллін Лі Кемпер (1951 р.н.) надавала перевагу тварині, а не йому; частини кота він зберігав у своїй шафі, поки мати не знайшла їх.
У Кемпера було темне фантазійне життя. Він проводив обряди з ляльками молодшої сестри, кульмінацією яких була видалення їхніх голів і рук; одного разу, коли старша сестра, Сьюзен Г'ю Кемпер (1943—2014), дражнила його та запитала, чому він не спробував поцілувати свою вчительку, він відповів: «Щоб її поцілувати, мені доведеться спершу її вбити». Він також пригадував, що в дитинстві він тікав з будинку, озброївшись багнетом батька, йшов до вчительки другого класу, щоб спостерігати за нею через вікна. У пізніх інтерв'ю він заявив, що одними з його улюблених ігор у дитинстві були «Газова камера» та «Електричний стілець»: він просив свою молодшу сестру зв'язати його та натиснути уявний вимикач, потім він перекидався та звивався на підлозі, вдаючи, що його страчують шляхом вдихання газу чи електричним струмом. У дитинстві він пережив передсмертний досвід: одного разу старша сестра намагалася штовхнути його перед потягом, а іншого штовхнула його в глибоку частину басейну, де він ледь не потонув.
Кемпер мав тісні стосунки зі своїм батьком і був дуже спустошений, коли батьки розлучилися у 1957 році. Вихованням займалася Кларнелл у Гелені, Монтана. У нього були дуже складні стосунки з матір'ю: невротичною, владною алкоголічкою, яка постійно принижувала, ображала та жорстоко поводилася з ним. Кларнелл часто змушувала сина спати в замкненому підвалі, бо боялася, що він зашкодить своїм сестрам, регулярно глузувала з його великого розміру: до 15 років його зріст був 193 см (6 футів 4 дюйми) і у телефонній розмові з батьком Кемпера висміяла як «справжнього дивака», не знаючи, що син підслуховував. Вона не проявляла ніжність через побоювання, що «перетворить його на гея», і сказала юному Кемперу, що він нагадує їй його батька та жодна жінка ніколи не покохає його. Пізніше Кемпер описав її як «хвору злу жінку». Припускають, що вона страждала від емоційно нестабільного розладу особистості.
У 14 років Кемпер втік з дому до Ван Найс, Каліфорнія, щоб помиритися з батьком. Там він дізнався, що батько одружився вдруге і в нього з'явився син. Кемпер недовго залишався там, його відправили до бабусі та дідуся по батьковій лінії на ранчо в передгір'ях Сьєрра-Невади, у двох милях на захід від Норт-Форка. Кемпер ненавидів жити в Норт-Форку; він описав свого дідуся як «недоумкуватим» і сказав, що його бабуся «постійно вихолощувала мене та мого діда». Він ненадовго подружився з Девідом «Майком» Дозьєром, який жив неподалік і був приблизно такого ж віку. За словами Дозьєра та його матері Елени, він перестав проводити час з Кемпером, якого він називав «Гаєм», після того, як у них зникли кіт і наволочка. Дозьєри відмовилися від будь-якої інформації про те, що сталося з котом і наволочкою. З цікавості, він подарував своїй майбутній дружині п'ятдесят центів, у якій Кемпер висвердлив око орла.
Перші вбивства
27 серпня 1964 року між 15-річним Кемпером і його бабусею Мод Матильдою Г'ю Кемпер (нар. 1897) відбулася сварка. Розлючений Кемпер дістав гвинтівку, яку дід подарував йому для полювання, але згодом забрав через те, що хлопець без потреби стріляв у тварин. На кухні підліток смертельно влучив в голову бабусі, а потім ще двічі вистрілив їй у спину. Останніми словами жінки були: «Ой, краще б вам більше не стріляти в птахів». У деяких звітах згадується, що після смерті вона отримала численні ножові поранення кухонним ножем. Коли дід, Едмунд Еміль Кемпер-старший (нар. 1892), повернувся з продуктового магазину, Кемпер застрелив його на подвір'ї біля автомобіля. Він не знав, що робити далі, тому зателефонував своїй матері, яка порадила звернутися до місцевої поліції. Кемпер так і зробив, а потім чекав, доки його не взяли під варту.
Після арешту Кемпер сказав, що він «лише хотів побачити, як це — вбити свою бабусю», і пояснив, що вбив дідуся, щоб той не дізнаватися, що його дружина мертва, і не сердився через це. Психіатр Дональд Лунд, який брав інтерв'ю у Кемпера в дорослому віці, писав: «У такий спосіб він помстився за те, що його відторгнули батько та мати». Злочини Кемпера були визнані незрозумілими для 15-річного підлітка, судові психіатри діагностували йому параноїдну шизофренію. Його відправили до державної лікарні Атаскадеро, установи суворого режиму в окрузі Сан-Луїс-Обіспо, де перебувають психічно хворі засуджені.
Ув'язнення В Атаскадеро психіатри та соціальні працівники Каліфорнійської колонії для неповнолітніх не погодилися з діагнозами судових психіатрів. У своїх звітах вони зазначили, що у Кемпера «немає вихору ідей, жодного обмеження думок, жодних проявів маячення чи галюцинацій і жодних ознак дивного мислення». Вони також помітили, що він розумний і здатний до самоаналізу. Початкове тестування показало, що його IQ становив 136, на два стандартні відхилення вище середнього. Кемперу поставили повторний діагноз — менш важкий стан — «порушення рис особистості, пасивно-агресивний тип». Згодом в Атаскадеро він пройшов ще один тест IQ, який показав вищий результат — 145.
Своєю зразковою поведінкою Кемпер прихилив до себе психіатрів, вони навчили його проводити психіатричні тести іншим ув'язненим. Пізніше один із його лікарів сказав: «Він був дуже хорошим працівником[,] і це не типово для соціопата. Він справді пишався своєю роботою». Перебуваючи в Атаскадеро, Кемпер також став членом Юнацької палати США, і стверджував, що розробив «кілька нових тестів і кілька нових шкал Міннесотського багатопрофільного опитувальника особистості», зокрема «Шкалу явної ворожості». Після свого другого арешту Кемпер сказав, що можливість зрозуміти, як функціонують ці тести, дозволила йому маніпулювати психіатрами, визнаючи, що він багато чого навчився від сексуальних злочинців, яких він тестував; наприклад, вони сказали йому, що краще вбити жінку після зґвалтування, щоб не залишити свідків.
Звільнення та час між вбивствами 18 грудня 1969 року, у свій 21-й день народження, Кемпера умовно-достроково звільнили з Атаскадеро. Всупереч рекомендаціям психіатрів у лікарні його відпустили під опіку матері Кларнелл — яка вийшла заміж повторно, взяла прізвище Страндберг, а потім розлучилася в Аптосі, Каліфорнія, у кількох хвилинах звідки вона працювала помічником з адміністративних питань в Університеті Каліфорнії у Санта-Крусі. Пізніше Кемпер довів психіатрам, що він пройшов реабілітацію, 29 листопада 1972 року медичні записи про перебування у лікарні та судимість були остаточно видалені. В останньому звіті психіатрів, у яких він був на випробувальному терміні, було зазначено:
Залишаючись з матір'ю, Кемпер навчався в громадському коледжі відповідно до умов умовно-дострокового звільнення та сподівався стати поліцейським, проте йому було відмовлено через його зріст — на момент звільнення з Атаскадеро він був 2,06 м (6 футів 9 дюймів). За це він отримав прізвисько «Великий Ед». Попри відмову потрапити в лави поліції Кемпер підтримував зв'язок з офіцерами Санта-Крус і став, за його словами, «дружньою причепою» у барі під назвою «Jury Room», популярному місці для місцевих копів.
Кемпер працював на низці чорних робіт, перш ніж отримати місце у Відділі автомобільних доріг штату Каліфорнія (тепер відомому як Департамент транспорту Каліфорнії). Протягом цього часу його стосунки з Кларнелл залишалися токсичними та ворожими, вони постійно сварилися, які часто чули сусіди. Пізніше Кемпер описав тодішні стосунки:
Накопичивши достатньо грошей, Кемпер переїхав жити до друга в Аламіду. Він скаржився, що не може втекти від матері, оскільки вона регулярно дзвонить йому та приїздить без попередження. Через фінансові труднощі він часто повертався до квартири матері в Аптосі. На пляжі Санта-Крус Кемпер зустрів ученицю середньої загальноосвітньої школи Терлока, з якою він заручився в березні 1973 року. Заручини були розірвані після другого арешту Кемпера. Батьки нареченої попросили не розголошувати її ім'я.
Того ж року, якого він почав працювати у Відділі автомобільних доріг, Кемпера збила машина, коли той їхав на новому мотоциклі. Він отримав сильну травму руки. За цивільним позовом проти водія він виграв 15 000 доларів компенсації (враховуючи інфляцію близько 90 000 доларів у 2019 році). Роз'їжджаючи на Ford Galaxie 1969 року випуску, який був куплений на частину своїх грошової компенсації, він помітив велику кількість молодих жінок, які подорожували автостопом, Кемпер почав складати поліетиленові пакети, ножі, ковдри та наручники у свою машину. Він почав підбирати молодих жінок і мирно відпускати. За словами Кемпера, він підібрав близько 150 таких автостопниць, перш ніж відчути сексуальний потяг вбивці та почати діяти.
Пізніші вбивства