Ху́хра — село в Україні, у Чернеччинській сільській громаді Охтирського району Сумської області. Розташоване на лівому березі Ворскли, в місці впадіння в неї річки Хухри та за 12 кілометрів від районного центу міста Охтирка і за 16 кілометрів від залізничної станції Охтирка. Через село проходить автошлях Суми — Полтава.
Населення становить 1811 осіб (2019). Орган місцевого самоврядування — Чернеччинська сільська рада.
Була центром Хухрянської волості. До кінця 2017 року була центром Хухрянської сільської ради. Останній сільський голова — Яцюк Михайло Васильович.
Етимологія Слово «Хухра» має тюркське походження. В калмицькій мові дієслово хухр-хухр гих означає копошитися. В новгородському діалекті зустрічалося слово ху́хря, а у калузькому — хухря́й, які значили нечеса, розтріпа, замазураХухрити. В. Даль. Тлумачний словник живої великоросійської мови .
В «Словарі української мови» Б. Д. Грінченка (1909) хухрити — лузати (насіння) (Лубенський повіт)Грінченко Б. Д. Словарь української мови, т. 1-4. Київ, 1958—1959 (перевиданий).
Крім цього, і зараз в Україні проживає кілька сотень людей з прізвищем Хухра — переважно в Львівській та Івано-Франківській областях.
Географія Село Хухра знаходиться на лівому березі річки Ворскла в місці впадання в неї річки Хухра, вище за течією на відстані в 1,5 км розташоване село Пилівка, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Лутище, на протилежному березі — село Попелівщина. Вище за течією річки Хухра на відстані 2,5 км розташоване село Перемога. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. До села примикають лісові масиви (сосна). Поруч проходить автомобільна дорога .
Село розташоване у північно-східній частині Лівобережного степу, в південній частині Сумської області. Клімат помірно-континентальний, зими помірно холодні. Середня температура влітку +20°С, взимку −7°С. Вітер в теплу пору року переважно північно-західний, в холодну — південно-східний. Рельєф місцевості — рівнина з незначними перепадами та долинами Ворскли і Хухри.
У 2009 році 609 гектарів Хухрянської сільради передані національному природному парку «Гетьманський». А поблизу сіл Хухра і Журавне розташований один з найбільших заказників Сумщини — гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Хухрянський» (площа 4591,6 га) .
Історичний нарис На берегах Хухри люди селилися з давніх-давен. На околиці села археологами виявлене неолітичне поселення з майстернею крем'яних знарядь, досліджені залишки поселення бронзової доби, передскіфських і скіфських часів (8—4 століття до н. е.). Найдавніший археологічний шар відносять до бондарихінської культури. У VII столітті до н. е. на цьому місці існувало поселення чорнолісько-жаботинського типу. Поряд, на правому березі Ворскли, на південь від села Пилівка, знайдене поселення доби бронзи, залишки поселення скіфів і давньоруське городищеІсторія міст і сіл Української РСР. Сумська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967..
XVII—XIX століття Село Хухра виникло в XVII століття. Воно було заселене українцями — переселенцями з Волині. Про це свідчить чолобитна, подана в 1655 році охтирськими козаками Вольновському воєводіЦГАДА. Безгласные столбцы. Столб. 223, 224:
Протягом XVII—XVIII століття Хухра була сотенним містечком Охтирського слобідського полку. Землі на Хухрі «по жалуваній грамоті» належали Охтирському полковнику Івану ПерехрестовуК. П. Щелков. Историческая хронология Харьковской губернии. (репринтное издание) — Х.: Издательство САГА, 2010. — 378 с.
24 червня 1668 року відбулась битва під Хухрою, армія Війська Запорозького, очолювана Гетьманом Петром Дорошенком, погромила під Хухрою московське військо, очолюване воєводою Григорієм Ромодановським. Це військо прийшло в підмосковську Україну, щоб придушити протимосковське повстання, яке спалахнуло там на початку року, і дійшло до Котельви. Проте, дізнавшись про Раду на Сербинському Полі біля Диканьки й обрання Гетьманом обох сторін Дніпра Петра Дорошенка, війська Ромодановського почали тікати до Московщини. Під Хухрою їх наздогнав Петро Дорошенко і погромив. Бій тривав 5 годин, потім продовжився на околицях Охтирки.
Під час Північної війни в лютому 1709 року під Хухрою відбувалися запеклі бої між російським і шведським військомЗ рапорту російського генерала Ренюса / Кулик І. Г. Короткий нарис з історії села Хухри Охтирського району Сумської області. Рукопис. 1976.:
Карл XII, особисто командуючи трьома кавалерійськими полками, розбивши 27 січня 1709 року росіян під Опішнею, раптово кинувся на Хухру. 8 лютого шведи зайняли містечко. За легендами, хухряни розсіялися хто куди.Також є легенда що батюшка Покровської церкви яка стояла в Хухрі в 1655-1930 рр,вийшов до шведської армії яка прийшла до села ,і молив їх нечипати село. В решті, Хухра, як і більшість містечок Охтирщини, була спалена і розграбована при відступі шведівЗ рапорту Охтирського полковника Федора Осипова. Цит. по: Кулик І. Г. Короткий нарис з історії села Хухри Охтирського району Сумської області. Рукопис. 1976.:
В іменному переписі слобідських полків 1726 року Хухра записана як козацька слобода. Станом на 1732 рік в ній мешкало 1747 осіб, було 264 двориФілія ІША. ф. 27. од. зб. № 224. арк.543
З другої половини XIX століття Хухра — центр Хухрянської волості Охтирського повіту Харківської губернії, в яку входили села Лутище, Зарічне, Бугрувате та хутори. У 1864 році в Хухрі налічувалося 436 дворів із загальною кількістю населення 2446 чоловік. В селі було дві православні церкви — Миколаївська та Покровська, волосне правління, квартира станового пристава, поштове відділенняФАМ. Материалы Ахтырского уездного земства.
XX—XXI століття Радянська окупація розпочалась у грудні 1917 року
У 1918 році в селі був організований більшовицький партизанський загін, яким командував М. Н. Лазаренко.
Окупація білою армією почалася в серпні 1919 року
Після закінчення Визвольних змагань і початку радянської окупації у 1920 році в Хухрі організований орган радянської влади — комнезам.
На 1929 рік в селі діяли шість колгоспів: «Імені Леніна», «Імені Петровського», «Імені Сталіна», «Імені Ворошилова», «Імені Паризької Комуни» та «Імені Шевченка». На кінець масової колективізації (1936 рік) загальний озимий клин колективних господарств становив 1005 гектарів: «Імені Шевченка» — 460 га, «Імені Леніна» — 180 га, «Імені Паризької Комуни» — 130 га, «Імені Ворошилова» — 170 га, «Імені Петровського» — 135 га, «Імені Сталіна» — 120 гаСОДАФ. Ахтирський райвиконком ради робітничо-селянських і червоно-рмійських депутатів. ф. № 2310 оп. № 1 од. зб. № 2 арк. 98.
У 1933 році під час Голодомору вимерла майже половина жителів села. Люди вимирали цілими вулицями. Бригада з більш-менш міцних чоловіків збирала і ховала померлих у великих спільних могилах.
На фронтах Німецько-радянської війни воювали 485 жителів Хухри, 206 з них за мужність і відвагу нагороджені орденами і медалями СРСР, 321 загинули смертю хоробрих. В період німецько-фашистської окупації в Хухра діяв партизанський загін М. М. Фененко.
14 жовтня 1941 року в село увійшли німці. У серпні 1941 року в Хухрі, а пізніше в Охтирці були сформовані невеликі партизанські загони під командуванням І. Є. Горобця, М. М. Фененка та П. П. Петренка. У січні 1942 року загін Фененка, не розгорнувши широких бойових дій, був розкритий, бійці заарештовані і страчені.
За період окупації німецькими загарбниками були повішені і розстріляні шестеро хухрян, 89 чоловік молоді насильницьки вивезені в Німеччину, розбито і спалено 28 житлових будинків, 102 інших будівель Кулик І. Г. Короткий нарис з історії села Хухри Охтирського району Сумської області. Рукопис. 1976.. Збитки нанесені хухрянським колгоспам з жовтня 1941 року по серпень 1943 року оцінювалися в 279 млн. 777 тис. карбованців, населенню села — 33 млн. 097 тис. крб.Охтирський районний державний архів. Ф. 57. арк. 52.
19 серпня 1943 року після важких боїв Хухра була звільнена військами Воронезького фронту. Визволення коштувало дорого — в братській могилі в центрі села поховані 87 радянських воїнів і 22 партизани.
В 1950 році вісім хухрянських колгоспів були об'єднані в одне багатогалузеве господарство — колгосп імені Леніна. В 1953 році в колгоспі було 25 тракторів (в перерахунку на 15-сильні), а в 1962-му 4342 га орної землі колгоспу обробляли 16 гусеничних тракторів, 14 колісних, 10 зернових комбайнів, 3 силосних, 5 кукурудзозбиральних, 6 бурякокомбайнів. Колгоспне господарство обслуговувало 22 автомашини, у тому числі пожежна і легкова.
На кінець 1960-х за колгоспом були закріплені 6840 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 5298 га орної землі. Господарство вирощувало зернові культури, цукровий буряк та овочеві, та займалося м'ясо-молочним тваринництвом. В селі діяли цегельний завод, млин, молочний завод, птахоферма, тваринницький комплекс. За успіхи в розвитку сільського господарства, освіти та охорони здоров'я 175 хухрян були нагороджені орденами і медалями СРСР.
У 1963 році на околиці села відкрито нафтогазове родовище «Рибальське». А з червня 1965 року розпочав роботу Рибальський нафтогазовий промисел. .
Грудень 1991 року став переломним періодом у житті хухрян. 1391 мешканець села віддав свій голос за Незалежність України.
В 1990-х сільгосппідприємство «Хухрянське» було одним з найміцніших в районі (останній керівник — Олександр Якович Гриненко). В 2000-х землі Хухрянської та інших сусідніх сільських рад почала обробляти корпорація «Райз», утворивши Хухрянську філію «Райз-Максимко» (керівник — Микола Васильович Смілик).
З 1980-х по 2006 рік сільським головою була Отич Валентина Василівна. З 2006 по 2010 — Жадан Ольга Іванівна. З 2010 і дотепер — Яцюк Михайло Васильович (переобраний на новий термін в 2015 році). В Охтирській районній раді шостого скликання (обрана в 2010 році) Хухрянську територіальну громаду представляють Смілик Микола Васильович, Отич Валентина Василівна та Гавриленко Сергій Анатолійович.
В Охтирській районній раді сьомого скликання (обрана в жовтні 2015 року) — Смілик Микола Васильович, Гавриленко Сергій Анатолійович та Гавриленко Олександр Анатолійович.
В жовтні 2015 року в Парку Слави — на місці, де колись стояла Покровська церква був встановлений віднайдений напередодні накупольний хрест цього Храму. Тепер (до відновлення церкви чи спорудження каплички) він є поклонним, його можуть побачити всі, хто проїжджає по автодорозі державного значення Суми-Полтава-Олександрія.
29 жовтня 2017 року відбулись вибори, за результатами яких було сформовано депутатський склад новосформованої (укрупненої) Чернеччинської сільської ради. Від Хухри до депутатського корпусу було обрано: Кульбич Світлана Іванівна, Бабич Анатолій Іванович, Денчик Юрій Анатолійович, Смілик Микола Васильович. Всі балотувались шляхом самовисування.
На території сільської ради працюють загальноосвітня школа I-III ступенів, дошкільний навчальний заклад, сільський Будинок культури, бібліотека, сільська дільнична лікарня, Хухрянське лісництво.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Черниччинської сільської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Охтирського району(1923-2020), село увійшло до складу новоутвореного Охтирського району.
Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська200696,96%російська602,90%білоруська10,05%інші/не вказали20,09%Усього2069100%
Освіта в Хухрі
Першу школу почали будувати в 1855 році на кошти селян, будівництво закінчилось в 1860 році, в 1893 році ця школа була реорганізована в церковно–приходську школу при Покровській церкві. В ній навчав 1 вчитель і навчався 51 учень. В 1895 школа була перейменована в Хухрянське народне училище, в ньому було 3 вчителя.