Rhizoctonia — рід анаморфних грибів, що належить до порядку Кантарелальні. Види не утворюють спор, але складаються з гіф і склероцій (гіфальні пропагули) і є безстатевими формами грибів роду Thanatephorus. Види Rhizoctonia є сапротрофами, але також є факультативними паразитами рослин, що спричиняють хвороби комерційно важливих сільськогосподарських культур. Вони також є ектомікоризними мікобіонтами зозулинцевих. Назва роду раніше використовувалася для об'єднання багатьох зовні схожих, але неспоріднених грибів. Таксономія Історія Назву Rhizoctonia було введено в наукову літературу у 1815 році французьким мікологом Огюстеном Пірамом Декандолем для позначення патогенних грибів рослин, які утворюють як гіфи, так і склероції. «Rhizoctonia» означає «кореневбивця» й оригінальний вид Декандоля Rhizoctonia crocorum (телеоморфа Protonema brebissonii) є збудником фіолетової кореневої гнилі моркви та інших коренеплодів. Подальші автори додали до роду понад 100 додаткових назв, більшість із яких — патогени рослин, що мають лише поверхневу схожість із типовим видом. У такий спосіб Rhizoctonia стала штучним формовим родом, що містить різноманітну низку неспоріднених видів.
Рухаючись до природнішої класифікації грибів, R.T. Moore у 1987 році запропонував обмежити рід Rhizoctonia типовим видом й спорідненими з ним видами, а неспоріднені види перемістити до інших родів. На жаль, це б означало, що назву найвідомішого, але неспорідненого виду, Rhizoctonia solani (телеоморфа Thanatephorus cucumeris) було б змінено на Moniliopsis solani. Щоб уникнути цього, згодом було запропоновано, щоб R. solani замінив R. crocorum як типовий вид Rhizoctonia. Цю пропозицію було ухвалено, і зараз тип Rhizoctonia зберігається як R. solani відповідно до Міжнародного кодексу ботанічної номенклатури.
Поточний статус У нинішньому розумінні, рід фактично обмежений типовим видом R. solani та його синонімами. Однак назва роду все ще широко використовується в старому, штучному значенні. Молекулярні дослідження, що ґрунтуються на кладистичному аналізі послідовностей ДНК, відносять Rhizoctonia до родини Ceratobasidiaceae. Перерозміщення колишніх видів Всебічне дослідження та перерозміщення видових назв у роді Rhizoctonia було опубліковане Andersen & Stalpers у 1994 році. Нижче наведено лише кілька часто використовуваних видових назв. Багато старих видових назв мають невизначене застосування або ніколи не були дійсно опублікованими, або і те й інше.
Rhizoctonia bataticola = Macrophomina phaseolina (Botryosphaeriaceae) Rhizoctonia carotae = Fibulorhizoctonia carotae (телеоморфа Athelia arachnoidea)(Atheliaceae) Rhizoctonia cerealis = не опублікована назва (телеоморфа Ceratobasidium cereale) (Ceratobasidiaceae) Rhizoctonia crocorum = Thanatophytum crocorum (телеоморфа Helicobasidium purpureum) (Helicobasidiaceae) Rhizoctonia fragariae = не опублікована назва (телеоморфа Ceratobasidium cornigerum) (Ceratobasidiaceae) Rhizoctonia goodyerae-repentis = назва з невідомим застосуванням, але загалом розглядається як Ceratobasidium cornigerum (Ceratobasidiaceae) Rhizoctonia leguminicola = Botrytis fabae (Sclerotiniaceae) Rhizoctonia oryzae = не опублікована назва і з невідомим застосуванням, але загалом розглядається як Waitea circinata (Corticiaceae) Rhizoctonia ramicola = Ceratorhiza ramicola (телеоморфа Ceratobasidium ramicola) (Ceratobasidiaceae) Rhizoctonia rubi = не опублікована назва і з невідомим застосуванням (ймовірно Ascomycota) Rhizoctonia zeae = Waitea circinata (Corticiaceae)
Оселище та поширення Види є сапротрофними й трапляються в ґрунті й утворюють базидіокарпи (плодові тіла телеоморфи Thanatephorus) на мертвих стеблах та детриті рослин. Вони також є умовно-патогенними мікроорганізмами рослин, з майже необмеженим колом хазяїв, і були виділені з мікоризи зозулинцевих. Поширення видається космополітичним. Економічне значення Rhizoctonia solani спричиняє широке коло комерційно значущих хвороб рослин.
Деякі види з роду Rhizoctonia можуть ефективно перетворювати триптофан в індол-3-оцтову кислоту та / або триптофолEfficient Conversion of L-Tryptophan to Indole-3-Acetic Acid and/or Tryptophol by Some Species of Rhizoctonia. Toshiko Furukawa, Jinichiro Koga, Takashi Adachi, Kunihei Kishi and Kunihiko Syono, Plant Cell Physiol., 1996, volume 37, issue 7, pages 899-905 (abstract).
Посилання
Джерела Index Fungorum