Самуель Дідковський — український шляхтич, працівник Новгород-сіверської канцелярії, намісник судового підстарости з вересня 1639 до березня 1647 рр., чернігівський граничний коморник (з 1644 року).
Життєпис Самуель Дідковський походив з овруцької шляхетської родини Дідковських гербу «Сас», представники якої проживали на території сучасної ЖитомирщиниBoniecki A. Herbarz Polski. Warszawa, 1902. T. V. с. 129. Згідно даних подимного реєстру Овруцького повіту 1634 року Дідковські у селі Дідківці володіли трьома родинами підданих. Станом на середину XVII ст., за неповними даними, у Дідківцях проживало не менше чотирьох сімей ДідковськихКулаковський П. Новгород-сіверська ґродська канцелярія: персональний склад. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки». Острог, 2019. Вип. 28. С. 23. Для досягнення достатку представникам такої дрібної шляхти довелось нести військову службу, будувати духовну кар'єру та спробувати себе в юриспруденціїЛітвін Г. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569—1648) / Пер. з польськ. Л. Лисенко; Наук. ред. Н. Старченко. ‒ Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2016. с. 222Національно-визвольна війна в Україні 1648—1657. Збірник за документами актових книг / Упорядн.: Сухих Л. А., Страшко В. В. Державний комітет архівів України; Центральний державний історичний архів України. Київ, 2008. с. 39, 192Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна; Укр. наук. ін-т Гарвард. ун-ту, Ін-т Критики. — Вид. 2-ге, перегл. і випр. — Київ: Критика, 2008. с. 259. Чимало представників родини потрапили на нижчі уряди в ґродських і земських канцеляріях, зокрема у 1617 р. якийсь Дідковський зафіксований як земський підписок у Києві. У 1643 році у житомирській ґродській канцелярії фігурує Захаріяш Петрович Дідковський, а під 1648 р. згадується знову ж таки як київський земський підписок ДідковськийЯковенко Н. Матеріали до персонального складу канцелярій Волині, Наддніпрянщини та Східного Поділля (остання третина XVI — середина XVII століть). До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. Київ; Львів, 2004. Т. І. c. 340, 342Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна; Укр. наук. ін-т Гарвард. ун-ту, Ін-т Критики. — Вид. 2-ге, перегл. і випр. — Київ: Критика, 2008. с. 258.
Самуель Дідковський вперше фіксується як підписок у Новгороді-Сіверському Чернігівського воєводства у травні 1637 році, де він виконував ці функції до жовтня 1645 року. Після Деулінського перемир'я, Чернігово—Сіверські землі було повернуто Речі Посполитій, а Новгород-Сіверський став центром повіту Чернігівського воєводства. У системі судочинства й адміністрування Речі Посполитої одними з найбільш ефективних установ були ґроди. Вони засновувалися в ключових королівських замках — центрах повітів — територіально-адміністративних одиницях, з яких складалися воєводства. Одна із семи ґродсько-судових установ на території українських воєводств була у місті Новгород-Сіверському, відкрита в результаті схвалення конституції коронаційним сеймом 1633 р. під назвою «Ординація чернігівська»Volumina constitutionum. Warszawa, 2013. T. III: 1611—1640. Vol. 2: 1627—1640. s. 210. Також, у жовтні 1633 року Новгород-сіверським старостою став Олександр ПісочинськийКулаковський П. Новгород-сіверська ґродська канцелярія: персональний склад. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки». Острог, 2019. Вип. 28. С. 20-21.
Відповідно, Самуель Дідковський періодично згадується як намісник судового підстарости з вересня 1639 до березня 1647 р. Також цю посаду в 1637-1643 роках обіймав Станіслав Буринський. З цього часу фактичне керівництво рочками сконцентрувалося в руках судового підстарости. У свою чергу, субделегати призначалися одноосібно старостою і могли виконувати свої обов'язки голови суду як одноразово, так і протягом всього часу відбуття рочокКулаковський П. Новгород-сіверська ґродська канцелярія: персональний склад. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки». Острог, 2019. Вип. 28. С. 21-22.
У грудні 1640 — березні 1641 рр., крім того, періодично згадується як ґродський писар. На думку дослідника Петра Кулаковського це був приклад тимчасового виконання функцій, пов'язане з якоюсь обґрунтованою відсутністю в Новгороді-Сіверському «основного» писаря Самуеля Некрашевича. У лютому 1641 року Самуель Мужиловський, що тоді виконував функції ґродського писаря, перед від'їздом на Коронний трибунал у справах Олександра Пісочинського «засадив» на своє місце субделегатом саме С. Дідковського з серпня 1640 по березень 1641 року. Згодом С. Дідковський знову повернувся до виконання у канцелярії обов'язків підпискаКулаковський П. Новгород-сіверська ґродська канцелярія: персональний склад. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки». Острог, 2019. Вип. 28. С. 26.
З 1644 року Самуель Дідковський згадується як чернігівський граничний коморникКулаковський П. Новгород-сіверська ґродська канцелярія: персональний склад. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки». Острог, 2019. Вип. 28. С. 23-24. Час від часу він здійснював повноваження намісника, поєднуючи їх з обов'язками підписка. Крім цього, Самуель надавав юридичні послуги клієнтам з числа місцевої шляхти як їх уповноважений у різних судахArchiwum Narodowe w Krakowie. Archiwum Dzikowskie Tarnowskie. Zesp. 639. Sygn. 135. s. 806 v., 892 v., 913—913 v.
Володіння Проживав Самуель Дідковський у селі Медведків (Медведки), в окрузі Новгорода-Сіверського. Імовірно, він орендував село в Пісочинських. У серпні 1646 року Самуель перебував у Сосниці, названий слугою Яна Пісочинського і знову «писарем ґродським новгород-сіверським»Кулаковський П. Новгород-сіверська ґродська канцелярія: персональний склад. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки». Острог, 2019. Вип. 28. С. 24.
Примітки
Джерела Архив Юго-Западной России, издаваемый Временной комиссией для разбора древних актов, учрежденной при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Киев, 1867. Ч. 4: Акты о происхождении шляхетских родов в Юго-Западной России. Т. 1. LV+461 c. Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК). Ф. 11 «Житомирський гродський суд». Оп. 1. Спр. 9. 2062 арк.